Рішення № 72513393, 14.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/249/18

Справа №754/13270/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва

під головуванням судді Клочко І.В.

за участю секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ЛОУПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, має загальний трудовий стаж 27 років 9 місяців 14 днів, з яких 27 років 9 місяців 14 днів - спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

03.08.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак, листом ЛОУПФУ в м. Києві №12319/06 від 10.08.2017 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, посилаючись на те, що до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років може бути враховано лише 25 років 11 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на умовах, передбачених п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії ЛОУПФУ в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати ЛОУПФУ в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 26.05.2017 року.

Ухвалою суду від 11.10.2017 року відкрито скорочене провадження у справі.

25.10.2017 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.10.2017 року призначено судове засідання по справі.

13.11.2017 року до суду надійшли заперечення відповідача ЛОУПФУ в м Києві, відповідно до яких представник відповідача Петухова І.О. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на наступне. ЛОУПФУ в м. Києві зараховано до спеціального стажу позивача ОСОБА_1 періоди з 11.08.1988 року по 10.10.1994 рік; з 11.10.1994 року по 30.09.2003 рік; з 01.10.2003 року по 25.09.2010 рік; з 01.10.2012 року по 29.07.2016 року, таким чином, відповідачем не було враховано до спеціального стажу позивача лише період навчання в Київському Республіканському медичному училищі №1. Перелік посад і закладів затверджений постановою КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 року №909 (зі змінами). У ЛОУПФУ в м. Києві відсутні підстави для зарахування періоду навчання до вислуги років позивача, оскільки студент професійно-технічного закладу у вищезазначеному переліку відсутній. Отже, зарахування до спеціального стажу часу навчання в навчальних закладах пенсійним законодавством України не передбачено, а тому з боку відповідача відсутні протиправні дії.

26.12.2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до вимог якої позивач ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії ЛОУПФУ в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати ЛОУПФУ в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 03.08.2017 року і зарахувати до пільгового стажу за вислугу років період навчання з 01.09.1986 року по 30.06.1988 року у Київськоу Республіканському медичному училищі №1, з 11.08.1988 року по 10.10.1994 року роботи на посаді медичної сестри у «Поліклініці №1 ІV Головного управління при МОЗ УРСР», з 11.10.1994 року по 30.09.2003 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у Дитячому територіальному медичному об'єднанні Ленінградського р-ну м. Києва, з 01.10.2003 року по 25.09.2010 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у «Дитячій поліклініці №1 Святошинського району м. Києва», з 01.10.2012 року по 29.07.2016 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у «Поліклініці №2 Святошинського району м. Києва».

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не з'явився, подавши до суду заяву, відповідно до змісту якої просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ЛОУПФУ в м. Києві - Мних Н.М. в судове засідання не з'явилась, подавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, у зв'язку з великим навантаженням.

За даних обставин суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 11-12).

Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_3 (а.с. 10), позивач ОСОБА_1 01.09.1986 року вступила до Київського Республіканського медичного училища №1 та в 1988 році закінчила з відзнакою повний курс даного училища за спеціальністю «медична сестра». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 30.06.1988 року їй присвоєна кваліфікація медичної сестри.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 (а.с. 8-9), остання працювала в наступні періоди:

- з 11.08.1988 року по 10.10.1994 року на посаді медичної сестри у «Поліклініці №1 ІV Головного управління при МОЗ УРСР»;

- з 11.10.1994 року по 30.09.2003 року на посаді дільничої медичної сестри у Дитячому територіальному медичному об'єднанні Ленінградського р-ну м. Києва;

- з 01.10.2003 року по 25.09.2010 року на посаді дільничої медичної сестри у «Дитячій поліклініці №1 Святошинського району м. Києва»;

- з 01.10.2012 року по 29.07.2016 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у «Поліклініці №2 Святошинського району м. Києва».

Таким чином, загальний трудовий стаж позивача становить 27 років 9 місяців 14 днів.

03.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ЛОПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», надавши копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, копію трудової книжки та копію диплому.

Однак, листом ЛОУПФУ в м. Києві №12319/06 від 10.08.2017 року було ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років може бути враховано лише 25 років 11 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на умовах, передбачених п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи дії ЛОУПФУ в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» протиправними, ОСОБА_1 вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню за наступних підстав.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами абзаців 1-11 п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до абзаців 12, 13 п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно з п. «д» ч.3 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується такожнавчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.1 ст. 38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що загальний трудовий стаж позивача ОСОБА_1 становить 27 років 9 місяців 14 днів, який, в свою чергу, є спеціальним трудовим стажем, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем ЛОУПФУ в м. Києві правомірності своїх дій та обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч.1 ст. 139 КАС України, відповідно до вимог якої, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 6-11, 14, 77, 139, 217, 241-246, 255, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про професійно-технічну освіту», суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Каштанова, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40379527) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Каштанова, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40379527) призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 03.08.2017 року, зарахувавши до спеціального стажу роботи наступні періоди:

- з 01.09.1986 року по 30.06.1988 року навчання в Київському Республіканському медичному училищі №1;

- з 11.08.1988 року по 10.10.1994 року роботи на посаді медичної сестри у «Поліклініці №1 ІV Головного управління при МОЗ УРСР»;

- з 11.10.1994 року по 30.09.2003 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у Дитячому територіальному медичному об'єднанні Ленінградського р-ну м. Києва;

- з 01.10.2003 року по 25.09.2010 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у «Дитячій поліклініці №1 Святошинського району м. Києва»;

- з 01.10.2012 року по 29.07.2016 року роботи на посаді дільничої медичної сестри у «Поліклініці №2 Святошинського району м. Києва».

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Каштанова, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40379527) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14.02.2018 року.

Суддя