Ухвала суду № 72502659, 01.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16530/17

Провадження № 1-кс/344/18/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Гринишина В.Д., підозрюваного ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090010004830 від 24.11.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилалася на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24.11.2017 близько 01.30 год. ОСОБА_1, заздалегідь взявши із собою предмет, зовні схожий на ручну наступальну гранату РГД-5, знаходячись у громадському місці, а саме біля вхідних дверей у торговий комплекс «Гермес», що по вул. Г. Хоткевича, 65 в м. Івано-Франківську, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, використавши малозначимий привід, вчинив конфлікт із ОСОБА_3 Побоюючись за власне життя і здоров’я ОСОБА_3, почав словесно заспокоювати ОСОБА_1 і з метою уникнення конфлікту покликав своїх товаришів ОСОБА_4, та ОСОБА_5, які знаходилися разом з ним біля вищевказаного торгового центру.

В ході словесного конфлікту, ОСОБА_1, тримаючи в руці предмет, ззовні схожий на ручну наступальну гранату РГД-5, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи зневажливе ставлення до існуючих в суспільстві правил і норм поведінки, проявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності сторонніх осіб, демонстративно погрожував нею ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_1, з метою утвердження своєї зверхності, кинув на землю предмет ззовні схожий на наступальну ручну гранату РГД-5, внаслідок чого відбувся вибух. В результаті вказаних дій, було пошкоджено рекламну вивіску, фасад та вхідні двері у торговий комплекс «Гермес» та спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_3

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушенння обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_3/28, громадянин України, українець, неодружений, непрацюючий, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий.

05 грудня 2017 року ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Причетність ОСОБА_1, до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення обгрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме : протоколом-заявою ОСОБА_6; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6; протоколами оглядів місць події; протоколом допиту свідка ОСОБА_7; протоколом допиту свідка ОСОБА_8; протоколом допиту свідка ОСОБА_9.; протоколом допиту свідка ОСОБА_3, протоколом пред’ялення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_3; протоколом допиту свідка ОСОБА_4; протоколом допиту свідка ОСОБА_5, протоколом огляду предмету та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає максимальне покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років та він усвідомлює про неминучість призначення йому покарання за вчинення цих злочинів. Окрім цього, останній по місцю проживання у м. Івано-Франківську відсутній, із 18.10.2017 року оголошений у розшук та на даний час його місцезнаходження невідоме.

- п. 3 - незаконно впливати на свідків, оскільки він знайомий із свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1, із 18.10.2017 року оголошений у розшук за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, на шлях виправлення і перевиховання не став та повторно вчинив подібного рону новий злочин.

Враховуючи вище наведені ризики та тяжкість вчинених злочинів, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та домашнього арешту, не можливе.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов’язуються за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що вчинення даного злочину ОСОБА_1, супроводжувалося із погрозою застосування тілесних ушкоджень та загрозою життю і здоров’ю особам які разом з ним перебували, тому прошу суд врахувати вказаний факт та не застосовувати, як альтернативу запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, зазначені обставини є достатніми для обрання ОСОБА_1, найбільш суворого запобіжного заходу – тримання під вартою, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти доведеним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити без визначення застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, а у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосовання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

01 березня 2018 року до суду надійшов лист начальника Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10, про те, що 28.02.2018 року о 19-50 год., на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 12.12.2017 року в порядку ст 191 КК України було затримано ОСОБА_1

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1. злочинів передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задов олити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_5/28, громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 29 квітня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_11

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.