Рішення № 72500748, 01.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/552/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

21.09.2018 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФ) та просить:

- визнати дії відповідача щодо утримання з його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці податку на доходи фізичних осіб та військового збору - протиправними;

- зобов'язати відповідача утриматись від вчинення протиправних дій щодо утримання з його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позов мотивовано тим, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Також, позивач є інвалідом війни ІІ групи та на нього розповсюджуються пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни. В січні 2018 року відповідачем із вказаної виплати було утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, чим, на його думку, порушено вимоги абзацу другого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким встановлені пільги зі сплати вказаних податків для пенсій, призначених інвалідам війни, та Закону України «Про статус ветеранів, гарантій їх соціального захисту».

Ухвалою судді від 16.01.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін, та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що утримання з щомісячного довічного грошового утримання позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюється Чернігівським ОУПФ відповідно до вимог абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Пояснив, що положення вказаного вище підпункту не застосовуються виключно до пенсій, призначених інвалідам війни, а ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та обсяг і характер доказів у справі, ухвалою суду від 21.02.2018 було вирішено питання щодо необхідності проведення судового засідання та переходу до розгляду справи із спрощеного позовного провадження без виклику осіб (письмового провадження) до спрощеного позовного провадження з викликом осіб, у зв’язку з чим призначено судове засідання на 01.03.2018 о 09:30.

Позивач в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФ та з 16.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» у розмірі 90% суддівської винагороди, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.

Також, ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 27.06.1997 серії Б № 090406 (а.с. 8).

Як вбачається з позовної заяви, у січні 2018 року позивач отримав щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у меншому розмірі, у зв’язку з чим звернувся до Чернігівського ОУПФ з проханням виправити помилку або повідомити про підстави зменшення розміру вказаної виплати (а.с. 9).

Листом від 19.01.2018 за № 129/06/М-7 відповідач повідомив, що в січні 2018 року проводиться утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 163, статті 164 Податкового кодексу України. Розмір відрахувань становить: податок на доходи фізичних осіб (18%) – 2907,61 грн., військовий збір (1,5%) – 242,30 грн. (а.с. 10).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (стаття 9 Податкового кодексу України).

Положеннями пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Починаючи з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України.

Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента, відповідно статті 163 Податкового кодексу України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 167.4 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто, дана правова норма чітко передбачає, що положення вказаного підпункту не застосовується лише до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, частинами 1, 2 статті 141 Закону № 2453-VI визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У рішенні від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Таким чином, законодавством регламентовано право судді у відставці обрати вид соціального забезпечення, а саме: пенсію або довічне грошове утримання.

При цьому, пенсія і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є різними формами соціального забезпечення осіб, мають різну правову природу і підстави для призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що довічне грошове утримання не є тотожним пенсійним виплатам, у зв’язку з чим законодавцем здійснено відокремлення пенсій від довічного грошового утримання щодо пільг, передбачених абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 як суддею у відставці було обрано вид соціального забезпечення – довічне грошове утримання, яке виплачується йому у розмірі, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а отже, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, оскільки в даному випадку Чернігівське ОУПФ набуває статусу податкового агента.

Таким чином, відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема статтями 164, 165 Податкового кодексу України.

Доводи позивача про те, що він має статус інваліда війни, а тому на підставі абзацу другого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України отримуване ним довічне щомісячне грошове утримання не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, суд вважає небунтованими, оскільки, як було встановлено вище, позивач скористався своїм правом на обрання з числа можливих видів соціального забезпечення саме щомісячного довічного грошового утримання, а в порядку абзацу другого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України від оподаткування звільняється лише пенсія, отримувана інвалідом війни, а не щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, який має статус інваліда війни.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи та дослідивши норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд вважає, що ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому, приймаючи вказане рішення судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 по справі № 1-6/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац перший підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Однак, суд звертає увагу, що вказана норма втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте станом на день виникнення спірних правовідносин вона була чинною та Чернігівське ОУПФ мало правові підстави для утримання з щомісячного довічного грошового утримання позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна