Рішення № 72496644, 21.02.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1291/17

Номер провадження № 2/194/70/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Соколової Ю.І.,

при секретарі – Клімової Д.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 10482,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 30 вересня 2004 року працювала в Управлінні Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області. 31 жовтня 2001 року Управлінні Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області реорганізовано в Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області. 28 листопада 2014 року звільнилась та була переведена до Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області. 05 вересня 2017 року звільнилася у зв’язку із виходом на пенсію.

На час звільнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області другий відповідач мав заборгованість перед позивачем по заробітній платі, яка станом на 01 грудня 2014 рік складає 10482,84 грн.

Вважає, що заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області проти задоволення позовних вимог заперечувало у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що заборгованість другого відповідача перед позивачем по заробітній платі виникла за попереднім місцем роботи позивача; Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області не є ліквідованим, не знаходиться в стані припинення чи реорганізації, Головне управління не є правонаступником не переміщених територіальних управлінь Пенсійного фонду, а тому обов’язок щодо погашення заборгованості по заробітній платі залишається за Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.

Представник позивача – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила стягнути саме з Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_2М, заборгованість по заробітній платі у розмірі 10482,84 грн.

Позивач в судове засідання не з’явилась, у поданій суду заяві просила розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник першого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надіслав на адресу суду клопотання, в якомуУкраїни проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив проводити судовий розгляд без його участі.

Представник другого відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області до суду не з’явився. Внаслідок неможливості повідомлення другого відповідача шляхом направлення судової повістки поштою та відсутності будь-яких інших засобів зв’язку, повідомлення про час та місце розгляду справи відбулося шляхом розміщення оголошення на сайті Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та мешкає в м. Тернівка Дніпропетровської області, про що свідчить відповідна довідка від 11 вересня 2017 року № НОМЕР_1.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 з 30 вересня 2004 року прийнята на роботу в Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області на посаду головного спеціаліста по кадрам.

31 жовтня 2001 року Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області реорганізовано в управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.

28 листопада 2014 року ОСОБА_2 звільнена з посади начальника загального відділу у зв’язку із переведенням за її згодою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, згідно наказу № 155-0с від 28 листопада 2014 року.

З 04 грудня 2014 року працювала в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області до 07 вересня 2017 року та була звільнена за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП.

Отже, позивач ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з другим відповідачем з 30 вересня 2004 року по 28 листопада 2014 рік.

Згідно статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до копії відомості нарахувань та утримань по ДФ: основна діяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, заборгованість по заробітній платі позивача, станом на 01 грудня 2014 року складає 10482,84 грн., яка утворилась з вересня по листопад 2014 року.

З копій розрахункових листів (табулеграм) вбачається, що борг установи – Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області перед працівником ОСОБА_2 на кінець спірного періоду складає 10482,84 грн.

Інших доказів, які б свідчили про наявність заборгованості по заробітній платі, а також наявність нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу, зокрема, індивідуальної відомості про застраховану особу (ОК-5), витяг з банківського карткового рахунку, відомості від фіскальних органів про платника податків, представником позивача – ОСОБА_1 не надано.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Антрацит є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області не перемістилась на територію, підконтрольну органам державної влади України, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо виплати їй нараховану та невиплачену заробітну плату, проте отримала відмову.

З листа Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області від 26 березня 2015 року за вих. № 1558/09-10 вбачається, що відповідно до наказу головного Управління від 12 листопада 2014 року № 11 Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області повинно було переміститись на територію, яка контролюється українською владою, але у зв’язку із відмовою всіх працівників управління на переїзд, такого переміщення не відбулось. Тимчасовим Порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей передбачено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, після її переміщення на контрольовану територію виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису установи. А тому, у головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відсутні правові підстави для задовлення заяви позивача з виплати належних сум, які здійснюються при звільненні працівника з займаної посади.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Цим Порядком встановлено, що переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території, здійснюється за рішенням органу вищого рівня. Відповідно до п. 3 Постанови № 595, місцевим державним адміністраціям до 01 грудня 2014 року необхідно було забезпечити переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій (у тому числі закладів охорони здоров’я) з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Другий відповідач, як вже було зазначено в цьому рішенні, не перемістився на територію, підконтрольну органам державної влади України.

Згідно п. 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

За інформацією Державної казначейської служби України призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника, саме ця установа, тобто, другий відповідач повинен був провести в день звільнення виплату всіх сум, що належать ОСОБА_2 від підприємств, установи, організації.

Територіальні управління Пенсійного фонду є юридичними особами публічного права, діють на підставі «Положення про управління Пенсійного фонду України районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (стаття 96 ЦК України).

Нарахування та виплату заробітної плати працівникам здійснюють безпосередньо самі територіальні управління.

Як роз’яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Представник позивача – ОСОБА_1 наполягала в судовому засіданні на стягненні заборгованості по заробітній платі за спірний період саме з Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганської області.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у справі є другий відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, яка є бюджетною установою та не перемістилась на територію, підконтрольну органам державної влади.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганської області, про що наполягала представник позивача в судовому засіданні, задоволенню не підлягають як недоведені та необґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 258-265, 272-279, 430 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 лютого 2018 року.

Суддя Ю.І. Соколова