Ухвала суду № 72512658, 28.02.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 328/2495/17

2/329/90/2018

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2018р. смт. Чернігівка Запорізької області

Суддя Чернігівського районного суду Запорізької області Покопцева Д.О., вивчивши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись у вересні 2017р. до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом, який уточнив 24.10.2017р., просить відшкодувати матеріальну шкоду, виходячи з розрахунку середньомісячного доходу (зарплати) 6 518грн., всього 889 707грн., за період з 05.03.2002 року по 15.04.2016 року, понесену через неможливість займатись юридичною практикою, наданням юридичних послуг, оскільки він у цей період був обвинуваченим, знаходився під слідством, прокуратурою та судом за ч.1 ст.358 КК України.

В обґрунтування позову зазначив, що «из-за отказа прокурорами Токмакской городской прокуратуры ОСОБА_2, ОСОБА_3 отказа возмещения материального ущерба, причиненного незаконным обвинением ч.1 ст.358 УК Украины, отказа их извинениями перед реабилитированным гр. ОСОБА_4 вследствие отмены Пологовским рай. судом от 15.07.2015г. от отмене незаконного постановления прокурора Саврана А.Н. и решения Черниговского районного суда от 27.05.2017г. от отмене незаконного постановления руководителя Токмакской гор прокуратуры ОСОБА_2 от 03.06.2016г от отказе возмещения материального ущерба ОСОБА_4 вынужден обратиться за судебной защитой от незаконных действий прокуроров Саврана А.Н. и Свистуна А.В. Прокуроры не рассматривали заявлений ОСОБА_4 в порядке статей 1-4, 11-13 Закона о порядке возмещения ущерба, не ознакамливали меня с материалами постановления об отказах возмещения материального ущерба, не вручали мне копии постановлений об отказах возмещения ущерба. Мои просьбы, предложения и требования воспринимают не адекватно и незаконно» (мова оригіналу, а.с.79).

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 11 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За положеннями ч.3-4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, у частині, в якій вони не встановлюють нових обов’язків, скасовують чи звужують права, що належать учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання.

За положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, що проголошені судом прилюдно, та відтворені у Єдиному реєстрі судових рішень вважаються офіційно опублікованими та доступними для використання.

Дійсно, як посилається позивач, рішенням від 15.07.2016р. Пологівського районного суду Запорізької області скасовано постанову в.о. Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О.М. від 04.04.2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (а.с.159-169). Рішення оскаржено позивачем, набрало законної сили.

Заявлений до розгляду позов не є тотожним з тим, що розглянутий Пологівським районним судом Запорізької області, оскільки періоди до стягнення, сторони та стаття обвинувачення співпадають частково (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-79 цс15).

Рішенням від 17.05.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області скасовано постанову від 03.06.2016р. керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_5 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п.1,3,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (а.с.137-147). Рішення оскаржено позивачем, набрало законної сили.

Заявлений до розгляду позов не є тотожним з тим, що розглянутий Чернігівським районним судом Запорізької області, оскільки сторони по справі співпадають частково та вимоги про стягнення матеріальної шкоди позивачем не ставилися (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-79 цс15), і мотивований тим, що постанови прокурорів Саврана А.Н. и Свистуна А.В. от 04.04.2014г., 03.06.2016г. скасовані судами.

Через викладене позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права на відшкодування за ч. 1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій, у виді позову про стягнення матеріальної шкоди за період з 05.03.2002 року по 15.04.2016 року за обвинуваченням по ч.1 ст.358 КК України в сумі 889 707грн.

Разом з тим ухвалою від 20.05.2014р. апеляційного суду Запорізької області була частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі державної казначейської служби України, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області, Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду (а.с.133-136).

Зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди щодо не отриманої заробітної плати, втраченого заробітку та інших доходів в розмірі 397 268 грн. скасовано, і у цій частині провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України (в ред. ЦПК на час розгляду), оскільки визначення розміру матеріальної шкоди щодо не отриманої заробітної плати, втраченого заробітку та інших доходів повинний за заявою ОСОБА_1 розглядати компетентний орган, а в разі незгоди з прийнятим рішенням, останній має право його оскаржити до суду.

Рішенням від 29.03.2016р. Михайлівського районного суду Запорізької області від 29.03.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.06.2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Токмацького ВП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, було відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 в сумі 4122,68грн. – матеріальної шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.178-183).

Залишаючи без змін зазначене рішення, апеляційний суд, посилаючись на Конституцію України, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, положення ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України, вказав, що кожному гарантується право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції), а не звернення першочергово до органів прокуратури щодо визначення розміру матеріальної шкоди, є неприйнятним та призводить до безпідставного затягування відновлення законних прав позивача.

Разом з цим, ч.ч.1, 2 статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Визначення розміру матеріальної шкоди щодо не отриманої заробітної плати, втраченого заробітку та інших доходів повинен за заявою ОСОБА_1 розглядати компетентний орган, який суд підміняти не може, оскільки, відповідно до ст.124 Конституції України, суди здійснюють правосуддя в Україні.

У разі незгоди з прийнятим рішенням позивач має право його оскаржити до суду, і, виходячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, він (позивач) активно користується всіма правами, наданими йому Законодавством, оскільки реєстр станом на 28.02.2018р. загалом містить 640 процесуальних рішень судів всіх інстанцій за його позовами за цивільною формою судочинства.

Зокрема, рішенням від 01.11.2013р. Токмацького районного суду від 01 листопада 2013 року на користь ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» було стягнуто моральну шкоду в розмірі 156843 грн., яке було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року (а.с.184-186).

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку Державного бюджету на користь ОСОБА_1 19200,00 гривень – моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням від 29.03.2016р. Михайлівського районного суду Запорізької області від 29.03.2016 року, ОСОБА_1 було відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету 4122грн 68коп матеріальної шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Порядок поновлення порушених прав позивача і відшкодування завданої шкоди позивачу неодноразово вказувався, зокрема, і в рішенні від 12.12.2016р. Чернігівського районного суду Запорізької області по справі 328/2664/15-ц за його позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яке ОСОБА_1 оскаржено й залишено без змін апеляційним судом Запорізької області (а.с.187-194); і самим апеляційним судом Запорізької області ще у 2014р. в ухвалі від 20.05.2014р. (а.с.133-136).

Як випливає з позову, компетентні особи не ухиляються від складення постанов з приводу відновлення порушених прав позивача на відшкодування шкоди. Згідно позову, а також і наведених вище рішень Пологівського і Чернігівського судів Запорізької області (а.с.159-169, 137-147), такі постанови складаються, позивач користується своїм правом на їх оскарження в судовому порядку, суди його вимоги розглядають, моральна шкода за судовими рішеннями списується з рахунку Державної казначейської служби, тобто права особи на доступ до правосуддя не порушуються.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч.ч.1, 2 статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також приймаючи до уваги, що останню за часом постанову від 03.06.2016р. керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_5 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п.1,3,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області скасовано як таку, що прийнята не компетентною особою, і позивачу вказано на особу, уповноважену законом на прийняття такої постанови (а.с.143), при вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, вважає, що відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д.О.Покопцева