Постанова № 72502284, 27.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/3606/12 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1003/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 18 27.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткачука Сергія Володимировича про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсним іпотечний договір № 1817-0201001/Zфквіп-08, укладений 05 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В.; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткачука С.В. виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 2009 від 05 вересня 2008 року про державну реєстрацію зазначеного іпотечного договору та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи № 2010 та № 2011 про державну реєстрацію заборони відчуження садового будинку АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27 червня 1997 року ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. 05 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є садовий будинок АДРЕСА_1 05 вересня 2008 року приватним нотаріусом накладено заборону відчуження вказаного майна. Однак, зазначене нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а відповідач ОСОБА_3 передав його в іпотеку без згоди позивача.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року від 11 липня 2012 року ТОВ «Укрпромбанк» замінено правонаступником ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір № 1817-0201001/Zфквіп-08 від 05 вересня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком Сергієм Володимировичем. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним іпотечного договору через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час укладення іпотечного договору іпотекодавець засвідчив, що він не перебував та не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не проживав та не проживає однією сім'єю та не веде спільного господарства з іншою особою. Земельна ділянка та садовий будинок є особистою власністю ОСОБА_3 Під час укладення кредитного договору та отримання кредиту ОСОБА_3 також повідомив, що він не перебував та не перебуває у зареєстрованому шлюбі. На момент укладення договору іпотеки банк не знав та не міг знати про те, що нерухоме майно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і що позивач не надавала згоду на укладення оспорюваного договору.

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається судом в частині визнання недійсним іпотечного договору.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 09 лютого 2018 року.

09 лютого 2018 року через поштове відділення зв'язку ОСОБА_2 було надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 15 лютого 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, але фактично разом не проживали, оскільки позивач проживала на території Російської Федерації. ОСОБА_3 отримав кредитні кошти виключно на власні побутові потреби. За рахунок кредитних коштів забезпечене іпотекою майно не купувалося. Позивач не уповноважувала ОСОБА_3 на вчинення правочину відносно спільного майна. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач знала чи могла знати про вчинені відповідачем правочини щодо розпорядження спільним майном подружжя. У разі задоволення апеляційної скарги позивач як другий з подружжя набуває статусу боржника. Під час укладення оспорюваного договору банк, враховуючи можливий ризик претензій з боку членів родини, повинен був впевнитися у наявності родини у позичальника. У заяві-анкеті позичальника було зазначено, що банк має право самостійно перевіряти повноту та достовірність наданої йому інформації.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 27 червня 1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.11).

ОСОБА_3 є власником садового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 виданого Дібрівською сільською радою Васильківського району Київської області 25 червня 2008 року на підставі рішення № 21 від 28 березня 2008 року (а.с.60).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, для ведення садівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів Київської області 20 лютого 2006 року на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 15 квітня 2005 року № 234-18-ІV, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею (а.с.61).

05 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, укладено іпотечний договір № 1817-0201001/Zфквіп-08, відповідно до умов якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором. Предметом іпотеки є садовий будинок АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,0600 га, для ведення садівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 05 вересня 2008 року, яка подана ним приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ткачуку С.В., на момент набуття вказаних в договорі будинку та земельної ділянки в зареєстрованому шлюбі він не перебував та не перебуває, а вказані у договорі садовий будинок та земельна ділянка є його особистою власністю. Факт відсутності перебування ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі перевірено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. за паспортом ОСОБА_3, в якому відсутня відмітка про укладення шлюбу (а.с.28).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 05 вересня 2008 року, поданої ТОВ «Укрпромбанк», на момент отримання кредиту в зареєстрованому шлюбі він не перебував та не теперішній час не перебуває, не проживав та не проживає однією сім'єю і не веде спільне господарство з іншою особою (а.с.59).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на будинок і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Визначено частку ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на будинок і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі ? (а.с.10,87).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що передане в іпотеку нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на момент укладення іпотечного договору перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач не надавала згоду на укладення спірного договору. ОСОБА_3, повідомляючи банк та нотаріуса про те, що в шлюбі не перебуває, діяв всупереч вимог ч. 3 ст. 65 СК України. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації не відносяться до визначених законом способів захисту цивільного права та заявлені до неналежного відповідача.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказує на те, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі з 1997 року. Подружжю на праві спільної сумісної власності належить садовий будинок АДРЕСА_1. Під час шлюбу відповідач ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Укрпромбанк» кредитний та іпотечний договори та передав у іпотеку вищезазначене нерухоме майно. Однак, укладаючи іпотечний договір, відповідач ОСОБА_3 діяв у власних побутових інтересах. Позивач ОСОБА_2 не надавала свою згоду на передачу в іпотеку спільного майна подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи оспорюваний договір ОСОБА_3 діяв всупереч вимог ч. 3 ст. 65 СК України.

В той же час, відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.01.2016 року № 6-1912цс15.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення іпотечного договору ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Однак, знаючи про вказану обставину, ОСОБА_3 свідомо приховав від ТОВ «Укрпромбанк» дану інформацію та у заявах, поданих при укладенні кредитного та іпотечного договорів, вказав, що у зареєстрованому шлюбі він не перебував та не перебуває, а майно, що передається в іпотеку, є його особистою власністю. Такі обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 як іпотекодавець за іпотечним договором при його укладенні діяв недобросовісно.

ТОВ «Укрпромбанк» не знав та не міг знати про те, що нерухоме майно, яке передається в іпотеку, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, оскільки під час укладення іпотечного договору було перевірено паспорт ОСОБА_3, в якому відсутня відмітка про реєстрацію шлюбу. Документи, які подані ОСОБА_3 та посвідчують його право власності на садовий будинок та земельну ділянку, а саме свідоцтво про право власності нерухоме майно та державний акт свідчать про те, що єдиним власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 посилається на те, що на момент укладення кредитного договору відповідач перебував з нею у зареєстрованому шлюбі, однак, фактично вони разом не проживали. Позивач не уповноважувала ОСОБА_3 на вчинення правочину відносно спільного майна та не знала про вчинені відповідачем правочину щодо розпорядження спільним майном подружжя. ОСОБА_3 отримав кредитні кошти виключно на власні побутові потреби. У разі задоволення апеляційної скарги позивач, як другий з подружжя набуває статусу боржника. Під час укладення оспорюваного договору банк повинен був впевнитися у наявності родини у позичальника. У заяві-анкеті позичальника було зазначено, що банк має право самостійно перевіряти повноту та достовірність наданої йому інформації.

Однак, апеляційний суд не приймає до уваги зазначені доводи позивача, оскільки в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. ОСОБА_2 не довела тих обставин, що ТОВ «Укрпромбанк» діяв недобросовісно та знав про те, що нерухоме майно, яке передається в іпотеку, є спільною сумісною власністю. Перевірка повноти та достовірності наданої банку інформації іпотекодавцем є його правом, а не обов'язком.

Під час ухвалення рішення про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову, сплачений відповідачем ПАТ «Дельта Банк» судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача. Сума судового збору, яка підлягала сплаті при подачі апеляційної скарги становила 354 грн. 09 коп. ((107,3*3)*110 %).

Не дивлячись на те, що відповідач безпідставно сплатив 704 грн. - стягненню з позивача на користь банку підлягає лише 354.09 грн.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині визнання недійсним договору скасувати та прийняти в цій частині постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткачука Сергія Володимировича про визнання договору недійсним відмовити.

В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованої АДРЕСА_2, ідентифікаційний номе НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», місце знаходження - вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, ЄДРПОУ 34047020, судовий збір у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) гривні, 09 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.