Постанова № 72497321, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1517/18 Справа № 201/17234/17 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Соборної районної в м.Дніпрі ради, про виключення запису про батька з актових записів про народження дітей, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи тим, що з 13 грудня 2003 року до 16 березня 2015 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 тривалий термін часу (протягом трирічного строку) не тільки не виконував своїх обов'язків по вихованню, піклуванню та утриманню дітей, але і повністю втратив будь-який зв'язок із дітьми, не цікавився станом їх здоров'я та життям, а тому просила суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актових записів про народження дітей, мотивуючи тим, що перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 13 грудня 2003 року по 16 березня 2015 року.

Вказував, що за час сумісного проживання та перебування у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначав, що він веслувальник, майстер спорту, за час подружнього життя приймав участь у міжнародних змаганнях, у зв'язку з чим періодично був відсутній удома.

Посилаючись на те, що колишня дружина йому зраджувала, через що у нього виникли сумніви стосовно його батьківства по відношенню до їхніх із ОСОБА_3 дітей, а тому просив суд, з урахуванням висновків експертизи, та у разі підтвердження факту того, що він не є біологічним батьком дітей, ухвалити рішення, яким виключити з актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про те, що він, ОСОБА_2, є їхнім батьком.

19 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просила справу за її позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року справу в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким виключити з актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про те, що його батьком є ОСОБА_2

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку експерта №154 молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства ОСОБА_2 у відношенні дітей - сина ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5, яка проводилася в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» - батьківство ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, виключається. Відповідно до ст.136 СК України він має право оспорити батьківство.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 грудня 2003 року (а.с.7).

Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2015 року (а.с.11).

За час сумісного проживання та перебування у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12,10).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) (а.с.31).

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист (а.с.15), який звернуто до виконання.

Також заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року ОСОБА_2 було визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.34).

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав недоведеними ті обставини, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком дітей.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії,які нерозривно пов'язані із фізичною особою і започатковують,змінюють,доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Отже, актом цивільного стану фіксується подія та дія, яка сталася.

Згідно з ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Пунктом 1 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено,що актовий запис цивільного стану анулюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122,124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126,127 СК).

Згідно з п.п.11,12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України №3 судам слід ураховувати, що відповідно до ст.136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Відповідно до ч.2 ст.136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Згідно ч.1 ст.143 ЦПК України (у редакції Закону від 18 березня 2004 року з відповідними змінами та доповненнями) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.103 ЦПК України (у редакції Закону №2147-УШ від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1)для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2)сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою суду першої інстанції від 27 лютого 2017 року за заявою позивача ОСОБА_2 призначалась судово-медична генетична експертиза, на вирішення якої були поставлені питання - чи являється ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.54-55). Експерти попереджалися про кримінальну відповідальність.

Висновком експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №154 від 03 травня 2017 року було встановлено, що ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вірогідністю 99,999962% та не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.60-62,63).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, №451/05, §34, від 7 травня 2009 року).

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково доведеними.

Висновок експертизи сумнівів у колегії суддів не викликає.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виключивши з актового запису №491 від 26 квітня 2013 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про батька, яким зазначено позивача.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Соборної районної в м.Дніпрі ради, про виключення запису про батька з актових записів про народження дітей задовольнити частково.

Виключити з актового запису №491 від 26 квітня 2013 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиненого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відомості про батька - «ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м.Дніпропетровська, громадянин України». В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.