Рішення № 72498870, 20.02.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9256/17

Провадження № 2/344/1066/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 лютого 2018 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого — судді Островського Л.Є.

секретаря Гули Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про виселення із житлового приміщення (гуртожитку) без надання іншого жилого приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення із житлового приміщення (гуртожитку) з кімнат №30-31 в гуртожитку по вул.Коновальця,80 в м.Івано-Франківську без надання іншого жилого приміщення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про слухання справи без його участі, просива позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явиласяся, про час, день та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Заяв про розгляд справи у її відсутності не надходило а відтак, суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті спору у відсутності нез’явившихся сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням думки представника позивача та положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що сімейний гарнізонний гуртожиток по вулиці Коновальця, 80 є фондом Міністерства оборони, побудований за кошти Міністерства оборони України і є його власністю, балансоутримувачем являється Івано-Франківська квартирно- екеплуатаційиа частина району Міністерства оборони України, переданий ( акт прийому-передачі від 24.06.2016 року) для розподілу та заселення військовослужбовцями Івано-Франківського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в Івано-Франківському гарнізоні.

Військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу в Івано-Франківському гарнізоні у військовій частині А3382 в період з 21.08.2000 року по 15.11.2005 рік. За даний період був забезпечений кімнатою № 31 в гуртожитку № 80 по вулиці Євгена Коновальця, на яку було видано ордер № 53 від 31.03.2004 року військовою частиною A3382 (на той час гуртожиток перебував на балансі в/ч A3 882).

В подальшому на підставі рапорту ОСОБА_2 від 23 травня 2005 р. була приєднана, ще одна кімната № 30 та виданий ордер КЕЧ № 4А від 26.05.2008 року на кімнати № 30-31, загальною площею 38,91 кв.м. на склад сім’ї 3 (три) особи : ОСОБА_2, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (донька).

Відповідно до довідки виданої Будинкоуправлінням №1 Івано-Франківської КЕЧ району № 79 від 30.05.2017 року зазначено, що ОСОБА_2 в м.Івано-Франківську по вул. Коновальця буд 80 не проживає, та знятий з реєстрації з 16.10.2015 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду в Івано-Франківській області від 10.06.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Станом на даний час ОСОБА_2 проходить військову службу в с. Старичі, Львівської області.

Івано-Франківська КЕЧ району Міністерства оборони України неодноразово надсилала на адресу ОСОБА_1 попередження-повідомлення про добровільне звільнення даного житлового приміщення. Однак, дані попередження були проігноровані, жиле приміщення і досі не здане у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 33 Конституції України вільний вибір місця проживання є одним з основних конституційних прав людини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти і користуватись своєю власністю; право власності є непорушним.

Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Житлового кодексу України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Відповідно до Наказу Міністерства Оборони України № 737 від 30.11.2011 року «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями»,( надалі « Інструкція»), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року п. 5.10 ч.4, а саме: підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу. Однак, дані попередження були проігноровані, жиле приміщення і досі не здане у встановленому законом порядку.

Так, згідно із 5.9 Інструкції, КЕВ (КЕЧ) району зобов’язаний прийняти жиле приміщення в гуртожитку за актом приймання-передавання, до якого додаються дефектний акт ( за потреби) та довідка про сплату комунальних послуг.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не подала.

Враховуючи вище наведене, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 в м.Івано-Франківську по вул. Коновальця буд 80 не проживає та знятий з реєстрації з 16.10.2015 року, а також те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу в іншому місті, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до ст. 71,72,150,156 ЖК України, ст. ст. 29, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про виселення із житлового приміщення (гуртожитку) без надання іншого жилого приміщення — задоволити.

Виселити ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, з неповнолітніми дітьми: донькою ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з кімнат №30-31 в гуртожитку по вулиці Коновальця,80 в м.Івано-Франківську, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району 1600 грн. понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Островський Л.Є