Постанова № 72502180, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ 757/49428/16-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Капші А.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року (прийняту в порядку скороченого провадження, суддя Писанець В.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від розміру заробітної плати, яка включає в себе: матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію відповідно до наданої довідки Державної аудиторської служби України №66 від 05 вересня 2016 року, починаючи з 11 березня 2011 року; стягнути на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору,

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду від 13 грудня 2017 року про виправлення описки, адміністративний позов задоволено Визнано дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати - неправомірними. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії, призначеної їй відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% середньомісячного заробітку, виходячи з розміру заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань у розмірі 12 735,82 грн. та індексації заробітної плати в сумі 5788,59 грн., які включені в довідку Державної аудиторської служби України №66 від 05 вересня 2016 року, на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування починаючи з 11 березня 2011 року. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що нормами ст. 33 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) перелічені види надбавок, які можуть бути встановлені для державного службовця, проте жодна норма цієї статті не зазначає про те, що матеріальна допомога входить до поняття заробітної плати державного службовця.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим. На думку позивача, вона має право на такий перерахунок пенсії, що підтверджується наявною практикою Верховного суду України, а також зазначено про бажання взяти участь у судовому засіданні.

У зв'язку з виявленим бажанням позивача про участь у розгляді апеляційної скарги, справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечувала та просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію з 11 березня 2011 року відповідно до ЗУ «Про державну службу».

08.09.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії з заробітної плати до складу якої врахувати ще й інші виплати, відповідно до довідки про складові заробітної плати від 05.09.2016 року №66, виданої Державною аудиторською службою України. Позивач зазначила, що розрахунок пенсії проведено із заробітної плати, розмір якої обчислювався без врахування значень в графі «інші виплати», що міститься в довідці про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), форма якої затверджена постановою правління ПФУ від 14.02.2011р. №5-1, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Розмір призначеної пенсії складає 90% від суми заробітної плати державного службовця (а.с.10-11).

Листом відповідача від 20.09.2016 за вих.№ 23375/07позивачу відмовлено включенні до заробітної плати для обчислення пенсії інших виплат (а.с.12).

Вважаючи, що відповідач порушує право на отримання пенсії, обчислюваної відповідно до діючого законодавства, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що інші виплати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, мають враховуватись при обчисленні розміру його пенсії.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закон України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

З наведених положень вбачається, що матеріальна допомога, індексація заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Разом з тим, стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 06 листопада 2013 року, від 03 червня 2014 року (№№ 21-430а11,21-97а13, 21-125а13,21-350а13, 21-134а14).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, аналізуючи положення статті 37 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дійшла висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога та індексація включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким передбачено, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії та в разі зміни посадових окладів, а не у випадку, коли здійснюється перерахунок у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача в проведенні перерахунку призначеної пенсії як державному службовцю з заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, є протиправною.

Водночас, вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва про виправлення описки від 13 грудня 2017 року, задовольнив позовні вимоги з 11 березня 2011 року, тобто з моменту призначення пенсії.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки судом не взято до уваги дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та строк звернення до суду.

Звертаючись до суду, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з моменту призначення, а саме з 11 березня 2011 року.

З даним адміністративним позовом позивач звернулася 10 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата, тобто позивач, отримуючи пенсію кожного місяця був обізнаний щодо її розміру.

Однак, як було встановлено вище, позивач звернулась до суду з даним позовом лише 10.10.2016, у зв'язку з чим судом першої інстанції безпідставно розглянуто позовні вимоги позивача починаючи з 11 березня 2011 року по 09 квітня 2016 року, оскільки такі заявлено поза межами встановленого Законом шестимісячного строку звернення до суду та підлягають залишенню без розгляду.

Що стосується початкової дати здійснення перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає, що право у ОСОБА_3 на отримання пенсії у розмірах, встановлених ст.37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням таких виплат, як матеріальна допомога та індексації, виникло у неї 11.03.2011 року, однак із заявою та відповідною довідкою для перерахунку його пенсії позивач звернулася лише 08 вересня 2016 року, а тому в УПФУ взагалі не виникало обов'язку здійснити дії щодо перерахунку пенсії і відповідно права позивача не порушувалися

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про перерахунок пенсії до управління Пенсійного фонду України позивач звернулася 08 вересня 2016 року, у зв'язку з чим перерахунок пенсії із включенням до складу заробітної плати додатково інших виплат - матеріальної допомоги та сум індексації заробітної плати, має здійснюватися із 01 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в частині щодо позовних вимог за період з 11 березня 2011 року по 09 квітня 2016 року включно, було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та необхідності залишення її без розгляду. В свою чергу, позов в частині вимоги за період з 10 квітня 2016 року по 31 серпня 2016 року задоволенню не підлягає з підстав відсутності порушеного права позивача у цей період. В іншій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи апелянта викладенні в апеляційній скарзі, що інші виплати не входять до складу заробітної плати не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, однак, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 245, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Позовні вимоги за період з 11 березня 2011 року по 09 квітня 2016 залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 у врахуванні у складі заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця повної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії, призначеної їй відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% середньомісячного заробітку, виходячи з розміру заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань у розмірі 12 735,82 грн. та індексації заробітної плати в сумі 5788,59 грн., які включені в довідку Державної аудиторської служби України №66 від 05 вересня 2016 року, на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування починаючи з 01 вересня 2016 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

Ю.А. Ісаєнко

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.