Постанова № 72502877, 27.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11110/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

за участі секретаря Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя – Могила А.Б., судді – Лучко О.О., Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ, повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №113883/36733819, №113884/36733819 від 23.08.2017, зобов’язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» 25 вересня 2017 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2017 №113883/36733819 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.07.2017 №37 в ЄРПН; визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 23.08.2017 №113884/36733819 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.07.2017 №38 в ЄРПН; зобов’язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38 в ЄРПН. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення є протиправними, підлягають скасуванню, оскільки в порушення вимог пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України контролюючим органом в квитанціях, складених за результатами прийняття податкових накладних не вказано конкретного критерію (критеріїв) оцінки ступеня ризиків, що позбавило позивача можливості надати додаткові пояснення та документи. Також, відповідачем не зазначено норми та статті якого законодавства були порушені позивачем та/або яких документів є недостатньо для прийняття позитивного рішення, а саме, для реєстрації податкової накладної. Вважає, що відповідачем грубо порушено процедуру розгляду поданих платником податків документів та письмових пояснень, внаслідок цього просить оскаржувані рішення скасувати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі №809/1277/17 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Суть доводів апелянта зводиться до того, що підставою для прийняття спірних рішень було невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7216. Оскільки позивачем не було подано копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передавання товарів (робіт, послуг), а також відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, наявність яких передбачена договором чи законодавством, тому відповідач відповідно до вимог чинного законодавства правомірно та законно прийняв оскаржувані рішення.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Між ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітплюс» (Покупець) 26.06.2017 укладено договір №129 на продаж металопродукції. На виконання умов даного договору, Продавцем виставлено рахунки-фактури на оплату товару від 26.06.2017 №Б-0026002 на суму 46 437,55 грн. та від 03.07.2017 №Б-0025974 на суму 40 453,60 грн. Позивачем здійснено поставку товару покупцю, що підтверджується видатковими накладними від 03.07.2017 №Б-0000012911, №Б-0000012912, від 04.07.2017 №Б-0000013725, №Б-0000013727. В матеріалах справи, наявна копія виписки по банківських рахунках позивача від 10.07.2017 та 24.07.2017, що підтверджує оплату поставленого товару контрагентом позивача ТОВ «Профітплюс».

На підставі операції поставки товару позивачем сформовано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38. ДФС України 31.07.2017 сформовано Квитанцію, згідно якої відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК №37 від 03.07.2017 зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7216. Аналогічного змісту сформовано квитанцію 19.07.2017 щодо податкової накладної від 04.07.2017 №38. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

На виконання цих вимог, позивачем надіслано пояснення від 17.08.2017 №1708/1 за змістом якого вбачається, що позивач співпрацює із ТОВ«Профітплюс» на основі договору реалізації від 26.06.2017№129. Даному Товариству згідно накладних №12911 та №12912 03.07.2017 відпущено металочерепицю та коньки круглі з металу марки 8017, та 04.07.2017 - металопрофіль та рівні листи з металу 3005, згідно накладних №13725, №13727, ВМД №010253/598. Даний метал імпортований від німецької фірми ARCELOR Mittal згідно ВМД 010949/624 від 30.03.2017. Також в даному поясненні зазначено, що метал-прокат плоский одержаний за кодом 7210, після ж прокатування і виготовлення метало черепиці і металопрофілю, продукція відпускається покупцю під кодом 7216. В додаток до пояснень, позивачем направлено ряд документів, щодо операції закупівлі сировини та поставки готової продукції, зокрема картку Підприємства, пояснення, контракт від 21.01.2016, специфікацію ARCELOR Mittal від 21.10.2016, ВМД №10253 від 09.03.2017, сертифікат ARCELOR Mittal від 30.03.2016, ЖД накладну ARCELOR Mittal від 30.03.2017, договір поставки №129 від 26.06.2017, видаткові накладні №12911 від 03.07.2017, №13725 від 04.07.2017, №12912 від 03.07.2017, №13727 від 04.07.2017 та банківську виписку від 10.07.2017.

Однак Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято Рішення-1 та Рішення-2, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38 відповідно. Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «Профітплюс», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок щодо сплати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пю74.2 ст.74 ПК України, в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3 ст.74 ПК України).

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010№1246 (далі – Порядок), податкова накладна-електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п.201.10 ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

У відповідності до п.13 Порядку, за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні приписи містить пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 №190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп. 201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до пп.«в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач по справі у спірному Рішенні-1 та Рішенні-2, обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірних рішеннях, і в чому ці порушення полягають, а також яких саме первинних та платіжних документів не вистачає, наявність яких була обов'язковою з огляду на специфіку тих господарських операцій, які відображались у податковій накладній.

Таким чином, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав прийняття Комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, а оскільки до позивача було встановлено критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД:7216 Комісією безпідставно не враховано пояснення та документи позивача, що він не закуповує даний товар, а є виробником металопродукції, що унеможливлює наявність у позивача відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару за відповідним УКТ ЗЕД визначеним у податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій та факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «Профітплюс», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що у останнього були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення Комісії є необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов’язання зареєструвати податкові накладнівід 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини. Такий спосіб відновлення прав позивача відповідає положенням пп.201.16.4. п.201.16 ст.201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім цього, в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Колегія суддів вважає, що реєстрація 02.01.2018 ДФС України в ЄРПН податкових накладних від 03.07.2017 №37 та від 04.07.2017 №38, є самостійним виправленням відповідачем як суб’єктом владних повноважень оскаржених позивачем порушень, такі дії відповідача мають наслідком повне відновлення законних прав та інтересів позивача. Відтак наявна підстава для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду першої інстанції визнанню нечинною та провадження у справі закриттю.

Керуючись: ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 28 лютого 2018 року.