Постанова № 72504369, 01.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

м.Суми

Справа №588/578/17

Провадження № 22-ц/788/304/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Левченко Т.А.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Тростянецького районного суду Сумської області в складі судді Щербаченко М.В. від 06 грудня 2017 року, ухвалене у м. Тростянці Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 15 листопада 2013 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором станом на 19 квітня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 93258 грн 16 коп., яка складається із 10440 грн 93 коп. заборгованості за кредитом; 74800 грн 17 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3100 грн заборгованості за пенею та комісією; 500 грн (фіксована частина) і 4417 грн 06 коп. (процентна складова) штрафу.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 грудня 2017 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2013 року у розмірі 16136 грн 63 коп., яка складається з: 10440 грн 93 коп. заборгованості за кредитом; 5695 грн 70 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 276 грн 80 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, чим порушила законні права позивача на отримання кредиту і процентів за користування ним, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом стягнення кредиту і процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави стягнення решти відсотків, пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова) відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У січні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні певних сум і ухвалити нове рішення суду про задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами укладеного між сторонами кредитним договором процентна ставка є змінюваною; Клієнт повідомляється про зміну процентної ставки шляхом отримання виписки, яку він має можливість отримати у всіх відділеннях ПриватБанку, або у мережі Інтернет 24 години на добу 365 днів у році через систему PRIVAT24. Відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила ознайомлення з умовами договору; користувалась кредитними коштами; не оспорювала збільшення кредитного ліміту і зміну процентної ставки. Проте суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, не урахував надані Банком письмові докази, зокрема розрахунок заборгованості.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не подала.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 15 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 5500 грн 00 коп. у вигляді установленого кредитного ліміту на платіжну картку (ас. 7).

Інших умов договору сторони не підписували.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 19 квітня 2017 року дорівнює 93258 грн 16 коп. і складається з: 10440 грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту; 74800 грн 17 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3100 грн заборгованості за пенею та комісією; 500 грн (фіксована частина) і 4417 грн 06 коп. (процентна складова) штрафу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором порушені законні права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення 10440 грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту і 5695 грн 70 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, розмір якої визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені і комісії, штрафів; суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів; оригінали цих документів відповідачу не були передані, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позикодавець відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо договором не встановлений їх розмір.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували. Останній платіж позичальник здійснила 28.07.2014 року.

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному по день останнього платежу з процентної ставки 27,60%, а в наступному на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти відсотків, пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), суд правомірно зазначив, що ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд правильно установив, що 15 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останньої. За умовами цього договору ПриватБанк надав боржнику кредит у розмірі 5500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (ас. 7).

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT»; «Універсальна GOLD», - якими передбачені різні базові процентні ставки в місяць для кожного типу кредитної картки (ас. 8).

Разом з тим встановлено, що матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку; так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15 листопада 2013 року (ас. 7).

Крім того, позивачем на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано жодних доказів про збільшення процентної ставки до 32,4% і 42%, а також розміру пені, комісії та штрафу; як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з такими розмірами процентної ставки, які б містили її підпис, строк дії договору, інші умови кредитування.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПриватБанк зазначав, що відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms|pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою (ас. 4зв.).

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що розмір процентної ставки обрахований з 15 листопада 2013 року за ставкою 27,60%; з 01 вересня 2014 року - 32,40%; з 01 квітня 2015 року - 42,00% (ас. 6).

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Суд встановив, що банк не відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору і не довів факт його вручення адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_4 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняла.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_4 погашення кредиту або інших дій, які б свідчили про визнання нею боргу, у тому числі за процентами, розрахованими із ставки 32,40% та 42,00%, не вчиняла.

Відтак письмовими доказами спростовуються доводи скарги про схвалення ОСОБА_4 змін умов договору; а посилання у скарзі, що позичальник повідомляється про зміну процентної ставки шляхом виписки, яку він має можливість отримати у всіх відділеннях ПриватБанку, або у мережі Інтернет 24 години на добу 365 днів у році через систему PRIVAT24, є таким, що суперечить вимогам частини четвертої статті 1056-1 ЦК України.

Отже, установивши, що розмір процентів за користування кредитом 32,40% і 42,00%; пені, комісії та штрафу не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України і відмову в задоволенні решти позовних вимог, що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Відхиляючи довід скарги про те, що відповідач підписала анкету-заяву, тим самим підтвердила ознайомлення та згоду з усіма умовами кредитного договору, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте матеріали справи належних доказів на підтвердження цих обставин не містять.

Так, до позовної заяви доданий витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (ас. 9-32). Однак, згідно з офіційним сайтом ПриватБанку - privatbank.ua, до цих Умов і правил з дня їх затвердження і до часу укладення 15 листопада 2013 року спірного договору неодноразово вносились зміни і доповнення.

З огляду на зазначене, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у визначеному позивачем розмірі, а також пені, комісії та штрафів відсутні, оскільки ОСОБА_1 в установленому законом порядку не була повідомлена про зміну умов кредитного договору (збільшення процентної ставки за користування кредитом).

Щодо порушення принципу змагальності, то суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений довід, оскільки судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, відповідати завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції; колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

Т.А.Левченко