Рішення № 72504582, 28.02.2018, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/2148/17

Провадження №2-а/433/8/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі головуючого судді Певної О.С., розглянувши в спрощеному позовному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2017 року позивач звернувся до Троїцького районного суду Луганської області із позовом до Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просив визнати протиправною відмову в поновленні йому виплати пенсії по інвалідності протиправною, а також зобов’язати відповідача поновити йому пенсію по інвалідності з 23 травня 2017 року, не припиняючи при цьому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року він був звільнений з посади судді Троїцького районного суду Луганської області. Згідно наданої відповідачем інформації від 07.12.2017 року, він не має права на отримання пенсії як інвалід 2 групи, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише ті особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а згідно з ч. 2 ст. 10 цього Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААБ від 24.04.2012 року йому довічно встановлена друга група інвалідності. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Він згідно вказаного закону є непрацездатною особою за станом здоров’я, а не як особа, яка досягла пенсійного віку, та має право на вибір пенсії, він не є пенсіонером, оскільки не отримує пенсію. У зв’язку з цим вважає, що як суддя у відставці, не пенсіонер, а інвалід, повинен крім довічного грошового утримання судді у відставці отримувати пенсію як інвалід.

Частиної 2 статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи

Згідно положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи, а також характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для віднесення даної справи до категорії справ незначної складності. Враховуючи відсутність заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотань будь-якої із сторін та достатність доказів для розгляду справи по суті вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав суду заперечення (відзив) проти позову, де вказав, що відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Також ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку. 27 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління щодо отримання довічного грошового утримання суддів на підставі звільнення з посади судді Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 травня 2013 року. Пунктом 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно вказаних норм у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто не передбачено можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі по інвалідності, і щомісячного грошового утримання. У зв’язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на заперечення (відповідь на відзив) позивач зазначив, що після виходу у відставку він отримує довічне утримання, що не є одним і тим забезпеченням і компенсується з різних джерел, у зв’язку з чим вважає заперечення відповідача такими, що не мають законного підґрунтя.

Відповідач надав заперечення, в яких повторив свою позицію, викладену у відзиві.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно копії Довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №101388, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом 2 групи з 09 квітня 2012 року безстроково (а.с.6).

Позивач стверджує, що для підтримки здоров'я, як інвалід, він вимушений витрачати значні грошові кошти на придбання ліків та проходити курси лікування як на амбулаторній, так і на стаціонарній формах лікування, що також потребує значних грошових витрат, та ставить його в не рівні умови з іншими, чим порушується його соціальний захист як інваліда.

Відповідно до листа Білокуракинського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області від 07.12.2017 року №71/Л-14, ОСОБА_1 було роз’яснено, що він має право на отримання одного виду пенсії за вибором: згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.11-12).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону № 1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 1058-ІV до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-ІV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Таким чином, право на отримання пенсій відповідно до цього закону мають особи, за умови, якщо вони не отримують щомісячне довічне грошове утримання з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону № 1058-ІV і статтею 6 Закону № 1788-XII, і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Розділом IV Закону № 1058-ІV та ст.ст. 23-37 Закону № 1788-XII визначені умови та порядок призначення та виплати пенсії по інвалідності.

Статтею другою Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Статтею четвертою Закону № 875-XII передбачено, що соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1058-ІV встановлено, що згідно цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.23 Закону № 1788-XII встановлено, що пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Призначення щомісячного грошового утримання на час виходу позивача у відставку було врегульоване статтею 141 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), якою встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналіз статті 141 Закону №2453-VI, норм Законів № 1058-ІV, № 3723-XII свідчить про те, що статтею 141 Закону №2453-VI встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-XII, або щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках (від 80 до 90 - залежно від стажу роботи на посаді судді) від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.

Позивач скористався правом отримання щомісячного довічного грошового утримання, яке виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто, з інших джерел, що передбачено п.2 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, і є забороною для призначення і виплати йому пенсії по інвалідності за цим же законом

Відповідно до вищевказаних норм, у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто не передбачено можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі за інвалідності, і щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічну за суттю правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року по справі № 21-360а12.

Таким чином, за наведених обставин, суд приходить до висновку що дії Управління в даному випадку є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не було вручене у день його проголошення, має право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Певна

28.02.18