Рішення № 72505264, 15.01.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6265/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудня 2017 року ОСОБА_1звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративною позовною заявою до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком. У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де він мешкав, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач перебуває на обліку в Костянтинівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та відповідач нараховував йому пенсійне забезпечення, але починаючи з березня 2016 року без правових підстав припинив нарахування пенсії. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною і просить зобов'язати відповідача поновити йому нарахування та виплату пенсії з березня 2016 року та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Суду наданий відзив на позовну заяву (заперечення на адміністративний позов) в яких відповідач посилається на те, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15 січня 2015 року № НОМЕР_1 позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, місце перебування якого за адресою: АДРЕСА_1. Виплату пенсії зупинено з 1 березня 2016 року, оскільки за результатами синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УПСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. № 509), відсутня можливість поновити виплату пенсії.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

З наявних письмових доказів по справі вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є отримувачем пенсії що підтверджується пенсійним посвідченням № 956697 від 05.11.2004 року. (а.с.12).

Зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Южнокомунарівськ Донецької області.

Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення виданою УСЗН Костянтинівської міської ради від 15 січня 2015 року № НОМЕР_1 (а.с.13) з 01 грудня 2011 року позивач взято на облік як особа переміщена з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) за адресою:АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України). Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто особа має довести наявність прав, свобод чи інтересів, які порушені відповідачем.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В якості підстави для припинення виплати пенсії позивачу відповідач посилається на постанову КМУ від 08.06.2016р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно якої у випадку відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем її фактичного проживання, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасовується.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаною постановою КМУ не встановлено підстав для припинення виплати пенсії, а також не встановлений обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплати пенсій через відсутність довідки, виданої згідно з Порядком № 509.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове деревне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачці виплати пенсії. Також відповідачем не вказано й будь-якої іншої норми закону, яка б визначала такі підставу припинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також суд зазначає, що припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку зі скасуванням органами соціального захисту населення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009р. в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію з березня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1 шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

Згідно ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с.1).

Відповідно до ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст.4, 5, 8, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.2, 77, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2,нарахування та виплату пенсії з 1 березня 2016 року та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може також може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка бульвар Космонавтів, буд16 кв.21, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Костянтинівка Донецької області, вулиця Ціолковського, будинок 25, ЄДРПОУ 37544278.

Суддя