Ухвала суду № 72496916, 01.03.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5518/15-ц

Провадження № 2/0182/61/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Рибакової В.В.

при секретарі – Малишко Д.О.

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за вказаним вище позовом.

До суду 24.07.2017 року надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову (а.с.117-120 том2), а саме про зняття арешту з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_4.

26.02.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_4, якою просить скасувати ухвалу від 05.08.2015 року (виправлено на 11.08.2015 року), якою було накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1998 року та на 3/85 частки нежитлової будівлі № 46-а по вул. Електрометалургів в м. Нікополь, заборонивши його відчуження до вирішення спору по суті.

Відповідач ОСОБА_3 та представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 вимоги клопотання від 24.07.2017 року та заяви від 26.02.2018 року підтримали, просили задовольнити.

Представник позивача, думку якого підтримала позивач, у судовому засіданні проти задоволення клопотання від 24.07.2017 року та заяви від 26.02.2018 року заперечували.

З 15.12.2017 року діє Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася до суду з заявами про скасування заходів забезпечення позову. Свої клопотання обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 відмовився від спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер 15.02.2015 року, тому не є спадкоємцем. Також посилалась на те, що ОСОБА_4 не є стороною по справі, його за клопотанням позивача було виключено з кола відповідачів. Тому просила зняти арешт накладений ухвалою суду. Так, 08.12.2015 року ОСОБА_3 під час розгляду справи суддею Багровою А.Г. зверталась до суду з заявою про зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 року заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову було залишено без розгляду (а.с.86,134 том1). Також 14.04.2016 року ОСОБА_3 під час розгляду справи суддею Багровою А.Г. було подано аналогічну заяву про зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 20.07.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено (а.с.226 том1,114-115 том2).

24.07.2017 року ОСОБА_3 знов подала клопотання про скасування заходів забезпечення позову про зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.117-120 том2), обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_4 відмовився від спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер 15.02.2015 року, тому не є спадкоємцем. Також посилалась на те, що ОСОБА_4 не є стороною по справі, його за клопотанням позивача було виключено з кола відповідачів. Зазначила, що ОСОБА_4 не було відомо про накладення судом арешту на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 (а.с.131-132 том2), про скасування ухвали від 05.08.2015 року (виправлено на 11.08.2015 року), якою було накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1998 року та на 3/85 частки нежитлової будівлі № 46-а по вул. Електрометалургів в м. Нікополь, заборонивши його відчуження до вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 20.09.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 було відмовлено (а.с.154-156 том2). Ухвалу суду від 20.09.2017 року ОСОБА_4 оскаржено не було.

26.02.2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшла заява аналогічна заяві поданої ним 03.08.2017 року і вже вирішеною судом, про скасування ухвали від 05.08.2015 року (виправлено на 11.08.2015 року), якою було накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1998 року та на 3/85 частки нежитлової будівлі № 46-а по вул. Електрометалургів в м. Нікополь, заборонивши його відчуження до вирішення спору по суті.

Згідно ч.6 ст.158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з тим самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилась (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Згідно ч.3 цієї статті, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, її представником подані до суду клопотання від 24.07.2017 року та заяви від 26.02.2018 року є аналогічними поданими ним заяв і клопотань раніше, які вже були вирішені судом. Інші підстави або нові обставини у клопотанні від 24.07.2017 року та заяві від 26.02.2018 року відсутні.

Суд, розглянувши клопотання ОСОБА_3 від 24.07.2017 року та заяву її представника ОСОБА_4 від 26.02.2018 року, вислухавши думку сторін, їх представників, беручі до уваги обставини справи, те що справа знаходиться у провадженні суду тривалий час, відповідачем та її представником заявлені клопотання та заява, які вже раніше вирішувалися судом, що інші підстави або нові обставини відсутні, вважає за можливе у відповідності до п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України визнати зловживанням процесуальними правами дії відповідача та її представника, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема щодо подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заяви про скасування ухвали суду про накладення арешту, які вже вирішено судом. Тому суд вважає за необхідне залишити без розгляду клопотання ОСОБА_3 від 24.07.2017 року та заяву її представника ОСОБА_4 від 26.02.2018 року.

Керуючись ст.ст.44,158,258-261, п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК УкраїниЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати зловживанням процесуальними правами дії відповідача ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема щодо подання ОСОБА_3 клопотання від 24.07.2017 року про скасування заходів забезпечення позову та подання представником ОСОБА_3 – ОСОБА_4 заяви від 26.02.2018 року про скасування ухвали суду про накладення арешту, які вже вирішено судом.

Клопотання ОСОБА_3 від 24.07.2017 року про скасування заходів забезпечення позову та заяву представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 від 26.02.2018 року про скасування ухвали суду про накладення арешту – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя: ОСОБА_6