Ухвала суду № 72510704, 27.02.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/654/16 Провадження № 1-кс/304/68/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області - Шешеня М.О., за участі секретаря судового засідання - Гарайдич Р.А., прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури – ОСОБА_1, старшого слідчого СВ Перечинського ВП – ОСОБА_2, підозрюваного – ОСОБА_3, захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4, розглянувши клопотання щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2/А Перечинського району Закарпатської області, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,-

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В :

До Перечинського районного суду надійшло вищезазначене клопотання, яке мотивовано тим, що 14 жовтня 2015 року близько 00.00 год. ОСОБА_3 знаходячись у квартирі за адресою: м.Перечин, пл.50 років Жовтня, 4/10, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів в область голови та інших частин тіла, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у виді «синців на шкірних покривах обох орбітальних ділянок, грудної клітки справа по реберній дузі, черева справа в проекції гребня здухвинної кістки; ушитої рани на правій тьмяно-потиличні ділянці голови; садна на спинці носа більше справа; ділянок здирання на верхній третині зовнішніх поверхонь обох стегон». Крім цього, згідно даних медичної документації ЛОР відділення ЗОКЛ ім. А.Новака, у ОСОБА_5 виявлено «двобічну гостру сенсоневральну приглухуватість, переломи ребер: 4 справа, 7 зліва, ЗТГК», які кваліфікуються відповідно як легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості. Дані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України. Крім цього, продовжуючи свій умисел, ОСОБА_3 з метою знищення чужого майна, за допомогою невстановлених досудовим розслідуванням підручних засобів, у вітальній кімнаті, де перебував ОСОБА_5, вчинив підпал квартири, в результаті чого квартира з усім майном згоріла, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальні збитки всього на суму 77 066 грн. Дані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.194 КК України. Вина ОСОБА_3 у вчиненні даних діянь повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою та показаннями потерпілого ОСОБА_5, слідчим експериментом за участю ОСОБА_5 від 05 квітня 2016 року, показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, висновком експерта №1006 від 16 грудня 2015 року, висновком експерта №24-103 від 06 листопада 2015 року та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування. З урахуванням того, що ОСОБА_3 вже тривалий час переховується від органів досудового розслідування, уникає зустрічі з працівниками правоохоронних органів, що підтверджується показаннями родичів та сусідів, а також враховуючи те, що він вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, постійного місця роботи не має, а також те, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих, свідків чи вчинити нове кримінальне правопорушення, а тому старший слідчий просить слідчого суддю застосувати до такого запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Стефанцов А.М. та старший слідчий Мицянка А.М. подане клопотання підтримали повністю та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_4, проти заявленого клопотання заперечили і просили обрати менш суворий запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, так як вважають, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити нормальну процесуальну поведінку підозрюваного (обвинуваченого), як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи у суді. Разом з цим, адвокат додав, що його підзахисний до того, як попав під поїзд у 2016 році та перебував тривалий час на лікування, постійно з»являвся до слідчого для проведення слідчих дій. Також, просив слідчого суддю врахувати те, що ОСОБА_3 являється учасником АТО і під час служби перебував в бойових діях – Дебальцево, де отримав травму голови. На сьогоднішній день він знайшов собі роботу і проходить стажування в магазині по продажу телефонів у м.Ужгород.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, згідно статті 5 п.1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Отже, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що обов'язок обґрунтування підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лежить саме на прокуророві й не може бути лише формальним посиланням на це, без надання слідчому судді достатніх доказів по справі.

Разом з цим, як убачається із внесеного органом досудового слідства клопотання та приєднаних до нього копій матеріалів, то такі не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 такого суворого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. Наведені ж у судовому засіданні прокурором та старшим слідчим доводи про те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити будь-які із речей, документів що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може повторно вчинити новий злочин, ґрунтуються на припущеннях і тому не можуть слугувати достатньою підставою для тримання його під вартою.

Що стосується посилання прокурора на те, що підозрюваний ОСОБА_3 тривалий час по справі перебував у розшуку, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то до такого твердження слідчий суддя також ставиться критично і не бере його до уваги, оскільки з моменту вчинення діяння, а саме з 14 жовтня 2015 року і до 12 травня 2017 року ( близько 1 року і сім місяців) ОСОБА_3 постійно з»являвся до слідчого для проведення слідчих дій ( про що у судовому засіданні підтвердив старший слідчий), однак по справі досудове слідство протягом цього часу так і не було закінчено з невідомих причин і ОСОБА_3 не було повідомлено про підозру. Про наявність повідомлення про підозру від 12 травня 2017 року ОСОБА_3 довідався тільки 26 лютого 2018 року, про що свідчать відповідні відмітки у самому повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Не дають підстав для тримання під вартою ОСОБА_3 і дані про його особу. Так, із наданих матеріалів убачається, що підозрюваний раніше жодного разу не притягувався ані до адміністративної, ані до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, являється учасником АТО.

Тому, з урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що одна тільки тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 не є достатньою підставою для тримання його під вартою.

Разом з цим, на переконання слідчого судді, у даному кримінальному провадженні з урахуванням вищезазначеного існує незначний ступінь ризиків з боку підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), однак таким ризикам може дієво запобігти запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

Адекватним та ефективним механізмом з огляду на положення ст.ст.177, 181 КПК України у цій справі, на думку слідчого судді, буде запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосуванням електронних засобів контролю строком до 27 квітня 2018 року (включно).

Крім цього, застосовуючи щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ст.194 КПК України покласти на нього ще і обов’язки, а саме: прибувати до слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою кожного разу, у визначений ними час для проведення процесуальних дій по даному кримінальному провадженні та цілодобово не залишати місце проживання – с.Дубриничі, вул.Горб, №2/А Перечинського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду.

Тому, керуючись ст.5 п.1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.29 Конституції України, ст.ст.177, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У клопотанні старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2, погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 – відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2/А Перечинського району Закарпатської області, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком до 27 квітня 2018 року (включно).

Зобов’язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2/А Перечинського району Закарпатської області, прибувати до старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2, прокурора, слідчого судді та/або суду за першою вимогою кожного разу у визначений ними час для проведення процесуальних дій; цілодобово не залишати місце проживання – с.Дубриничі, вул.Горб, №2/А Перечинського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду.

Виконання ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015070130000669.

Дата закінчення дії даної ухвали – 27 квітня 2018 року (включно).

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_3, що працівники органу внутрішніх справ, що здійснюють контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися у житлове приміщення цієї особи, вимагати надавати будь-які пояснення з питань, пов’язаних з виконанням покладених на нього судом обов’язків.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_9