Рішення № 72513324, 27.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6564/17

пр.№ 2/464/505/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

при секретарі Довгун Л.А.

за участі: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про усунення перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 02.10.2017 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі ПАТ «Львівгаз), Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі ТОВ «Львівгаз збут»), в якому просить постанови рішення про усунення перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_1 через зобов'язання керівникам ПАТ «Львівгаз» і ТОВ «Львівгаз збут» припинити зловживання монопольним становищем та припинити дискримінацію споживачів квартири №2 відносно квартири АДРЕСА_2.

В обгрунтування позову покликався на те, що у зв'язку із настанням холодів та зими 2017p. - 2018р. необхідно усунути перешкоди у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_3. Так, стверджує, що діє протиправна змова керівників ПАТ «Львівгаз» та новоствореного ТОВ «Львівгаз збут», які, на його думку, разом працюють проти закону і прав споживачів газу з метою обману та незаконного вимагання коштів. Без опалення квартири зимою є небезпека для життя споживачів газу, руйнується будинок, порушено всі норми ст.15 і інші Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та норми ст.ст.4, 10, 15, 17, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» і правила утримання жилих будинків. Відповідачі умисно порушують норми Закону України «Про ринок природного газу», Постанови КМУ № 758 від 01.10.2015, №442 від 13.07.2016, постанову НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 та інші щодо постачання природного газу побутовим споживачам. Також умисно порушують норми ст.13 ЦК України - зловживання і навіть дискримінація споживачів газу кв.№2 у порівнянні із АДРЕСА_4 та іншими квартирами споживачів газу м.Львова, які вже мали Договори з Трестом «Львівгаз», ВАТ «Львівгаз» з 1995р. до 18.11.2010р., коли і був створений ПАТ «Львівгаз» без статуту, без положення, без укладання законних договорів, як орган обману, шахрайства, зловживань у спосіб вражаючої афери із підміною законно укладених договорів на свої тлумачення правил, які не мали відношення до побутових споживачів природного газу. Фактичні обставини протиправного створення ПАТ «Львівгаз» і його незаконної діяльності тоді у 2012 були не відомими і незрозумілими, щоб правильно звертатись до суду та подавати належні докази, бо не існувало ні Положення, ні статуту ПАТ «Львівгаз» та з літа 2012 розпочата злочинна афера - сплановані дії по масовому обману і пограбуванню багатьох побутових споживачів природного газу м.Львова під назвою нібито перевірки безпеки, що насправді мали мету незаконних звинувачень споживачів газу та обов'язку споживачам газу підкоритись зловживанням монополіста та примусовим платним послугам з метою одержання керівниками ПАТ «Львівгаз» великих доходів, коштів, прибутків. Стверджує, що керівниками даних організацій обрано протиправний спосіб шукати і вигадувати незаконні звинувачення споживачам природного газу через очевидні порушення норм матеріального права та незаконні застосування різних правил замість виконання укладених умов договорів, де винним є тільки той хто порушує умови укладеного договору, який у нього, ОСОБА_1 і був укладений із ПАТ «Львівгаз» у 1999р та діяв до 18.11.2010р., коли незаконно створено ПАТ «Львівгаз», але який одразу погодився на умови попередньо укладеного договору з ВАТ «Львівгаз» - приймав оплату за газ весь 2011 рік і до 27.08.2012 коли і розпочалась ця злочинна афера. Обман - агресивні дії та неправомірне припинення газопостачання непокірним рекету споживачам газу та йому - абоненту - споживачу ОСОБА_1 Але правилами в тлумаченні відповідачів безкінечно неможна підміняти всі Закони України і Умови укладених договорів та безкінечно усіх заплутувати, а тому виникли кримінальні справи №42013150090000090 від 06.03.2013 та інші №42017141040000068, №42017141040000091, №42017141040000081 проти ПАТ «Львівігаз» та корумпованих слідчих поліції. Вказує, що на даний час у 2017р. йому вже відомі ці фактичні обставини протиправної діяльності ПАТ «Львівгаз», якому додали ще і ТОВ «Львівгаз збут» ніби - то для розділення функцій, але система монопольного зловживання і обману споживачів не змінюється і перешкоди у користуванні газом залишаються без змін, бо не діє правоохоронна система і не має відповідальності для аферистів, шахраїв, крадіїв, рекету, монопольних влад. Стверджує про очевидні факти дискримінації в одному будинку по АДРЕСА_1, де діє аналогічний квартирний газопровід, водонагрівач у ванній кімнаті та діють небезпечні старі пальники чотирьох-кахельних пічок, без аварійних газових клапанів та дуже багато різьбових з'єднань, але звинувачень по кв.№ 1 не має, бо відповідачі вже одержали кошти які хотіли одержати від кв.№ 1. Для кв.№ 2, де замість кахельних пічок у 2000 році створено індивідуальне опалення при обслуговуванні ВАТ «Львівгаз» з 2000р. до 18.11.2010р. то діють зловживання монополіста ПАТ «Львівгаз» і дискримінація за відмову сплачувати кошти - хабарі і перешкоди у користуванні газом, опаленні квартири, хоча порушено кримінальні провадження, але діє корупція слідчих органів поліції та система безвідповідальності для багатих злочинців. З метою припинення описаних незаконних дій, просить усунути перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_1 через зобов'язання керівникам ПАТ «Львівгаз» і ТОВ «Львівгаз збут» припинити зловживання монопольним становищем та припинити дискримінацію споживачів квартири АДРЕСА_6, оскільки дискримінація заборонена згідно норм ст.14 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 02.10.2017 у справі було відкрито провадження.

21.11.2017 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про додаткові позовні вимоги, в якій просить задовольнити поданий позов від 02.10.2017 та задовольнити ще вимоги про відшкодування моральної шкоди за завдані керівництвом ТОВ «Львівгаз збут» величезні фізичні страждання, втрату усіх життєвих зв'язків, навіть у своїй сім'ї та боротьба за право на життя, безперервні суди, за умисно створену небезпеку для життя, катування холодом зимами 2015-2016, 2016- 2017, 2017-2018, одержання великої шкоди та ремонту у зв'язку із бездіяльністю раніше встановленого індивідуального опалення, яку оцінює у 100 000 гривень.

19.10.2017, 23.10.2017, 24.10.2017, 11.12.2017, 15.01.2017, 22.01.2017, 29.01.2018 та 29.01.2018 позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання в яких просить суд належно з'ясувати усі фактичні обставини протиправного створення перешкод у користуванні індивідуальним опаленням, дослідити усі наявні докази на предмет їх законності та належно визначити предмет позову і порядку його розгляду.

23.10.2017 позивач ОСОБА_1 подав суду клопотання в порядку норм ч.4 ст.10, ст.137 ЦПК України (в редакції 18.03.2004р.) про витребування доказів, які необхідні для з'ясування фактичних обставин та реального вирішення даного спору із ПАТ «Львівгаз» і ТОВ «Львівгаз збут» щодо усунення перешкод у користуванні газом в АДРЕСА_6

13.12.2017 представник відповідача ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_2 подав суду заперечення на позов, за змістом якого вказує, що договір розподілу природного газу між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз» не укладався, відповідно за відсутності укладеного договору розподілу природного газу здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем не допускається. Крім того за адресою: АДРЕСА_6 проведено відключення газу працівниками ПАТ «Львівгаз». Додатково покликається на обставини встановлені судовим рішенням в інших справах, у яких брали участь ті самі особи та які в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Зокрема, покликається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2015 у справі № 6-44054св14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про усунення перешкод у користуванні газом та газовим опаленням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду від 26.11.2013 та на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06.11.2014. Даною ухвалою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено та залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій. Зокрема даною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 порушив норми правил безпеки газопостачання, тобто відключення газу ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_1, було проведено правомірно. 25.05.2016 ВССУ України у справі №466/8067/14-ц скасував рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22.06.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2015 року, яким суд зобов'язував ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання ОСОБА_1 за власний рахунок. Так, ВССУ у своїй ухвалі зазначив, вирішуючи спір та зобов'язуючи ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання до квартири АДРЕСА_1 та ввести зміни у проектну документацію внутрішнього газопостачання квартири за рахунок виконавця, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв таких вимог. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що для відключення газопостачання достатньо лише факту самовільного перенесення, заміни або встановлення газового приладу, що і було здійснено ОСОБА_1, оскільки вчинення таких дій є порушенням Правил безпеки систем газопостачання і тягне за собою наслідки у вигляді створення аварійної ситуації, а отже є правовою підставою для припинення подачі газу. Отже, дії ПАТ «Львівгаз» жодним чином не суперечать вимогам законодавства України та не порушують прав позивача. Також, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.01.2016 встановлено, що при проведенні робіт по встановленню та заміні газових приладів без проектно-технічної документації позивач порушив Правила безпеки систем газопостачання України, що тягне за собою відповідні наслідки. В межах зазначеної цивільної справи надана також і правова оцінка дій відповідача та його службових осіб, які не суперечать вимогам Законів України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», «Правилам надання населенню послуг з газопостачання», «Правилам безпеки систем газопостачання України» та не порушують прав позивача. Стверджує, що дії ПАТ «Львівгаз» є цілком законними, вони жодним чином не завдали позивачу моральної шкоди, не порушують прав ОСОБА_1, що підтверджується вищезазначеними рішеннями судів, що мають преюдиційне значення в даній справі.

13.12.2017 представник відповідача ТОВ «Львівгаз збут» ОСОБА_3 подав суду заперечення на позов, за змістом якого вказує, що відповідно до Розділу 3 п.22 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2496, побутовий споживач зобов'язаний: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи. Повідомляє суд, що: 1) у позивача ОСОБА_1 немає укладеного з ТОВ «Львівгаз збут» договору постачання природного газу побутовим споживачам; 2) у ОСОБА_1 немає укладеного договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ (ПАТ «Львівгаз»). ТОВ «Львівгаз збут» не заподіював шкоди ОСОБА_1, адже позивач не укладав договору постачання природного газу, що є його обов'язком, тому права останнього жодним чином не порушені. Правила постачання природного газу», затверджені постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2496, містять імперативну норму, відповідно до якої побутовий споживач зобов'язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником. Тобто, за відсутності укладеного договору на постачання природного газу між побутовим споживачем та постачальником, постачання газу не здійснюється. В даній ситуації, дії відповідача є повністю законними. ТОВ «Львівгаз збут» не вчиняв жодних дій, які би порушували права ОСОБА_1, більше того, оскільки договір постачання природного газу між позивачем та відповідачем не укладений, то між сторонами не існує жодних правовідносин.

14.12.2017 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку ст.31 ЦПК України (в редакції 18.03.2004) про збільшення позовних вимог до ТОВ «Львівгаз збут» в частині відшкодування моральної шкоди за завдані йому, як споживачу природного газу, фізичні і душевні страждання та намагання катувати його холодом, залишити в небезпеці для життя в квартирі без опалення, тільки за те, що 28.11.2012 він відмовився сплачувати кошти керівнику Сихівського РСГ ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_4 і його керівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6 Просить суд відповідно норм ст.31 ЦПК України прийняти заяву про збільшення позовних вимог в частині збільшення суми відшкодування моральної шкоди від ТОВ «Львівгаз збут» до 200 000 гривень.

14.12.2017 позивач ОСОБА_1 подав суду заперечення на заперечення від 13.12.2017 ПАТ «Львівгаз» і ТОВ «Львівгаз збут» на позов від 02.10.2017, в якому вказав, що заперечення відповідачів побудовані на маніпуляціях і незаконних тлумаченнях законодавства України, свавільних тлумаченнях деяких ухвал суду, протиправному втручанні в діяльність судді, яка розглядає справу, впливу і тиску на неї в порушення норм ч.2 ст.376 КК України. Повторно покликається на те, що ПАТ «Львівгаз», на його думку, є злочинною організацією створеною для підготовки злочинного пограбування всього населення - споживачів природного газу починаючи з 2012р.

15.01.2017, 22.01.2017 та 29.01.2018 позивач ОСОБА_1 подав суду клопотання в порядку ст.83, ст.84 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017р.) у зв'язку із вже поданими клопотаннями в порядку норм ст.137 ЦПК України (в редакції 18.03.2004р.) від 23.10.2017р. (а.с.46 і а.с.50) про витребування доказів документів від міського голови Львова та від ПАТ «Львівгаз» та про витребування в порядку ч.11 ст.83 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017р.) доказів у відповідачів щодо законності Акту від 08.08.2008р. або виключити цей Акт від 08.08.2008р. із числа доказів про звинувачення ОСОБА_1, як споживача газу.

29.01.2018 позивач ОСОБА_1 подав суду додаткове клопотання до раніше поданих клопотань в частині витребування доказів та просить суд зняти такі з розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги з врахуванням усіх поданих уточнень та додаткових письмових заяв, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задоволити.

Представник відповідача ПАТ «Львівгаз», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, водночас суд бере до уваги раніше подане ним письмове заперечення та вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача ТОВ «Львівгаз збут» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте останнім було подано письмове заперечення, згідно якого покликаються на те, що ТОВ «Львівгаз збут» не вчиняв жодних дій, які би порушували права ОСОБА_1, а оскільки договір постачання природного газу між позивачем та відповідачем взагалі не укладався, відтак між сторонами і не існує жодних правовідносин.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., зареєстрований та постійно проживає АДРЕСА_7. У вказаній квартирі наявна газова мережа та газові прилади. У 2012 році подачу газу до квартири припинено у зв'язку з необхідністю оформлення самовільно встановлених газових приладів. Актом № 029819 від 30.11.2012 стверджується припинення подачі газу у кватиру позивача.

Під час судового розгляду даної справи було з'ясовано, що підставою звернення позивача до суду стало протиправні та незаконні, на думку позивача, дії пов'язані з умисним вчиненням споживачу перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_1, а також зловживання монопольним становищем та припиненням дискримінації споживачів квартири АДРЕСА_3

Суд, звертає окрему увагу на те, що фактично аналогічні за змістом вимоги позивача ОСОБА_1 неодноразово були предметом розгляду у судах різних інстанцій, однак в даному випадку додатково залучений відповідач ТОВ «Львівгаз збут», хоча зміст самих вимог полягає лише у наданні позивачу дозволу на користування газом і індивідуальним опаленням в квартирі АДРЕСА_1. Причини, підстави, наслідки та способи усунення перешкод у користуванні газовою мережею у належній позивачу квартирі неодноразово були дослідження судами та за результатами їх розгляду були прийняті відповідні рішення.

Так, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.11.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про усунення перешкод у користуванні газом та газовим опаленням, встановлені, зокрема, наступні обставини: позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 та є споживачем природного газу, послуги з надання якого здійснюються відповідачем. Письмовий договір про надання послуг з газопостачання між сторонами не укладався. Згідно акту технічного приймання та введення в експлуатацію газової мережі від 19.06.1975р. у квартирі АДРЕСА_6 встановлено газову плиту ПГ-4 та проточний газовий водонагрівач. Опалення квартири здійснювалось за допомогою чотирьох кахельних печей.

Крім того, даним рішенням встановлено, що при здійсненні обстеження квартири позивача на виконання вимог Правил надання населенню послуг з газопостачання, Правил безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997, Положення про порядок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженим наказом ДАХК «Укргаз» №35 від 30.07.1997, працівниками ПАТ «Львівгаз» виявлено втручання в існуючу газову мережу шляхом встановлення двофункційного котла типу «Вісман» і заміни плити газової ПГ-4 на ПГ-2 «Гореніє» на площі кухні та встановлення проточного газового водонагрівача типу «Вайлант» у приміщенні ванної кімнати, за відсутності проектно-технічної документації. У зв'язку з цим, 27.08.2012 позивачу ОСОБА_1 було припинено подачу газу у квартиру, яка у вересні 2012 року відновлювалася на певний час, а саме до 30.11.2012р., з метою надання можливості привести газову мережу та газові прилади у квартирі у відповідність вимогам нормативних документів. Так, позивач ОСОБА_1 неодноразово, зокрема, 22.10.2010р., 15.04.2011р., 20.09.2012 р. та 19.11.2012р., повідомлявся відповідачем ПАТ «Львівгаз» про необхідність приведення газової мережі та розміщення газових приладів у квартирі у відповідності до вимог нормативних документів, порядок виготовлення проектно-технічної документації, наслідки порушення у вигляді припинення газопостачання, перелік дій та документів для відновлення газопостачання до квартири. Однак, необхідних дій та документів для відновлення газопостачання до квартири позивачем ОСОБА_1 так і не надано.

При винесенні вищезгаданого судового рішення від 26.11.2013, судом взято до уваги рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30.05.2013, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.09.2013, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про визнання незаконними дій щодо звинувачення його як споживача газу у самовільному перенесенні газового водонагрівача з кухні у ванну кімнату, а також про припинення монопольних зловживань монопольним становищем щодо звинувачення його у вчиненні зазначений дій. А також рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 10.07.2013р., яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14.10.2013р., яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про визнання незаконним рішення ПАТ «Львівгаз» порушити його право споживача на користування газовою мережею, визнання незаконними дій ПАТ «Львівгаз» щодо вимоги сплати коштів за реєстрацію газових приладів, визнання незаконним відключення від газової мережі без належного попередження, визнання незаконним тлумачення ПАТ «Львівгаз» слів «самовільне», визнання незаконними будь-яких обмежень при укладенні договору після рішення суду від 24.05.1999р. стосовно заміни кахельних пічок на газовий котел, визнання незаконним обмеження в користуванні газовим водонагрівачем у ванній кімнаті.

Як встановлено судами, у вищезазначених рішеннях суду, позивачем ОСОБА_1 самовільно підключено газові прилади до системи газопостачання, чим порушено Правила безпеки систем газопостачання, та дії ПАТ «Львівгаз» по відключенню споживача ОСОБА_1 від газової мережі не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилам надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246, Правилам безпеки систем газопостачання України, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997р., не порушують прав позивача, оскільки спрямовані на дотримання безпеки системи газопостачання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.11.2014 було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26.11.2013 року залишено без змін. При цьому, колегією суддів судової палати, при перегляді рішення суду першої інстанції, також було встановлено, що позивач ОСОБА_1 порушив Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 № 254, що тягне за собою наслідки у вигляді створення аварійної ситуації. Зазначив, що дії відповідача не суперечать вимогам Законів України «Про захист прав споживача», «Про житлово-комунальні послуги», Правилам надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, Правилам безпеки систем газопостачання України, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року № 254, та не порушують прав позивача.

21.01.2015 Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ винесено ухвалу у справі № 6-44054св14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про усунення перешкод у користуванні газом та газовим опаленням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду від 26.11.2013 року та на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06.11.2014, якою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено та залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Крім того, 25.05.2016 Вищий спеціалізований суд України у справі №466/8067/14-ц скасував рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22.06.2015 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2015, яким суд зобов'язував ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання ОСОБА_1 за власний рахунок.

У відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено, що для відключення газопостачання достатньо лише факту самовільного перенесення, заміни або встановлення газового приладу, що і було здійснено ОСОБА_1, оскільки вчинення таких дій є порушенням Правил безпеки систем газопостачання і тягне за собою наслідки у вигляді створення аварійної ситуації, а отже є правовою підставою для припинення подачі газу. Отже, дії ПАТ «Львівгаз» жодним чином не суперечать вимогам законодавства України та не порушують прав Позивача.

Враховуючи зазначене та вказані положення законодавства, суд приходить до висновку, про те, що позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_1 через зобов'язання відповідача ПАТ «Львівгаз» припинити зловживання монопольним становищем та припинити дискримінацію споживачів квартири АДРЕСА_6 не підлягає до задоволення, оскільки вимоги позивача суперечать вищевказаним положенням, а зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу за таких умов у користуванні газовим опаленням призведе до порушення Правил безпеки газопостачання.

При цьому, слід звернути увагу на те, що вищезгаданими правилами передбачено, що споживач, з метою відновлення газопостачання має усунути допущені ним порушення. Водночас, у разі, якщо споживач не має можливості самостійно, з дотриманням вимог чинного законодавства усунути вказані порушення, він може звернутися до спеціалізованого підприємства газового господарства із відповідною заявою та оплатити замовлені ним роботи/послуги.

Встановивши дійсні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем ПАТ «Львівгаз» не заперечується право позивача користуватися газовою мережею у належній останньому квартирі та право на споживання газу, проте з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством. Пропозиції відповідача ПАТ «Львівгаз» щодо вчинення позивачем певних дій для відновлення газопостачання відповідають нормам законодавства, яке спрямоване на запобігання нещасних випадків при користуванні газовими приладами в побуті, отруєння чадним та побутовим газом.

Щодо аналогічних за змістом позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «Львівгаз збут», суд вважає, що такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Постачання природного газу регулюється «Правилами постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30,09.2015 № 2496.

Відповідно до Розділу 1 ч.2 п.3 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Відповідно до Розділу 1 ч.10 п.5 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30.09,2015 № 2496, побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до Розділу 1 ч.13 п.5 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2496, постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Відповідно до Розділу 3 п.1 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 Ne 2496, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: 1) наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; 2) наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; 3) відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків.

Суд вважає, що позивачем не представленого належних та допустимих доказів, які б свідчили про обов'язок виконання відповідачем ТОВ «Львівгаз збут» дій по наданню позивачу ОСОБА_1 послуг постачання природного газу як побутовому споживачу згідно договору.

Оскільки, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Львівгаз збут» відсутній договір постачання природного газу побутовим споживачам, а позивачем ОСОБА_1 не укладався договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ (ПАТ «Львівгаз»), відтак вимоги до ТОВ «Львівгаз збут» заявлені безпідставно.

При цьому, слід звернути увагу на те, що суд не може зобов'язати відповідача ПАТ «Львівгаз збут» укласти та/або погодитися на певні, визначені позивачем, умови договору, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та визначеності умов договору, тобто в свободі договору, а відтак жодна із сторін не може бути примушена до укладення певних умов договору.

Фактично, судом не встановлено жодних обставин, за яких можна було би зробити висновок, що відповідач ТОВ «Львівгаз збут», як і відповідач ПАТ «Львівгаз», чинить позивачу ОСОБА_1, як споживачу (в т.ч. згідно приписів Закону України «Про захист прав споживачів») перешкоди у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири АДРЕСА_1 та/або будь-яким чином зловживає своїм становищем та/або чинить дискримінацію споживачів квартири АДРЕСА_6. По суті, дії відповідача, які оспорюються позивачем, не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилам надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. №2246, Правилам безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997.

Крім того, позивач ОСОБА_1 відповідно до ст.23 ЦК України просить стягнути із відповідача ТОВ «Львівгаз збут» моральну шкоду, яку він зазнав через душевні страждання, внаслідок порушення його прав та прав його сім'ї, порушення нормальних умов життя, переживання стресу, що вплинув на його здоров'я і життя.

Згідно роз'яснень, викладених в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з приписів ст.ст.23, 1167 ЦК України, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

За вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача винними діями та/або бездіяльністю відповідача ТОВ «Львівгаз збут», відтак факт завдання позивачу моральної шкоди також відсутній, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. № 2246, Правилами безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997р., ст.ст.16, 23, 218, 391, 383, 1167 ЦК України, постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про усунення перешкод у користуванні газом і індивідуальним опаленням квартири, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий: