Постанова № 72508945, 26.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

26 лютого 2018 року

м. Харків

справа № 640/20486/16-ц

провадження № 22-ц/790/955/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Маміної О В.,

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Київська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Яна», Державна фіскальна служба в Харківській області

треті особи - Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Яна», Державної фіскальної служби в Харківській області, треті особи- Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про відшкодування збитків та моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Київського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2017 року, ухваленого суддею Зуб Г.А.,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Яна», Державної фіскальної служби в Харківській області, треті особи Державна казначейська служба України, Головне управління ДКСУ у Харківській області про відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність з надання перукарських та косметологічних послуг, для чого орендувала приміщення, які належали ОСОБА_6 Про те, що приміщення були продані, їй було не відомо, тому вона продовжувала використовувати орендовані приміщення для підприємницької діяльності.

Новий власник ОСОБА_3 дозволив їй надалі, на тих же умовах здійснювати підприємницьку діяльність, будь-яких попереджень від нього про звільнення зазначених приміщень вона не отримувала.

Під час перебування її за межами м. Харкова та Харківської області 06.03.2013 з її салону на прохання ОСОБА_3 за описом, складеним працівниками УПМ ДПС у Харківській області про вилучення меблів і обладнання (перукарського устаткування, різних косметологічних засобів тощо) було вивезено майно.

Позивач звертаючись з позовом, просила суд солідарно стягнути з держави в особі Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_3 та ТОВ «Яна» на її користь шкоду спричинену втратою майна у розмірі 1296607,70 грн, моральну шкоду у розмірі 1296607,70 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що до участі у справі не залучене в якості відповідача Головне управління ДКСУ у Харківській області, що унеможливлює задоволення позову стосовно відповідача Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в матеріалах справи відсутній висновок щодо вартості майна та не було надано позивачем доказів щодо протиправних та незаконних дій відповідачів ТОВ «Яна» та ОСОБА_3

На зазначене судове рішення ГУДФС у Харківській області та представник ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами.

Представник ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким стягнути солідарно з відповідачів суму у розмірі 1296 607,70 грн, моральну шкоду у розмірі 1 296 607,70 грн та понесені судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що рішення є безпідставним щодо залучення до участі справі в якості співвідповідача органів казначейства.

У рішенні висновки суду щодо відсутності доказів у справі є незаконним, неправомірним, необґрунтованим в результаті неналежного вивчення матеріалів справи.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачі рішення суду про витребування її майна з чужого незаконного володіння не виконали ані в добровільному ані в примусовому порядку. Повернуто було не все майно, частина його втрачена та сплинув строк використання частини косметичних засобів.

Судом першої інстанції порушені основні завдання цивільного судочинства, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

ГУДФС у Харківській області в своїй апеляційній скарзі просить суд змінити рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні позову відносно Київської ОДПІ, поклавши в основу інші доводи для відмови у задоволенні позову.

Апеляційна скарга ГУДФС у Харківській області мотивована тим що Київська ОДПІ згідно договору про відповідальне зберігання передала майно і не може відповідати за неналежне його зберігання на що суд першої інстанції не звернув уваги, ухваливши необґрунтоване рішення у справі.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини у справі, що мають істотне значення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 25,12.2002 ОСОБА_1 зареєструвала свою підприємницьку діяльність (а.с. 11).

Позивач здійснювала підприємницьку діяльність з оптової та роздрібної торгівлі парфумерними та косметичними товарами, та надавала інші індивідуальні послуги в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, що належать відповідачу ОСОБА_3, які орендує позивач на підставі договору оренди.

Відповідач ОСОБА_3 29.03.2013, як власник нежитлових приміщень звернувся до УПМ в Харківській області із заявою (а.с.12-13), про те, що у належних йому приміщеннях знаходиться невідоме майно, на підставі чого представниками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було вилучене майно належне позивачу як безхазяйне, що підтверджується актами №1/13 та №2/13 від 06.03.2013 опису і попередньої оцінки з ознаками безхазяйного. Вартість вказаного майна встановлена в розмірі 13900 грн та 306747 грн (а.с.14-19).

Відповідно договорів про зберігання безхазяйного майна №1, та №2 від 06.03.2013 вилучене майно було передано на відповідальне зберігання відповідачу ОСОБА_3 та ТОВ «Яна» (а.с. 39-46).

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, за результатами розгляду якого була прийнята постанова від 30.03.2015 і визнано незаконними дії ГУ ДФС у Харківській області від 06.03.2013 щодо опису та вилучення майна ФОП ОСОБА_1, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1, як такого, що має ознаки безхазяйного. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 вказана постанова була залишена без змін.

В подальшому, позивач звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2014, було визнано право власності на нерухоме майно (обладнання, устаткування, матеріали-краски, маски тощо, що використовувалось для підприємницької діяльності), вилучене з приміщення будинку АДРЕСА_1 та передане ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 06.03.2013 за договором про зберігання безхазяйного майна від 06.03.2013 ТОВ «Яна» та ОСОБА_3, та витребувано у відповідачів на користь позивача вказане майно в натурі, перелічене в акті №1/13 та акті №2/13 опису та попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 06.03.2013, договорі №1 та договорі №2 про зберігання безхазяйного майна від 06.03.2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.11.2014 вказане рішення було залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.04.2015 рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2014 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13.11.2014 було залишено без змін.

Позивачем на виконання вказаного рішення суду, були отримані виконавчі листи в частині витребування майна з відповідачів, за якими було відкрито виконавчі провадження. Вказані виконавчі провадження було закрито постановами про закінчення виконавчого провадження від 01.12.2015 та від 15.12.2015 у зв'язку з надходження заяви позивача про фактичне виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Також до вказаних постанов були складені акти опису та арешту майна, в яких зазначене, що майно не підлягає реалізації, а лише передається за вимогою виконавчого документа, оскільки прострочене майно з простроченим терміном зберігання, та не підлягає ані реалізації, ані використанню.

На спростування доводів апеляційних скарг слід зазначити наступне.

Позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди і вважала, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність.

Судова колегія вважає такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що для задоволення позову в частині відшкодування шкоди Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, Державною фіскальною службою в Харківській області, до справи необхідно було залучити в якості відповідача, а не третьої особи Державну казначейську службу України, Головне управління ДКСУ у Харківській області.

Системний аналіз процесуальних норм права свідчить , що процесуальні права (ст.43 ЦПК України) учасників справи відрізняються від процесуальних прав та обов'язків сторін (ст.49 ЦПК України), які мають право вирішувати питання щодо позову.

Ухвалюючи рішення суд може покласти обов'язок лише на відповідача, а не на 3-тю особу, оскільки під час ухвалення рішення, суд вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (ст.264 ЦПК України), судові витрати також розподіляються між сторонами (ст.141 ЦПК України).

З огляду на це, аргументи позивача щодо можливості стягнення шкоди з третьої особи судовою колегією відхиляються, як помилкові і такі, що не ґрунтуються на законі.

Приймаючи до уваги положення норм ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності вини.

Статтею 1176 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень шкода відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Безпідставними є вимоги позивача про солідарну відповідальність відповідачів.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції обґрунтовуючи позовні вимоги пояснив, що шкода була заподіяна позивачу тим, що сплинув строк використання частини майна, частина не була повернута позивачу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що за втрачене майно відповідальність несе зберігач, якому було передано це майно, а в іншій частині можлива відповідальність податкової за умов доведеності її вини.

Як на підставу доведеності вини податкової служби, позивач посилається на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015, якою дії відповідача Київської ОДПІ м. Харкова щодо опису та обліку належного позивачу майна, як безхазяйного, були визнані незаконними.

Так, зі змісту цієї постанови вбачається, що позивач вправі була звернутися до податкової з питання повернення майна за умов наявності документів, що підтверджують право власності. Саме з підстав відсутності таких документів, позивач обрала судовий шлях вирішення спору.

Рішення суду про визнання права власності позивача на описаний товар ухвалене було 5 серпня 2014 року, остаточне рішення по цій справі ухвалене 8 квітня 2015 року, тобто після спливу строку використання частини косметичних засобів.

Стосовно можливої відповідальності податкової щодо відшкодування шкоди якоїсь частини майна, позивачем не наведено ні розрахунку, ні переліку такого майна, ні його вартості. Крім того, судова колегія нагадує, що органи казначейства не були залучені до участі у справі в якості відповідача, що також виключає можливість задоволення позову.

Що стосується відповідальності інших відповідачів, а саме ОСОБА_3 та ТОВ «Яна», то в результаті звернення ОСОБА_3 із заявою самі по собі не виникли негативні наслідки. Саме в результаті незаконного опису і передачі на відповідальне зберігання і в результаті цього зберігання позивачу заподіяно шкоду, але позивач не надала суду належних і допустимих доказів протиправних дій відповідачів, про що було правильно зазначено судом першої інстанції і відповідно розміру такої шкоди. За втрачене майно відповідальність має нести зберігач.

Незважаючи на це, доводи апеляційної скарги Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки позивач вважає, що шкода заподіяна не тільки діями відповідачів під час зберігання майна, а і в результаті незаконних дій податкової служби в результаті опису і передачі майна на відповідальне зберігання.

Отже, з урахуванням меж розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції фактичні її обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки рішення суду першої інстанції є законне та обґрунтоване.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_7

Повний текст постанови

складено 28 лютого 2018 року