Постанова № 72508051, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/2119/17 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.

Провадження № 22-ц/790/942/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я

або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 645/2119/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа - страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія», з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року (суддя Бондарєва І.В.), -

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що 12 січня 2014 року на вул. Рибалка в м. Харкові сталося дорожньо-транспортна пригода - наїзд автомобіля «Деу Нубіра» під керуванням відповідача на ОСОБА_2 на неї та її доньку ОСОБА_3, в результаті якого їй було завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а її дочці - легкі тілесні ушкодження. Посилаючись на те, що внаслідок ДТП було пошкоджено її верхній одяг, вона не має можливості працювати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом та банком, вона понесла витрати, пов'язані з лікуванням та медичним обстеженням, дистанційним навчанням доньки, крім того, їй завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 25000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 75 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4729 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 75 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивач на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. в іншій частині у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 було завдано злочином, який є необережним, він в добровільному порядку відшкодував позивачці всі витрати, пов'язані з її лікуванням, жодних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди у розмірі 75000 грн. позивачем не надано, судом першої інстанції не враховано вимоги розумності та справедливості.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржила.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 12 січня 2014 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ДЕУ Нубіра» реєстраційний номер НОМЕР_1, по бульвару Б.Хмельницького в м. Харкові, порушив вимоги п.18.1 ПДР України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 (ОСОБА_1), в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження - закритий осколковий перелом обох кісток правої гомілки в верхній третині із зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, а неповнолітня ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження (струс головного мозку, забито-рвана рана нижньої губи, перелом кісток носа без зміщення)

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, кримінальне провадження закрито.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці завдано матеріальної та моральної шкоди, на відшкодування якої на підставі наданих нею доказів з володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 належить стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 4 729 грн. 67 коп., моральної шкоди - 75 000 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ст.. 1167 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ушкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров'я позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з пошкодженням їх майна та ушкодженням здоров`я.

Разом з тим, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 23 ЦПК України, характер правопорушення - завдання шкоди злочином з необережною формою вини, характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з заподіянням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, відсутність доказів на підтвердження причинного зв'язку між отриманими у січні 2014 року травмами та станом здоров'я на час звернення до суду у травні 2017 року, поведінку відповідача, який після ДТП в добровільному порядку оплатив вартість медичного обстеження та лікування потерпілих, вимоги розумності та справедливості, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір суми, яка підлягає стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди належить зменшити до 10 000 гривень.

В частині вирішення спору щодо відшкодування матеріальної шкоди рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

Л.А. Швецова