
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 лютого 2018 року № 826/1735/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2016 року № 0005411306 про збільшення грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 18 799, 59 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2016 року № 0005421306 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 250 069, 88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою прийняття оспорюваних повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2015 рік, нездійснення декларування ним додаткового блага у розмірі 1 002 644, 49 грн. та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2015 рік у сумі 199 919, 90 грн. та 15 039, 67 грн. військового збору.
Проте, на думку позивача, такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони базуються виключного на інформації з листа Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», в якому зазначено про нарахування доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості.
Позивач зауважив про те, що його заборгованість у розмірі 1002644, 49 грн. не підпадає під визначення пп."д" п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, тобто, не є додатковим благом, оскільки жодних повідомлень від банку про прощення (анулювання) боргу за кредитним договором він не отримував, додаткова угода про прощення (анулювання) боргу не укладалася. Дія кредитного договору № 014/1975/3/15301 від 15.05.2008 року припинена внаслідок повного виконання зобов'язань боржником, а не за процедурою прощення (анулювання) боргу. За таких обставин, кошти у сумі 1 002 644, 49 грн. не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю і просила їх задовольнити.
Представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві надав письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі обгрунтованих висновків перевірки про порушення позивачем норм п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: недекларування додаткового блага у вигляді анулюваного кредиту у розмірі 1002644, 49 грн.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року, за результатами якої було складено акт № 272/26-54-13-06-17-2223312495 від 01.11.2016 року.
Перевіркою були виявлені порушення вимог:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 1002644, 49 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу в розмірі 199919, 90 грн.;
- п. 16.1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України - не нараховано і не сплачено військовий збір у сумі 15039, 67 грн.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 01.12.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005411306 про збільшення грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 18799, 59 грн., в т.ч. 3759, 92 грн. штрафної санкції, та № 0005421306 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 250069, 88 грн., в т.ч. 50149, 98 грн. штрафної санкції.
Позивач подавав на вказані повідомлення-рішення скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, які листами від 23.12.2016 року № 8546/П/26-15-10-02-16 та від 13.01.2017 року № 397/П/99-99-11-02-01-14 відповідно залишені без розгляду.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2016 року № 0005411306 і № 0005421306, позивач звернувся до суду з цим позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов'язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 014/1975/3/15301, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 62000, 00 доларів США із сплатою 14,5 % річних зі строком користування кредитними коштами до 14.05.2018 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 вказаних зобов'язань 15.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (майновий поручитель ОСОБА_1 та Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 014/1975/3/15301. Предмет іпотеки - земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с/т «Вільха», кадастровий номер 3223186800:05:006:0024.
У подальшому ПАТ «Фідобанк» як правонаступник ВАТ «Ерсте Банк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/1975/3/15301.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01.12.2014 року у справі № 756/7166/14-ц повністю задоволено позов. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2. на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 641892, 85 грн. Також у цьому рішенні зазначено, що станом на 05.05.2014 року ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 56309, 39 доларів США, що еквівалентно 641892, 85 грн.
15.08.2015 року між ПАТ «Фідобанк» (як правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» та Іпотекодержателем) і ОСОБА_2 (Іпотекодавець) підписано договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, за умовами якого Іпотекодавець передав у власність Іпотекодержателя, а Іпотекодержатель прийняв і набув право власності на належне йому нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с/т «Вільха», кадастровий номер 3223186800:05:006:0024.
Передачу зазначеного нерухомого майна Іпотекодавцем у власність Іпотекодержателя здійснено у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/1975/3/15301, що був забезпечений договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром Н.Р. 15.05.2008 року за № 2951.
Як вказано у п. 12, даний договір про задоволення вимог Іпотекодержателя укладений з метою виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/1975/3/15301, укладеного з Кредитором, і є підтвердженням повного виконання Боржником зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/1975/3/15301, а також припиняє дію договору іпотеки, що було укладено в забезпечення його виконання.
Наведені обставини свідчать про те, що кредитний договір від 15.05.2008 року № 014/1975/3/15301 був виконаний ОСОБА_1 шляхом погашення суми заборгованості за ним, що виключає можливість анулювання (прощення) боргу за вказаним кредитним договором. Крім того, відповідачем на підтвердження висновків перевірки не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність рішення банку про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1
Таким чином, виконання позивачем кредитного договору шляхом погашення суми заборгованості за ним свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в даному випадку не відбулося, а грошові кошти у розмірі 1002644, 49 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу ОСОБА_1 за 2015 рік, оскільки не є додатковим благом позивача, а також вони не можуть оподатковуватися військовим збором.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про виникнення у позивача об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага, отриманого ним внаслідок прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням суми боргу (кредиту) платника податку, у той час як матеріали справи свідчать про відсутність у позивача у 2015 році будь-якого додаткового блага, та відповідно, про відсутність обов'язку щодо подання відповідної податкової звітності, сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу і військового збору з нього, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати противними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.12.2016 року № 0005411306 та № 0005421306.
Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2668,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 72500850, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 26.02.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/1735/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: