Постанова № 72500904, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/15403/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи Київського обласного військового комісаріату про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи Київського обласного військового комісаріату про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_3 по отриманню одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_3 документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІI групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 11.01.2016 та прийняти відповідне рішення, з врахуванням вимог, викладених в даній постанові; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР в Афганістані з 06 листопада 1987 року по 04 грудня 1988 року.

Відповідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 грудня 2015 року №4560 було встановлено, що поранення, контузія, захворювання позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

На підставі копії виписки МСЕК серії АВ №0214340 від 11 січня 2016 року встановлено, що з 11 січня 2016 року під час огляду позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням та захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, довічно.

Позивач надав до Міністерства оборони України усі необхідні документи на одержання одноразової грошової допомоги у разі настання ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Однак Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги були повернуті на доопрацювання, позаяк заявником не додано документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Вважаючи дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству, позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у вказаному розмірі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, у зв'язку з чим повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності, тобто 02 грудня 2015 року.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Статтею 16-4 Закону, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 02.12.2015 року.

Всупереч зазначеним нормам, Міністерством оборони України прийнято протиправне рішення щодо повернення на доопрацювання документів.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що Міністерством оборони, як суб'єктом владних повноважень, не наведено дійсних обставин, за наявності яких можливо стверджувати про відсутність у позивача права чи недотримання ним підстав на отримання одноразової допомоги , відтак, відповідачем не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.