Ухвала суду № 72498281, 28.02.2018, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/1102/17

УХВАЛА

"28" лютого 2018 р. смт.Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Дубовика П.В.

з секретарем Галенчик О.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу №284\1102\17 за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Керівник Коростенської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради VІІ скликання вісімнадцятої сесії від 02 листопада 2017 року №632 «Про надання ТОВ «Виробниче підприємство «Полісся» в оренду земельної ділянки загальною площею 126,00 га та укладення попереднього договору оренди землі», мотивуючи свої вимоги тим, що зазначене вище рішення прийнято з перевищенням наданих законом повноважень.

Сторони в судове засідання не з’явились, але надіслали заяви, в яких просять справу розглянути без їх участі, представник третьої особи будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з» явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оглянувши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із адміністративним позовом) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суд зазначає, що для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі - позивач чи представник сторони.

У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

У випадках звернення прокурора до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Згідно змісту позовної заяви, позивачем у даній справі є керівник Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області, який заявив позов в інтересах держави як позивач і відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади. Вказане підтверджується і відповіддю на відзив за №89/961 від 07.02.2018 року, в якому прокурором зазначено, що даний позов ним заявлено як самостійним позивачем, оскільки згідно законодавства уповноважений у сфері земельних відносин орган контролю не наділений функціями на вирішення даного питання.

Приймаючи до уваги положення пункту 1 частини другої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із адміністративним позовом), суд вважає, що незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, де позивачем є орган державної влади, зокрема керівник місцевої прокуратури, підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно чинної редакції статті 20 КАС України розгляд даного адміністративного позову також віднесено до компетенції окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 КАС України в редакції, чинній на момент звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У пункті 64 рішення у справі "Jorgic проти Німеччини" від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений "судом, встановленим законом". Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід’ємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. "Закон", у розумінні статті 6 § 1, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів (див.,interalia,Lavents проти Латвії, № 58442/00, § 114, 28 листопада 2002 р.). Отже, якщо суд не має юрисдикції судити відповідно до чинних положень національного права, він не є "встановленим законом" у розумінні статті 6 § 1 (для порівняння, Coлmeта Інші проти Бельгії, №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 і 33210/96, §§ 99 і 107-08, ECHR 2000-VII).

Таким чином, виходячи з аналізу КАС України, ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність направлення адміністративної справи за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення для розгляду за підсудністю - до Житомирського окружного адміністративного суду, якому ця справа предметно підсудна, оскільки Народицький районний суд не є судом, встановленим законом та повноважним судом на розгляд справи цієї категорії.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 26.01.2018 року у справі №810/2509/17.

За правилами п.1 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Подальший розгляд справи Народицьким районним судом та ухвалення судового рішення у цій справі порушуватиме права сторін на розгляд їх спору повноважним та встановленим законом судом.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Керуючись статтями 18, 22 КАС України (в редакції Закону від 03 серпня 2017 року ), суд,

ПОСТАНОВИВ:

Передати адміністративну справу №284/1102/17 за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд Житомирської області протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвалу складено 28 лютого 2018 року.

Суддя: