Постанова № 72501417, 28.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року справа № 812/1509/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Матусевича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року в справі № 812/1509/17 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19.08.2017 № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УПН ГУНП в Луганській області», в частині звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19.09.2017 № 654 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області з 20.09.2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по 30 листопада 2017 року в сумі 39398,52 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що начальником Головного управління Національної поліції в Луганській області винесено наказ № 654о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Цей наказ винесено не підставі наказу ГУНП в Луганській області від 19.08.2017 № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УПН ГУНП в Луганській області», у п. 2 якого зазначено: «за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 7 «Дисциплінарного статуту ОВС», ст.ст. 18, 23, 27 та 28 Закону України «Про національну поліцію» та п. 5.7 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів в організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, не вжиття заходів запобіганню можливого правопорушення стосовно фізичної особи, до якої проявляє інтерес раніш засуджена за скоєння тяжких злочинів особа, тобто фактичне сприяння у злочинній діяльності зазначеної особи та не інформування за вказаним фактом безпосереднього керівництва, що могло призвести до тяжких наслідків, начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області, майора поліції ОСОБА_1, звільнити з лав Національної поліції». Підставою для винесення цього наказу став висновок від 18.08.2017 «Про результати службового розслідування за фактом можливого порушення службової розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУНП в Луганській області», яке на думку позивача, проведено упереджено та односторонньо, без урахування всіх обставин справи, а деякі факти викладені у висновку є надуманими, взагалі не мали місце та не мають відношення до суті проведення службового розслідування.

Окрім цього, у виключному переліку дій, заборонених користувачам ІІПС ОВС, не зазначена заборона у вигляді проведення перевірки фізичної особи не в службових цілях.

Також апелянт звертає увагу суду на необхідність дотримання відповідачем принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень.

За таких обставин, ОСОБА_1 наголошує на безпідставності відмови у задоволенні його позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Також позивач надав до суду низку заяв та клопотань, а саме, про витребування доказів, про долучення доказів, про збільшення позовних вимог.

У клопотаннях про витребування доказів ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції витребувати в Головного управління Національної поліції в Луганській області службову характеристику на начальника другого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_1 станом на 19.09.2017, атестаційний лист на майора поліції ОСОБА_1 при призначенні його на посаду начальника другого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області, функціональні обов'язки начальника другого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_1, довідку про наявність або відсутність діючих дисциплінарних стягнень у начальника другого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_1, станом на 19.09.2017, «Методичні рекомендації щодо алгоритму дій користувачів з організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України» у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Позивачем у клопотаннях про долученення доказів не наведено підстав, з яких ці клопотання не були подані до суду першої інстанції, докази неможливості їх подання до постановлення судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, також відсутні. Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення наведених клопотань.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд апеляційної інстанції також відмовляє в його задоволенні, оскільки за приписами ч. 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, згідно з положеннями чинного процесуального законодавства задоволенню підлягає лише клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 05.08.2001 по 19.09.2017 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України на різних посадах.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП) від 13.07.2017 № 2458 призначено проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУНП в Луганській області.

Наказом ГУ НП від 13.07.2017 № 494 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування з 13.07.2017.

За результатами службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУНП в Луганській області складено Висновок від 18.08.2017, в якому:

- у п. 2 зазначено: «Визнати, що відомості щодо порушень службової дисципліни з боку начальника другого міжрайонного відділу УПН ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.»;

- у п. 4 зазначено: «За особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст. 18, 23, 27 та 28 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 5.7 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів в організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, що виразилась у проведенні перевірки фізичної особи у ІІПС «Армор» не в службових цілях, не вжитті заходів по запобіганню можливого правопорушення стосовно фізичної особи, до якої проявляє інтерес раніш засуджена за скоєння тяжких злочинів особа, тобто фактичному сприянні у злочинній діяльності зазначеної особи та не інформування за вказаним фактом безпосереднього керівництва, що могло призвести до тяжких наслідків, начальника другого міжрайонного відділу УПН ГУНП в Луганської області майора поліції ОСОБА_1 звільнити з лав Національної поліції».

19 серпня 2017 року ГУ НП видано наказ № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УНП ГУНП в Луганській області» у п. 2 якого зазначено: «За особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 7 «Дисциплінарного статуту ОВС», ст.ст. 18, 23, 27 та 28 Закону України «Про національну поліцію» та п. 5.7 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів в організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, не вжитті заходів запобіганню можливого правопорушення стосовно фізичної особи, до якої проявляє інтерес раніш засуджена за скоєння тяжких злочинів особа, тобто фактичному сприянні у злочинній діяльності зазначеної особи та не інформування за вказаним фактом безпосереднього керівництва, що могло призвести до тяжких наслідків, начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області, майора поліції ОСОБА_1, звільнити з лав Національної поліції». З цим наказом позивач був ознайомлений під особистий підпис 21.09.2017.

19 вересня 2017 року ГУ НП видано наказ № 654 о/с «По особовому складу», відповідно до якого звільнено майора поліції ОСОБА_3, начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 19.09.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 16 років 01 місяць 13 днів, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 27 діб». Підстава: наказ ГУ НП від 19.08.2017 № 2996.

Вважаючи, що такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII), який набув чинності 07.11.2015.

Відповідно до ст. 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Цим Законом визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

За приписами ст. 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Статтею 58 Закону № 580-VIII регламентовано, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Як встановлено судом, позивач з 07.11.2015 по 19.09.2017 перебував на службі в поліції на постійній основі, що підтверджується довідкою про проходження служби.

Звільнено ОСОБА_1 19.09.2017 згідно з наказом ГУ НП від 19.09.2017 № 654 о/с.

Статтею 77 Закону № 580-VIII передбачені підстави звільнення зі служби в поліції, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Статут) визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції від 19.09.2017 підставою для його прийняття слугував наказ ГУ НП від 19.08.2017 № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УНП ГУНП в Луганській області».

Статтею 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Таким чином, наведеною нормою встановлено можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків не залежно від притягнення осіб рядового і начальницького складу до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності.

Статтею 7 Статуту встановлені обов'язки осіб рядового і начальницького складу.

Зокрема, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Статуту визначені види дисциплінарних стягнень.

Зокрема, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 13 Статуту старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Статтею 14 Статуту встановлено порядок накладання дисциплінарних стягнень. А саме, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 14 Статуту з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення, наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

За приписами п. 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

У п. 2.2 Інструкції № 230 визначений вичерпний перелік підстав, за яких проводиться службове розслідування.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6 Інструкції № 230)

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов'язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

Пунктом 6.3 Інструкції № 230 визначені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять);

- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;

- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;

- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ НП дотримано порядок призначення та проведення службового розслідування:

- подано рапорт т.в.о. начальника УПН ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_4 від 13.07.2017;

- видано наказ про призначення та проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУНП в Луганській області;

- відібрані пояснення у особи, відносно якої проводиться службове розслідування - ОСОБА_1;

- відібрані пояснення інших осіб;

- зібрана інша інформація;

- складено висновок за результатами проведеного службового розслідування від 18.08.2017.

Статтею 18 Закону № 580-VIII регламентовані основні обов'язки поліцейського, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

За приписами ст. 23 Закону № 580-VIII основні повноваження поліції стосуються діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці тощо.

Відповідно до ст. 27 Закону № 580-VIII поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Інформація про доступ до бази (банку) даних повинна фіксуватися та зберігатися в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та про обсяг даних, доступ до яких було отримано.

Кожна дія поліцейського щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів, передбачених статтями 26, 27 цього Закону, фіксується у спеціальному електронному архіві, ведення якого покладається на службу інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України.

В електронному архіві фіксуються прізвище, ім'я, по батькові та номер спеціального жетона поліцейського, вид отриманої інформації, реєстр, з якого отримувалася інформація, час отримання інформації та інші дані, необхідні для ідентифікації поліцейського, який отримував інформацію з реєстрів.

Статтею 28 Закону № 580-VIII встановлена відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів, зокрема, Поліцейські несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов'язаних з обробкою інформації.

Частиною 1 ст. 28 цього Закону передбачено, що поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов'язаних з обробкою інформації.

Як встановлено матеріалами службового розслідування до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_5 та просив дізнатися інформацію про особу ОСОБА_6; не маючи особистого доступу до ІІПС «Армор» позивач звернувся до оперуповноваженого УПН ГУНП в Луганській області ОСОБА_7 з метою отримання інформації відносно ОСОБА_6 Факт проведення перевірок по облікам ІІПС «Армор» стосовно ОСОБА_6 саме 05.07.2017 підтверджується відомостями, наданими Управлінням інформаційної підтримки та координації поліції «102».

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 доступу до інформаційних підсистем НПУ та МВС через УІАП ГУНП в Луганській області не отримував.

Відповідно до п. 5.1 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів з організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ від 16.01.2014 № 727/3 (далі - Методичні рекомендації) доступ до інформаційних ресурсів ІІПС центрального та регіонального (обласного) рівнів обмежено. Право безпосереднього доступу до інформаційних обліків ІІПС мають лише авторизовані користувачі ІІПС.

Відповідно до п. 5.2 Методичних рекомендацій доступ до ІІПС надається користувачу виключно в рамках його службових обов'язків та наданого рівня доступу до відповідних ІП ІІПС.

Пунктом 5.7 Методичних рекомендацій визначено перелік дій, які заборонено вчиняти користувачам ІІПС, а саме:

- здійснювати неавторизований доступ до ІІПС;

- передавати свої персональні атрибути іншим особам, у тому числі підлеглим працівникам (керівникам) підрозділу (служби);

- здійснювати доступ до ІІПС під атрибутами інших користувачів;

- залучати до роботи з ІІПС осіб, які не мають прав доступу до неї;

- вилучати або змінювати автоматично сформовану інформацію про користувача, ініціатора запиту, дату та час обробки інформації в будь-яких текстових редакторах;

- незаконно блокувати, змінювати, знімати з обліку або знищувати інформацію, що зберігається в ІІПС, уносити завідомо недостовірні або неповні відомості до ІІПС;

- використовувати інформацію, отриману з ІІПС, з приватною або будь-якою іншою, не пов'язаною з виконанням функціональних обов'язків, метою. Автоматизовані користувачі зобов'язані використовувати інформацію ІІПС виключно в рамках законодавства.

На підставі наведених норм суд апеляційної інстанції спростовує доводи апелянта, що у виключному переліку дій, заборонених користувачам ІІПС ОВС, не зазначена заборона у вигляді проведення перевірки фізичної особи не в службових цілях. Оскільки такі дії передують використанню інформації, отриманої з ІІПС, з приватною або будь-якою іншою, не пов'язаною з виконанням функціональних обов'язків, метою. Доказів, що відомості стосовно ОСОБА_6 необхідні йому для виконання службових обов'язків, позивачем не надано.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 14 Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Ані нормами Дисциплінарного статуту, ані іншими законодавчими актами не встановлено алгоритму або обмежень застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення. Визначення виду дисциплінарного стягнення є дискрецією суб'єкта владних повноважень, якій вільний у виборі останнього. Вирішуючи питання обрання виду дисциплінарного стягнення відповідач самостійно визначив тяжкість проступку ОСОБА_1 з урахуванням впливу його дій на рівень довіри населення до органів поліції. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування обраного Головним управлінням Національної поліції в Луганській області виду дисциплінарного стягнення. Апелянтом не доведено не дотримання відповідачем принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року в справі № 812/1509/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року в справі № 812/1509/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 лютого 2018 року. Повний текст постанови складений 01 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук