Постанова № 72502494, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1252/17 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Собківа Я.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., у якому просив: зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність жодних правових підстав для визнання договору банківського вкладу № 009-24500-250215, укладеного між ним та банком 25.02.2015, нікчемним, оскільки останній не порушує публічний порядок та не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна держави. Також, позивач зазначає, що договір банківського вкладу був укладений між банком та позивачем до винесення Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

Рішення суду умотивоване тим, що укладення між позивачем та ОСОБА_4 договору позики та перерахування коштів у сумі 180000,00 грн. є правочином, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків саме ОСОБА_4 та позивачем. Натомість, ПАТ «Дельта банк», у даних правовідносинах виконував виключно технічну функцію з перерахування коштів, не був учасником правочину та не набував за результатами його вчинення цивільних прав і обов'язків. Також, місцевим судом зазначено, що вказані відносини між позивачем та ОСОБА_4 щодо надання позики відбулися до запровадження тимчасової адміністрації. Водночас, Закон № 4452-VI не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірний договір укладено з порушенням порядку його укладання та надання переваг позивачу перед іншими клієнтами (вкладниками) банку, що в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним. Також скаржник зазначає, що кошти фактично не вносилися, а документи оформлялися виключно з метою отримання відшкодування, що в свою чергу призвело до штучного створення підстав для виникнення у Фонду обов'язку здійснити виплати гарантованого відшкодування по таким виплатам. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що судом проігноровано пояснення відповідача про відсутність коштів на кореспондентському рахунку проблемного банку, що не є технічною перешкодою для виконання платіжного доручення фізичної особи та здійснення технічного переводу його грошових коштів на рахунки іншого вкладника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Колегією суддів установлено, що 25.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладено договір № 009-24500-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях, згідно умов якого вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6. цього Договору, та по 01.03.2016 включно.

Також, між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, в якій пункт 1.8. статті 1 Договору викладено у наступній редакції: «Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого у Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу, на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

Згідно платіжного доручення від 25.02.2015 № 46444973 ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі 180000,00 грн.

Разом із тим, постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень, зокрема, заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

02.03.2015 постановою Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 03.03.2015 по 02.06.2015) та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та від 03.08.2015 № 147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців і продовжено до 02.10.2015 включно та продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича також до 02.10.2015.

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», на цей же строк, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу.

Протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015 запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно із пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 16.09.2015 № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано до договору банківського вкладу позивача № 009-24500-250215 наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Листом від 23.09.2015 № 8821/1713 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 009-24500-250215, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем .

Уважаючи дії щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12р. № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI. Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України ).

Згідно із ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Також згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Отже, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Відповідно до п. 1 ч. 4 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті тягне за собою певні правові наслідки для того, кого воно стосується (ч. 5 ст. 38 Закону № 4452-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII).

За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір визнано нікчемним з підстав передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, як убачається із змісту договору, останній не містить жодних покликань на його індивідуальність. Відповідачем не надано жодних пояснень з приводу того, які саме переваги чи пільги передбачені цим договором, які відносять позивача до привілейованого статусу.

Судовою колегією таких пільг чи переваг не встановлено.

Окрім того, необґрунтованими є доводи відповідача про нікчемність укладеного договору, з тих підстав, що кошти на рахунок позивача були перераховані від третьої особи, виходячи з наступного.

Закон № 4452-VI не передбачає такої підстави для визнання правочину нікчемним, як-то: зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів для вкладника від третьої особи.

Також, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів для вкладника від третьої особи узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Так, ст. 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

За ч. 2 п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Статтею 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

До того ж, як зазначалося вище, 25.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, в якій пункт 1.8. статті 1 Договору викладено у наступній редакції: «Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого у Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору».

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також того, що умови договору, який укладено між банком та позивачем не передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а тому рішення відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу з цих мотивів безпідставне та не ґрунтується на нормах законодавства.

Покликання апелянта у апеляційній скарзі на постанову НБУ від 30.10.14р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що така постанова не стосується правовідносин щодо укладання банком депозитних договорів та порядку зарахування коштів на депозитні рахунки. Окрім того, така постанова адресована посадовим особам банку, а не владникам, відтак невиконання посадовими особами банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. До того ж, вказана постанова є банківською таємницею, відтак позивач не міг знати про її наявність.

У спірному випадку, договір банківського вкладу (депозиту) вчинений шляхом фактичного зарахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується належним чином оформленим документом банківської установи та відповідає вимогам законодавства, що не спростовано відповідачем, а отже такий договір схвалений шляхом прийняття його до виконання.

Також, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку, що свідчить, що фактичної передачі коштів від платника до отримувача не відбулося, позаяк вказані доводи спростовуються наявністю платіжного доручення №46444973 від 25.02.2015 року, недостовірність якого апелянтом не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що твердження відповідача про нікчемність зазначеного договору є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

П. 6 р. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Приписами п.п. 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За таких обставин, оскільки відсутні підстави для визнання правочину нікчемним відповідач має подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Я.М. Собків суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 28 лютого 2018 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Собків Я.М.

Пилипенко О.Є.