Постанова № 72501689, 19.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 739/1441/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смага С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Київ

КолегіясуддівКиївськогоапеляційногоадміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівськійобласті про визнаннядій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом доНовгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач )про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року позов було задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Новгород-Сіверського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Визнано протиправними дії Новгород-Сіверського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % на 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з виплатою різниці між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою, з часу призначення ОСОБА_2 суми довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язано Новгород-Сіверське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням даних довідки від 30 травня 2017 року №03-36/829/17-вих Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області про суддівську винагороду ОСОБА_2, яка враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язано Новгород-Сіверське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплатити з часу призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента Українивід 28 грудня 1999 року № 1624/99 ОСОБА_2 був призначений на посаду судді Семенівського районного суду Чернігівської області.

Указом Президента України, від 02 серпня 2000 року № 946/2000 позивач переведений на посаду судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівськоїобласті.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року № 1219/0/І5-17 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області у відставку" позивача звільнено у відставку.

Наказом № 32-ос від 23 травня 2017 року в.о. голови Новгород-Сіверського районного суду Чернігівсько області суддю Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 з 23 травня 2017 року звільнено та відраховано зі штату Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.

Після звільнення, позивач звернувся до Новгород-Сіверського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України з приводу призначення та виплати йому щомісячного довічного грошового утримання та надав усі необхідні для обчислення та призначення щомісячного довічного грошового утримання документи.

Позивачу було призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди.

Вважаючи свої права порушеними, 21 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про проведення з 01 червня 2017 року перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 88% суддівської винагороди, з виплатою не донарахованих сум.

Листом від 29.08.2017 року № 33/04/Н-11 відповідачем ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у проведенні перерахунку.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення про призначення позивачу довічного грошового утримання у розмірі 80% а не 88% суддівської винагороди та рішення про відмову у проведенні перерахунку прийняті відповідачем без врахування норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно припису пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до вимог п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII) в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідне до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України. 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вищезазначеного Закону.

Враховуючи приписи ст. 137 Закону України " Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року та п. п. 25, 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, звільнений у відставку суддя ОСОБА_2 має більше двадцяти чотирьох (повні 24 календарні роки) років стажу роботи на посаді судді, який складається з проходження служби у Лавах Збройних Сил, половини терміну навчання у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, роботи на посаді слідчого - стажиста прокуратури Семенівського району Чернігівської області, роботи на посаді слідчого прокуратури Семенівського району Чернігівської області та роботи судді (підтверджуючі даний факт та належним чином оформлені документи позивачем було надано відповідачу (прийнято відповідачем) при зверненні до відповідача з приводу призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання).

Вищезазначеним встановлений рівень досягнутого ОСОБА_2 матеріального забезпечення судді у відставці, а саме, отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що не може бути знижене відповідно до конституційних гарантій незалежності суддів.

Таким чином, позивач має всі законні підстави для призначення (нарахування) йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням даних довідки від 30 травня 2017 року № 03-36/829/17-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про суддівську винагороду ОСОБА_2, яка враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з положеннями частини першої статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 встановлено, що: «в Основному Законі України незалежність як складова частина конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85,частина четверта, п'ята статті 126. частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкорення суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для фінансування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130)...» ( абз. 3 п.2.2.)

Конституційний Суд України враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. Визначені Конституцією України та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім та справедливим судом. Такими гарантіями надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь - які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Додаткові до конституційних гарантії незалежності суддів визначені також у п.8 ч.4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VІ від 07.07.2010 р.) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно якої незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

В п. 7 (а. 2) Рішення від 03.06.2013 року № 3 - рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, суперечить вимогам ч. 1 ст.126 Конституції України.

Отже, вказані вище положення Конституції України та норми вищевказаних Законів України не були взяті до уваги Новгород-Сіверським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області як при визначенні розміру призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так і при розгляді його заяви про перерахунок призначеного (у розмірі 80% суддівської винагороди) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з виплатою різниці між належною до сплати (з часу призначення) сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 21 листопада 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Літвіна Н. М.