Постанова № 72502289, 28.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Пашнєв В.Г.

28 лютого 2018 р. Справа № 642/4831/17

Колгеія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

26 вересня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Харківського обласного військового комісаріату (далі - ХОВК, відповідач) щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» (далі - Закон № 2011-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин);

зобов'язати відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) за формою, встановленою Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530.

Також позивач просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 20 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся із заявою до ХОВК, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону № 2011-XII, у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку № 975. Згідно п. 13 Порядку № 975 - у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (МО України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. п. 10 і 11 цього Порядку. Відповідачем вказані приписи не виконані. Надісланим позивачу листом № 2350/ВЗС від 20 вересня 2017 року відповідач зазначив про відсутність законних підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги. Просить визнати таку бездіяльність ХОВК протиправною та зобов'язати відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII та Порядком № 975.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі.

Також, відповідач ХОВК зобов'язаний подати протягом 15 днів з дня набрання чинності судовим рішенням подати звіт про його виконання.

Рішення суду вмотивовано висновком суду про те, що позивач отримав інвалідність внаслідок контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону № 2011-XII та в порядку, визначеному постановою № 975, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача. Оскільки з 11 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності - норми Порядку № 975 - поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони набрали чинності з 24 січня 2014 року, тобто до дати встановлення позивачу іншої групи інвалідності. З урахуванням обґрунтованості позовних вимог позивача, суд, скориставшись правом, передбаченим ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, зобов'язав відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ХОВК, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Скаржник зазначає, що позивачу первинно інвалідність встановлено у 2012 році, а щодо виплати одноразової грошової допомоги він звернувся у 2017 році (понад 3 роки після первинного встановлення інвалідності). Зміна групи інвалідності відбулась у 2016 році, тобто - понад дворічний термін, отже, згідно з ч. 4 ст. 163 Закону № 2011-XII відсутні підстави для складання висновку та направлення його Міністерству оборони України. Також вказує, що згідно ч. 8 ст. 163 цього Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено, що з 26 квітня 1979 року по 10 липня 1981 року позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах, з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Республіці Афганістан з 05 лютого 1980 року по 10 липня 1981 року, що підтверджується військовим квитком, довідкою Ізюмсько-Борівського ОМВК, архівною довідкою /зворот а.с. 6, а.с. 7-10/.

Згідно витягу з протоколу № 367 від 09 березня 2011 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України - захворювання рядового у відставці ОСОБА_2 як наслідки перенесеної контузії головного мозку (1980 р.) та наслідки перенесених інфекційних захворювань в ДРА - так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії /зворот а.с. 10/.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 161344 від 07 березня 2012 року - внаслідок контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії позивачу вперше з 06 березня 2012 року встановлена ІІІ група інвалідності /а.с. 11/.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 444103 від 11 квітня 2016 року- з 11 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з тих же підстав /а.с. 12/.

У відповідь на звернення позивача від 14 вересня 2017 року з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідач листом № 2350/ВСЗ від 20 вересня 2017 року повідомив його про відсутність правових підстав для здійснення виплати зазначеної допомоги, оскільки згідно ч. 8 ст. 163 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом з дня виникнення у них такого права. Щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у 2016 році відповідач повідомив, що згідно з ч. 4 ст. 163 Закону № 2011-XII у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється /а.с. 6/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону № 2011-XII).

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

За змістом частини 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною дев'ятою статті 163 вказаного Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто Порядком № 975.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законом порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Колегія суддів зазначає, що позивачу ОСОБА_2 вперше встановлено ІІІ групу з 06 березня 2012 року, а ІІ групу інвалідності з тих же підстав встановлено з 11 квітня 2016 року.

У зв'язку з тим, що предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність ХОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача подати такий висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII та Порядком № 975 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, - тому у даних спірних правовідносинах підлягає застосуванню Порядок № 975.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 822/6118/15.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначений перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Пунктом 13 цього Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів (тобто заяви разом з доданими до неї документами) розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Форма висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги встановлена додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженим Наказом МО України № 530 від 14 серпня 2014 року.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 Порядку № 975).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача ХОВК щодо неподання розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з підстав, встановлених ч. 4, ч. 8 ст. 163 Закону № 2011-XII, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, настає з моменту настання інвалідності.

При цьому, виходячи з системного тлумачення статті 16 Закону № 2011-XII, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після звільнення особи з військової служби, але внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Доводи апеляційної скарги відповідача ХОВК щодо відсутності правових підстав для призначення позивачу ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, з посиланням на вимоги ч. 4 ст. 163 Закону № 2011-XII, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки означена норма Закону унормовує питання доплати одноразової грошової допомоги, в той час як позивач вперше звернувся із такою заявою.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача ОСОБА_2 послугує зобов'язання відповідача ХОВК подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів (Міністерству оборони України), щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII.

Оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_2, правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування судового рішення, яким встановлений судовий контроль за його виконанням шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання, оскільки вимоги апеляційної скарги в цій частині скаржником не вмотивовані.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 139, 292, 293, 308-309, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець

Постанова виготовлена і підписана 28 лютого 2018 року.