Постанова № 72501681, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11555/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на адресу Генеральної прокуратури України 25 липня 2017 року надійшла скарга ОСОБА_3 щодо порушення його прав як представника потерпілого у кримінальному провадженні №12015100060008384, невиконання працівниками Київської місцевої прокуратури № 6 та слідчими СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ухвали слідчого судді у вказаному кримінальному провадженні та вчинення, у зв'язку з цим, кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України.

Встановлено, що рішення про закриття кримінального провадження № 12015100060008384 приймалося СВ Печерського УП ГУНП в місті Києві. Нагляд за проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювався Київською місцевою прокуратурою № 6.

Супровідним листом Генеральної прокуратури України від 28 липня 2017 року № 04/2/2-р-17 скаргу ОСОБА_3 відповідно до статті 218 КПК України направлено до прокуратури м. Києва, тобто до органу, під юрисдикцією якого приймалося рішення про закриття кримінального провадження № 12015100060008384, про що також повідомлено автора скарги.

Надалі прокуратурою м. Києва скаргу було направлено до Київської місцевої прокуратури №6 для її подальшого розгляду.

Зазначені дії, на думку ОСОБА_3, свідчать про неналежний розгляд скарги та порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим він звернувся до суду за даним адміністративним позовом.

Як вбачається із вказаної скарги, позивач звернувся до Генеральної прокуратури України щодо надання роз'яснень вимог КПК України, неправомірних дій слідчого у ході досудового розслідування кримінального провадження №12015100060008384, перевірки службової діяльності процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, невиконання ухвали слідчого судді від 09 серпня 2016 року, поновлення прав потерпілої від злочину особи, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, надання відомостей досудового розслідування кримінального провадження, права сторін кримінального провадження визначені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Враховуючи, що у своїй скарзі ОСОБА_3 зазначав про неправомірні дії слідчого та процесуального керівника у ході досудового розслідування кримінального провадження, зазначена скарга повинна розглядатись відповідно вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України та відповідно до його процесуальних прав та обов'язків, повноваження на що мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.

Крім того, діючим Кримінальним процесуальним кодекс України не передбачено обов'язку чи повноважень слідчого або процесуального керівника на надання будь-яких роз'яснень вимог чинного законодавства, про що зазначав у своїй скарзі позивач.

Таким чином, скарга ОСОБА_3 розглядалась в порядку КПК України, оскільки питання, викладені в ній, стосувались правовідносин, які виникли в ході досудового розслідування кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

В рішенні Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року № 19- пр/2011 зазначено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.

Таким чином, правовідносини, які виникають під час розгляду будь-яких заяв в рамках кримінального провадження, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. А тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальному провадженні.

Зазначене також підтверджується судовою практикою, зокрема, ухвалою ВСУ від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15.

Наведене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень в рамках кримінального провадження, нездійснення процесуальних дій є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даної справи.

Таким чином, враховуючи, що скарга ОСОБА_3 по суті є скаргою щодо стану досудового розслідування кримінального провадження, перевірка прийнятого рішення за результатами її розгляду повинна здійснюватись судом, до повноважень якого входить перевірка законності дій слідчого або прокурора у кримінальному провадженні.

Згідно статті 303 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій може бути оскаржена у судовому порядку.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України).

Таким чином, спірні правовідносини підлягають розгляду у рамках кримінального судочинства.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що адміністративні суди не наділені юрисдикцією розгляду справ, які виникають у сфері кримінально-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України (в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваної ухвали) - суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином правомірним є рішення суду першої інстанції про закриття провадження в даній справі.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.