Постанова № 72501660, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1636/16 Головуючий у 1-й інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року

у справі №826/1636/16

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей - Колект"

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представника третьої особи Ільчук Н.В.

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича індексний номер 23335580 від 01 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 34,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №10643572.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, позивач вказує на те, що даний спір є публічно-правовим розгляд якого належить до повноважень адміністративного суду, оскільки фактично оскаржуються дії нотаріуса як державного реєстратора.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

В судовому засіданні представник третьої особи вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач та позивач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки його предметом є реєстраційні дії, пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, тобто існує спір про право цивільне.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 і 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2015, індексний номер 23335580 позивач послався на ту обставину, що рішення відповідача є незаконним, порушує його права та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом даного адміністративного позову є рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23335580 від 01.08.2015.

Так, у позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013.

Зокрема, як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що при вчиненні реєстраційної дії приватним нотаріусом Суперфіном Б.М. не були перевірені подані ТОВ «Кей-Колект» документи, подання яких в неповному обсязі є підставою для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, крім того зазначено, що була порушена процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право власності на квартиру щодо якої здійснені спірні реєстраційні дії, у даній справі сторонами не оспорюється.

Так, звернення позивача до суду направлене на встановлення відповідності вимогам чинного законодавства України дій приватного нотаріуса (державного реєстратора) при здійсненні реєстрації прав, а саме - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23335580 від 01.08.2015.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не здійснювалось жодних нотаріальних дій з позивачем, а було здійснено тільки реєстраційні дії щодо реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, даний спір по своїй суті є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2015, індексний номер 23335580.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом .

За змістом ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам щодо визначення підсудності даного спору.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанцій на позицію Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16) за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, за участю третіх осіб - ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, відповідно до якої спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, та не вважає, що воно не може братись судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа №816/1774/15 від 25 квітня 2017 року.

Так в зазначеній постанові Верховний Суд України зазначив, що виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, тоді як позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року скасувати і направити справу №826/1636/17 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Ісаєнко Ю.А.