Постанова № 72500518, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/8590/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Лісовська Олена Володимирівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 15 годин 22 хвилини, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області про скасування рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 27.04.2017 р. № 576-15-VII.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не досліджував об'єктивність твердження відповідача у оскаржуваному рішенні щодо відсутності вільних земельних ділянок за бажаним місцем розташування, зазначеним позивачем у його заяві від 15.05.2015 р.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, зареєстрований 30.01.2018 р. за вх. № 3827 (а. с. 59 - 101).

У відзиві відповідач зазначає, що на виконання постанови Деснянського районного суду міста Києва від 26.10.2015 р. (справа № 754/350/15) органом місцевого самоврядування було розглянуто заяву позивача про виділення йому в порядку безоплатної приватизації на території ради земельних ділянок.

Встановивши, що за місцезнаходженням, що є бажаним розташуванням земельних ділянок за заявою позивача, вільні земельні ділянки відсутні, а також, що право на отримання безоплатно земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд позивачем вже було використано, відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача у повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 є ведення особистого селянського господарства, однак за цільовим призначенням ця земельна ділянка використаною бути не може, так як значну частину земельної ділянки займає озеро.

Крім того, відповідач посилається на судове рішення суду апеляційної інстанції, яким було, фактично, скасовано право власності на земельну ділянку з вказаним кадастровим номером (рішення Апеляційного суду Київської області від 14.05.2015 р. у справі № 361/6116/14-ц).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 р. було витребувано від Богданівської сільської ради Броварського району Київської області належним чином оформлені:

- копії заяви з додатками ОСОБА_3 від 15 травня 2015 року про надання (виділення) земельних ділянок;

- копії документів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 у приватній власності земельної ділянки площею 0, 2230 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, включаючи докази отримання такої земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації;

- копії документів, що підтверджують перебування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 станом на дату отримання даної ухвали у приватній власності з обов'язковими відомостями про дату набуття такої власності, власника та цільове призначення такої земельної ділянки;

- відомості про відсутність на території Богданівської сільської ради земельних ділянок, не переданих у приватну власність, що відповідають площі та цільовому призначенню, зазначеним у заяві та додатках до неї ОСОБА_3 від 15 травня 2015 року, в тому числі земельних ділянок, що передані у користування;

- докази непридатності земельної ділянки, що бажає отримати позивач в порядку безоплатної приватизації, для використання за цільовим призначенням.

Встановлено строк для надання доказів та інформації протягом чотирнадцяти днів з дня вручення ухвали (до 20 лютого 2018 року).

Попереджено Богданівську сільську раду Броварського району Київської області про можливість застосування заходів, передбачених статтею 149 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невиконання вимог суду.

Оголошено перерву в судовому засіданні по справі № 754/8590/17 до 01 березня 2018 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0102921222928 належним чином вручене за місцезнаходженням відповідача 03.02.2018 р.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення відповідача, зареєстровані 28.02.2018 р. за вх. № 7770.

До пояснень відповідачем надано копії: акту обстеження земельної ділянки земельною комісією, викопіювання з Генплану, аркуша 14 земельно - кадастрової книги та державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, з яких вбачається, що позивач отримав в порядку безоплатної приватизації 0, 230 ріллі для житлового будівництва та обслуговування жилого будинку.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

До початку розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріали справи не містять копії заяви позивача від 15.05.2015 р., адресованої відповідачу, з копіями доданих матеріалів. Також матеріали справи не містять доказів перебування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 у приватній власності. У матеріалах справи відсутні докази про наявність у позивача на праві приватної власності земельної ділянки площею 0, 2230 га за адресою: АДРЕСА_2 та відомості, що така земельна ділянка була набута позивачем у порядку безоплатної приватизації. Матеріали справи не містять документального підтвердження відсутності в межах села Богданівка вільних земельних ділянок з цільовим призначенням, зазначеним позивачем у заяві від 15.05.2015 р. та доказів неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Вимоги Київського апеляційного адміністративного суду щодо витребування зазначених доказів відповідачем станом на 01.03.2018 р. у повній мірі не виконано.

У відповідності до частин 6 - 9 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких умов, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визначити предмет доказування наступним чином.

Обставину щодо отримання ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації 0, 2230 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 вважати такими, що підтверджені достовірними доказами в порядку ч. 1 ст. 78 КАС України, оскільки відповідачем на вимогу суду надано підтверджуючі документи та ці обставини не заперечуються відповідачем.

Обставини щодо подання позивачем заяви до відповідача 15.05.2015 р. про надання (виділення) йому земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства розміром 2, 0000 га; для ведення садівництва розміром 0, 1200 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0, 2500 га; для індивідуального дачного будівництва розміром 0, 1000 га; для будівництва індивідуального гаражу розміром 0, 0001 га в межах Богданівської сільської ради вважати встановленими на підставі ч. 2 ст. 77 КАС України.

У визнанні обставин щодо перебування земельної ділянки в межах кадастрового номеру НОМЕР_2 (в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4) у приватній власності та відсутності в межах села Богданівка вільних земельних ділянок з цільовим призначенням, зазначеним позивачем у заяві від 15.05.2015 р., а також доказів неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, відмовити на підставі ч. 9 ст. 80 КАС України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2015 року ОСОБА_3 направив рекомендованим листом на адресу відповідача заяву в порядку п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України про надання (виділення) земельної ділянки, а саме: для ведення особистого селянського господарства - 2, 0 га, для ведення садівництва - 0, 12 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0, 25 га, для індивідуального дачного будівництва - 0, 10 га, для будівництва індивідуального гаражу - 0,01 га.

Вказана заява була отримана відповідачем, однак її розгляд здійснений не був.

27.04.2017 року відповідач розглянув заяву позивача від 15.05.2015 року та виніс рішення «Про виконання виконавчого листа згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.10.2015 року провадження № 2-а-350/2015 щодо примусового розгляду заяви ОСОБА_3 від 15.05.2015 року» № 575-15-VII, яким відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на те, що в межах Богданівської сільської ради земельних ділянок, місце знаходження яких вказує в заяві ОСОБА_3 (для ведення особистого селянського господарства - 2,0000 га, для ведення садівництва - 0,1200 га, для індивідуального дачного будівництва - 0,1000 га, для будівництва індивідуального гаражу - 0,01 га), - вільних немає. Крім того, позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,2500 га, так як гр. ОСОБА_3 має у приватній власності земельну ділянку, площею 0,2230 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 а тому згідно із ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_3 використано право на отримання безоплатно земельної ділянки.

З акту земельної комісії Богданівської сільської ради від 24.10.2012 р. вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 має в своєму складі: озеро - пожежну водойму садового товариства - 1, 2 га; місце відпочинку біля озера - 0, 030 га; вулицю садового товариства Озерна - 0, 080 га; садові ділянки по АДРЕСА_4 - 0, 120 га; ліс - 0, 370 га.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

У відповідності до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 7 ст. 118 ЗК України передбачена гарантія від зловживання правом відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у вигляді вичерпного переліку підстав для такої відмови.

В той же час, така підстава як відсутність вільних земельних ділянок, на переконання суду апеляційної інстанції, також може бути належною підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви.

Натомість, відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

У відповідності до ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так з матеріалів справи та доводів позивача колегією суддів вбачається, що останнім дійсно було використано право безоплатної приватизації земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах в межах 0,25 гектара, з огляду на що, п. 2 оскаржуваного рішення прийнятий відповідачем на виконання ч. 4 ст. 116 ЗК України та є законним.

З цих підстав позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В свою чергу, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що в межах села Богданівка за визначеним позивачем бажаним місцем розташування вільні земельні ділянки відсутні.

У поясненнях відповідач не зазначив кому і на підставі яких документів вказана земельна ділянка передана на будь-якому праві користування, доказів на обґрунтування своїх тверджень всупереч вимозі суду апеляційної інстанції про надання документів не надав.

В той же час, акт обстеження земельної ділянки земельною комісією, датований 24.10.2012 р., не може вважатися доказом, що підтверджує факт невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, оскільки відповідачем не доведено, що стан земельної ділянки призвів до зміни її цільового призначення, а також актуальність даної інформації станом на дату винесення оскаржуваного позивачем рішення.

Також в даному акті зазначено, що вказана земельна ділянка розташована на території садівничого товариства «Заліське», однак такі доводи не приймаються колегією суддів, так як у відповідності до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини використання спірної земельної ділянки іншими особами мають бути підтверджені правовстановлюючими документами. Акт обстеження земельної ділянки в розумінні чинного законодавства таким документом вважатися не може.

З огляду на що, пункт 1 оскаржуваного рішення підлягає скасуванню як необґрунтований, відтак, протиправний.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Крім того, вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат в порядку 139 КАС України.

Так позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1600, 00 грн. (а. с. 14, 46).

Відтак, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає 800, 00 грн. у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області про скасування рішення задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 1 рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області «Про виконання виконавчого листа згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.10.2015 року провадження № 2-а-350/2015 щодо примусового розгляду заяви ОСОБА_3 від 15.05.2015 року» від 27 квітня 2017 року № 576-15-VII скасувати.

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати пункт 1 рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області «Про виконання виконавчого листа згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.10.2015 року провадження № 2-а-350/2015 щодо примусового розгляду заяви ОСОБА_3 від 15.05.2015 року» від 27 квітня 2017 року № 576-15-VII.

В іншій частині постанову Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04358676, адреса місцезнаходження: 07433, Київська область, Броварський район, село Богданівка, вулиця Богдана Хмельницького, 219) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800, 00 гривень (вісімсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 01.03.2018 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.