Рішення № 72497864, 22.02.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2331/17

Провадження № 2/0182/46/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.02.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю

секретаря судового засідання - Черниш В.Ю,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 „ПриватБанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

Учасники справи подали заяви по суті справи:

Позивач звернувся з позовною заявою до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16740 грн.(а.с.2-5)

Ухвалою суду від 24.05.2017 року було відкрито провадження посправі (а.с.56)

Судом було встановлено, що ОСОБА_6 померла 07.05.2016 року (а.с.62)

06.09.2017 року судом було отримано копію спадкової справи після смерті 07.05.2017 року ОСОБА_6 (а.с.71-83)

Судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 донька ОСОБА_7 відмовилась від прийняття спадщини після смерті матері на користь сина померлої ОСОБА_5 (а.с.73)

Ухвалою суду від 04.10.2017 року ОСОБА_5 був залучений у якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 (а.с.85-86)

06.11.2017 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором б\н від 23.11.2011 року в розмірі 8363,14 грн. (а.с.95-97)

28.11.2017 року представником відповідача надано до суду заперечення проти уточненого позову.

31.01.2018 року додатково представником відповідача був наданий відзив на уточнену позовну заяву (а.с.113-114) У відзиві представник відповідача зазначає на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки згідно розрахунку наявна сума пені в розмірі 313,37 грн, що нарахована за період з 01.09.2014 року по 13.03.2015 року , тобто з пропущенням строку позовної давності, вважає, що до позову додані неналежні докази: анкета-заява, витяг з тарифів, з якими нібито був ознайомлений спадкодавець при оформленні кредитної картки. Представник відповідача зазначає, що у зв’язку з цим неможливо встановити фактичні обставини по справі: який саме вид кредитної картки був оформлений на спадкодавця та які фактичні базові відсоткові ставки діяли на момент підписання анкети-заяви. Через ці обставини не можливо здійснити фактичний, обґрунтований та законний розрахунок заборгованості за кредитом. Також зазначає, що позивачем в односторонньому порядку змінювались процентні ставки за договором без попереднього повідомлення про це боржника, а вимоги щодо стягнення судового збору не визначені конкретно. Тому вважає, що позовна заява є необґрунтованою і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.113-114)

Представником позивача 01.02.2018 року надано відповідь на заперечення проти позову (а.с. 118-123)

08.02.2018 року представником позивача надано письмову відповідь на відзив відповідача з додатками (а.с. 125-143), в якому зазначено на безпідставність заперечень відповідача проти позову та не порушення строків позовної давності щодо спору.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову повністю у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Судом встановлено.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б\н від 23.11.2011 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

12.05.2017 року ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 16740,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 укладаючи договір письмово була ознайомлена з умовами кредитування, тарифами та правилами користування платіжною карткою, що підтверджується її особистим підписом ( а.с.10).

Перевіривши зміст кредитного договору судом не встановлено, що він суперечить ЦК України та іншим актам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також судом встановлено, що договір вчинено у формі, яка встановлена законом, кошти за договором ОСОБА_6 отримала , здійснювала платежі до 25.04.2016 року, що не оспорювалось в судовому засіданні (а.с. 6-9,98-99).

Згідно довідки ПАТ „КБ „Приватбанк” ОСОБА_6 на підставі кредитного договору б\н від 23.11.2011 року отримала картку яка має термін дії до останнього дня 01.2018 року (а.с.120)

Судом встановлено, що ОСОБА_6 повідомлялась про зміну процентних ставок за кредитним договором 15.08.2014 року та 15.03.2015 року шляхом направлення смс повідомлення та продовжувала користуватись карткою та вносити платежі до травня 2016 року(а.с140-141)

Згідно із частинами першою і другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Зі змісту наведених норм випливає висновок, що зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

При цьому однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит.

Як встановив суд, передбачене кредитним договором підвищення процентної ставки відбувалося за погодженням відповідача шляхом прийняття пропозиції кредитора про зміну умов договору, оскільки відповідач отримавши смс повідомлення про підвищення про процентної ставки продовжувала користуватись карткою, сплачувати платежі та з заявою про розірвання кредитного договору до банку не зверталась.

12.06.2017 року судом встановлено, що ОСОБА_6 померла 07.05.2016 року ( а.с.62)

06.09.2017 року судом було отримано відомості щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_6О.( а.с. 71-83)

Ухвалою суду від 04.10.2017 року було залучено у якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що було повідомлено позивача та ОСОБА_5 (а.с. 85,86,92,93)

06.11.2017 року представником позивача позовну заяву було уточнено та пред’явлено вимоги до спадкоємця ОСОБА_5 ( а.с.95-97)

Як вбачається з позовних вимог позивач звернувся в межах строку позовної давності визначеної сторонами під час укладення договору.

Після отримання відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями позивачем в межах строку визначеного ст. 1281 ЦК України пред’явлено вимоги до спадкоємця ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с.81).

Після її смерті фактично прийняв спадщину син померлої ОСОБА_5, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак спадщину на даний час не оформив, свідоцтво про право власності на спадщину не одержав. ( а.с. 81)

Після уточнення позовних вимог позивач зробив розрахунок щодо заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом на день смерті ОСОБА_6 станом на 07.05.2016 року (а.с.98-99).

Заборгованість перед банком станом на 07.05.2016 року склала 8363,14 грн.: заборгованість за кредитом у розмірі 6193,33 грн. ; 2169,81 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Беручи до уваги вище встановлені судом обставини, дослідивши розрахунок заборгованості за кредитною карткою ОСОБА_6, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок містить всі дані щодо періодів оплат, нарахувань, а також розрахований в межах строку позовної давності. Крім того, суд зазначає, що наданий позивачем до позову розрахунок не містить нарахування пені та штрафів, оскільки ОСОБА_6 сплачувались платежі до 25.04.2016 року, а померла ОСОБА_6 07.05.2016 року, тому доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності та застосування у спорі наслідків спливу строку позовної давності є безпідставними.

Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Оскільки вартість майна одержаного у спадщину відповідачами перевищує вимоги кредитора, то суд дійшов для висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі , заборгованість повинна бути стягнута з відповідача в розмірі визначеному позивачем на дату смерті ОСОБА_6

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 526,527,530,1054,1056-1, 1281,1282 ЦК України, ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 „ПриватБанк” (скорочена назва – ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою 53200, АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії АО 181238, виданий Нікопольським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 08.02.2014 року) про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 „ПриватБанк” заборгованість за кредитом у розмірі 6193,33 грн.; 2169,81 грн. заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом, а всього 8363,14 грн. ( вісім тисяч триста шістдесят три грн. 14 коп.)

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 „ПриватБанк” понесені судові витрати у розмірі 1600 грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 01.03.2018 року.

Суддя: ОСОБА_8