Постанова № 72502060, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6187/16 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Павлік І.П.,

представника відповідача - Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0000631501/408.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує відповідністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам Податкового кодексу України.

До Київського апеляційного адміністративного суду 29.01.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року - без змін.

У судовому засіданні 01 березня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

ДПІ у в Обухівському районі провела камеральну перевірку з питань своєчасності сплати з плати за користування надрами ПАТ "Київський річковий порт", за результатами якої складено відповідний акт від 24 березня 2016 року №186/1501/03150071.

Як вбачається з акту перевірки на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. та п. 75.1 ст. 75. п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI головним державним інспектором відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неоподаткованих платежів управління оподаткування юридичних осіб Гордієнком Вадимом Олексійовичем у приміщенні ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати плати за користування надрами, визначеного у податковому розрахунку, поданий до ДПІ в Обухівському районі за І квартал 2015 року від 06.05.2015 №9086991841 та сплата згідно Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.12.2013 №2а-17112/12/2670, від 22.01.2015 №826/3973/14».

На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0000631501/408, про визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у розмірі 37 563,78 грн.

Вважаючи дії ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області з проведення перевірки, оформленої актом від 24 березня 2016 року №186/1501/03150071, такими, що суперечать нормам ПК України, зокрема перевірку проведено за відсутності правових підстав, що свідчить про незаконність наслідків такої перевірки та безпідставність визначення суми штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, та враховуючи протиправність дій відповідача з проведення перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Під час проведення камеральної перевірки, перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях, а питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.4, 78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Враховуючи вищевикладені норми, ДПІ у Обухівському районі здійснила не камеральну перевірку ПАТ "Київський річковий порт", а документальну, на що контролюючий орган не мав правових підстав.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків, а саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказаний висновок також було підтримано Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року по справі №821/371/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Апелянт вказує, що позивачем порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 ПК України, та протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму грошових зобов'язань за користування надрами згідно з податкового розрахунку за І квартал 2015 року від 06.05.2015 №9086991841 та згідно Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.12.2013 №2а-17112/12/2670, від 22.01.2015 №826/3973/14, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України.

Апелянтом відповідних документів та доказів разом з апеляційною скаргою також не подано, викладені в скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяВ.Ю. Ключкович

Повне судове рішення складено 01 березня 2018 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Ключкович В.Ю.