Рішення № 72500871, 27.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/14432/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Аудиторської палати України

про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2017 року

№324/5.3,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Аудиторської палати України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області (далі по тексту - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2016 року №324/5.3.

Рішенням Аудиторської палати України від 21 квітня 2016 року №324/5.3 застосовано до позивача стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката аудитора. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки на думку позивача, оскаржуване рішення прийнято без повного та об'єктивного розгляду справи та без дотримання принципу пропорційності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні та ухвалено вирішити клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову через необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Також, представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень Аудиторської палати України, з дотриманням процедури, передбаченої чинним законодавством України і нормативних актів Аудиторської палати України, та з урахуванням суспільної значимості наслідків неналежного виконання професійних обов'язків суб'єктами господарювання, які здійснюють аудиторську діяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року клопотання позивача задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, відмовлено у задоволенні клопотанні представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 23 січня 2018 року.

У судовому засіданні 23 січня 2018 року позивач підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23 січня 2018 року заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 23 січня 2018 року суд, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - НАЦКОМФІНПОСЛУГ) звернулась до Голови Аудиторської палати України Нестернка І.І. стосовно аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) щодо річної фінансової звітності та звітності з недержавного пенсійного забезпечення приватного акціонерного товариства "Компанія з управлінням активами Адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест", наданого незалежною аудиторською фірмою ТОВ "АФ Імона-аудит". У вказаному листі НАЦКОМФІНПОСЛУГ просило провести перевірку якості виконання вказаного аудиторського висновку.

Аудиторська палата України направила на адресу позивача запит від 27 січня 2016 року №01-01-25-116 щодо надання упродовж двох робочих днів документів та вмотивованих пояснень щодо підстав скарги.

04 лютого 2016 року за вих. №3/1 Генеральний директор ТОВ "АФ Імона-аудит" ОСОБА_1 на вимогу запиту відповідача від 27 січня 2016 року №01-01-25-116 надала до Аудиторської палати України письмові пояснення та всі зазначені відповідачем необхідні копії документів.

23 березня 2016 року за результатами невиїзної перевірки матеріалів звернення, що надійшли до АПУ від НАЦКОМФІНПОСЛУГ, стосовно аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) підготовленого ТОВ "АФ Імона-аудит", в особі директора ОСОБА_1 щодо річної фінансової звітності та звітності з недержавного пенсійного забезпечення приватного акціонерного товариства "Компанія з управлінням активами Адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест", Комітетом з контролю якості аудиторських послуг АПУ було складено Звіт №18/СК про результати невиїзної перевірки матеріалів звернення.

Як вбачається з вказаного Звіту, групою з перевірки були виявлені порушення Міжнародного стандарту аудиту (МСА), а саме: МСА 501 "Аудиторські докази - додаткові міркування щодо відібраних елементів"; МСА 700 "Формування думки та надання звіту щодо фінансової звітності" та МСА 705 "Модифікація думки у звіті незалежного аудитора".

Листом від 23 березня 2016 року відповідач направив на адресу позивача Звіт від 23 березня 2016 року №18/СК про результати перевірки.

Матеріали справи містять витяг з протоколу №69 від 24 березня 2016 року засідання Комісії Аудиторської палати з контролю якості та професійної етики, за результатами розгляду вказаного Звіту Комісією Аудиторської палати України з контролю якості та професійної етики було прийнято рішення про надання на розгляд Дисциплінарної комісії АПУ висновку, щодо недотримання директором ТОВ "АФ Імона-аудит" в особі директора ОСОБА_1 Закону України "Про аудиторську діяльність", рішень Аудиторської палати України, стандартів аудиту та норм професійної етики, щодо річної фінансової звітності та звітності з недержавного пенсійного забезпечення приватного акціонерного товариства "Компанія з управлінням активами Адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" станом на 31 грудня 2014 року. Запропоновано Дисциплінарній комісії АПУ віднести порушення, виявленні за результатами невиїзної перевірки виконаних директором ТОВ "АФ Імона-аудит" ОСОБА_1 щодо річної фінансової звітності та звітності з недержавного пенсійного забезпечення приватного акціонерного товариства "Компанія з управлінням активами Адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" станом на 31 грудня 2014 року до порушень не суттєвого характеру відповідно до Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків.

05 квітня 2016 року заступником Голови АПУ Гачківським О.В. було прийнято Розпорядження №1-ДК, яким було внесено до порядку денного засідання Дисциплінарної комісії питання "Про розгляд результатів перевірки (за зверненням НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 15 січня 2016 року вих. №183/14-5) фактів порушень стандартів аудиту та норм професійної етики генеральним директором ТОВ "АФ Імона-аудит" ОСОБА_1. Розгляд вказаного питання було заплановано 14 квітня 2016 року.

Листом від 06 квітня 2016 року №01-01-25//416 було запрошено позивача на засідання Дисциплінарної комісії.

14 квітня 2016 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії на якому був присутній позивач. За результатами якого було вирішено пропонувати на засідання АПУ винести на розгляд дві пропозиції, а саме:

- застосувати до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Імона-аудит" аудитора ОСОБА_1 (сертифікат аудитора №005182, виданий рішенням АПУ від 23 квітня 2002 року №109, чинний до 23 квітня 2017 року) стягнення у вигляді попередження;

- застосувати до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Імона-аудит" аудитора ОСОБА_1 (сертифікат аудитора №005182, виданий рішенням АПУ від 23 квітня 2002 року №109, чинний до 23 квітня 2017 року) стягнення у вигляді призупинення чинності сертифіката строком на один місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Аудиторська Палата України рішенням «Про застосування стягнення» від 26 квітня 2016 року №324/5.3, за результатами розгляду скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо проведення перевірки якості виконаного завдання Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Імона-Аудит" застосовано до директора вказаного товариства аудитора ОСОБА_1 (сертифікат аудитора №005182, виданий рішенням АПУ від 23 квітня 2002 року №109, чинний до 23 квітня 2017 року) стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на один місяць.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про аудиторську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону України від 22 квітня 1993 року №3125-XII «Про аудиторську діяльність» (Закон України №3125-XII) аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

За визначенням статті 3 Закону України №3125-XII аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Згідно статті 4 Закону України №3125-XI аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

За змістом статті 12 Закону України №3125-XII Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Статтею 22 Закону України №3125-XII передбачено, що за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру. Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

На виконання вимог статті 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» розроблено Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків, який затверджений рішенням Аудиторської палати України від 15 листопада 2007 року № 184/4 (Порядок № 184/4).

За визначенням пункту 1.3.4. Порядку № 184/4 дисциплінарне провадження - процедура розгляду в Дисциплінарній комісії АПУ фактів неналежного виконання аудитором (аудиторською фірмою) професійних обов'язків, та вибір заходів впливу на аудитора (аудиторську фірму) у формі стягнення.

Стягнення - захід впливу як міра юридичної відповідальності, що застосовується АПУ до аудитора (аудиторської фірми) в разі неналежного виконання професійних обов'язків (п. 1.3.7. Порядку № 184/4).

Відповідно до пункту 3.2. Порядку № 184/4 за неналежне виконання професійних обов'язків до аудиторів (аудиторських фірм) АПУ можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення терміну чинності сертифіката на строк до одного року, анулювання сертифіката або виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

З викладено вище вбачається, що Порядок № 184/4 регулює питання притягнення аудиторів до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, ні в Законі України «Про аудиторську діяльність», ні в Порядку №184/4 не визначено строки застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків.

Тобто, законодавством України не встановлено строк притягнення аудитора до дисциплінарної відповідальності. Разом з цим, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути безмежним (без часових рамок).

Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Відповідно до п.п. 137, 139 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11) остаточне рішення від 27.05.2013 року Європейський суд з прав людини вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності.

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідності застосування аналогії закону до спірних правовідносин, оскільки в законодавстві України відсутні норми, які регулюють правові відносини щодо строків притягнення аудитора до дисциплінарної відповідальності.

Позивач у позовній заяві стверджує, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців дня вчинення проступку посилаючись на ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі №826/25535/15 та від 15 травня 2015 року по справі №826/896/17.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Кодексу законів про працю України даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Стаття 148 Кодексу законів про працю України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як визначено статтею 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Правовий аналіз змісту правовідносин, які виникають у трудових відносинах та правовідносин, які склалися між Аудиторською палатою України та аудитором, не дає підстав для висновку, що вони подібні за змістом, а тому немає підстав застосовувати в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов:

- аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм;

- суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання;

- повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками;

- пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому;

- винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті;

- обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.

Аналізуючи норми, які регулюють подібні випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності в інших сферах надання правових послуг, судова колегія приходить до наступних висновків.

Закон України «Про аудиторську діяльність» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності має в цій частині схожість з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 року.

Згідно приписів частини 2 статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

За правилами статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Встановлення вказаних строків є забезпеченням, в першу чергу, принципу правової визначеності, який в свою чергу є одним із елементів верховенства права.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, суд вважає 1 рік присічним строком притягнення аудитора до дисциплінарного стягнення з часу вчинення дисциплінарного проступку.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №826/25535/15.

Як підтверджується матеріалами справи, 21 квітня 2016 року позивача притягнуто до відповідальності за неналежне виконання професійних обов'язків під час виконання завдання, за результатами якого складено Аудиторський висновок щодо річної фінансової звітності та звітності з недержавного пенсійного забезпечення приватного акціонерного товариства "Компанія з управлінням активами Адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" від 20 лютого 2015 року.

Отже, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності більше ніж через рік з дня вчинення дисциплінарного проступку, а саме: через 1 рік 2 місяці.

Враховуючи вищевикладене, суду приходить до висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення пізніше одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною п'ятою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-243, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (01030, м. Київ, вул. пирогова, буд. 2/37) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Аудиторської палати України (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10, код ЄДРПОУ 00049972) від 21 квітня 2016 року №324/5.3 «Про застосування стягнення».

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (01030, м. Київ, вул. пирогова, буд. 2/37) за рахунок бюджетних асигнувань Аудиторської палати України (04053, м. Київ, вул. Срітенська, 10, код ЄДРПОУ 00049972) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) сплачених згідно квитанції від 08 листопада 2017 року №9.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова