Постанова № 72496470, 27.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. № 820/659/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги К.В.,

представника позивача - Носова К.В.,

представника відповідача -Виноградова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідмолення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд" ( вул. Хімічна,2, Сонцедарівка, Краснокутський район, Харківська область,62052 код ЄДРПОУ 03581836) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.01.2018 року №0004931202;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області судові витрати ТОВ "Краснокутський Агрошляхбуд", у тому числі, пов'язані із витратами на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі помилкових висновків акту камеральної перевірки, які зроблені за рахунок довільного трактування положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем невірно сформована сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування у декларації з ПДВ за звітний (податковий) період жовтень 2017 року. А саме, заявлена до відшкодування сума податку складається із сум від'ємного значення ПДВ, які виникли не у звітному періоді (тобто жовтні 2017 року), а у попередніх податкових (звітних) періодах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по даній справі.

Розгляд справи було призначено в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

22.02.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Проте, згідно частини 7 цієї статті, частини друга- шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1? -9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 6 частиною 6 статті 12 КАС України, визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, оскільки в даній справі оскаржується податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.01.2018 року №0004931202, розмір, якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вимоги ч.4 ст.260 КАС України у даному випадку не застосовуються та окремі процесуальні документи з цього питання судом не приймаються.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд", пройшов передбачену законодавством України процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи (зареєстровано в якості юридичної особи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису про реєстрацію: від 03.04.1995 р. № 14801070016041176); включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та організацій України з ідентифікаційним кодом - 3581836. Знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 04.04.1995 року за № 20. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 62052, Харківська область, Краснокутський район, с. Сонцедарівка, вул. Хімічна, б. 2.

ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.03.2011 року за № 100321569, індивідуальний податковий номер 35818320173.

Судом встановлено, що 17.11.2017 позивачем була подана декларація по ПДВ за звітний (податковий) період жовтень 2017 року, яка містить рішення про відшкодування ПДВ у розмірі 64478, 00 грн. на розрахунковий рахунок платника у банку. Разом із декларацією були подані додатки, зокрема, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток «Д3») та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток «Д4»).

Показники зазначеної декларації були перевірені відповідачем, про що 15.12.2017 складений акт про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за жовтень 2017 року від 15.12.2017 №24785/20-40-12-02-26/3581836 (надалі - акт перевірки) (а.с. 23-28).

За матеріалами справи судом встановлено, що акт перевірки містить висновок про порушення підприємством позивача п. 201.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу, підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.16 №21, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2017 року у розмірі 64478,00 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом 12.01.2018 прийняте податкове повідомлення-рішення №0004931202, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання у сумі 64478,00 грн., оскільки, як вважає податковий орган, у підприємства позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ саме у такому розмірі ( а.с. 29).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 15.12.2017 №24785/20-40-12-02-26/3581836, на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення). Зокрема, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені статтею 200 Кодексу.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Процедура заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями.

Підпунктом 5 п. 5 розд. V вказаного Порядку визначено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 п.5 Розділу V Порядку №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 29.01.2016 №159/28289 (зі змінами та доповненнями) платники податку, які відповідно до ст.200 розділу V ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації додаток 3 (Д3) та додаток 4 (Д4).

Згідно ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов'язання, у платника формується від'ємне значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу може бути зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно Порядку №21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)».

Так, згідно Порядку, сума від'ємного значення по рядку 21 повинна дорівнювати показникам Додатка 2 по рядку «Усього».

На підставі пп. 14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нарахованої суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки підтверджено, що сума від'ємного значення податку (64478,00 грн.), яка заявлена позивачем до відшкодування, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам та до Державного бюджету України. Сума податку, заявлена до відшкодування (2847287,00 грн.), не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у повній відповідності до вимог п. 200.1, 200.4 ст. 200 Кодексу.

З огляду на викладене, висновок про завищення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 64 478,0 грн. є недоведеним, таким, що суперечить як положенням ПКУ, так і даним податкової звітності товариства.

За таких обставин, прийняте відповідачем рішення, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що рішення Відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України. А саме, оскаржуване рішення прийнято без законодавчо визначеної підстави його прийняття та за відсутності обставин, з якими податкове законодавство пов'язує необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ. Відтак Відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та з перевищенням повноважень, що передбачені діючим законодавством України, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, за змістом статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" компенсації в адміністративних справах підлягають не будь-які витрати на правову допомогу, а лише ті, які стосуються надання такої допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Пмайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006,"Меріт проти України" від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що позивачем не було надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про надання юридичної (адвокатської) допомоги, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають вище встановленим вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Проте, позивачем при подачі позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі1762,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1273 від 30.01.2018 року, який відповідно до вимог ст. 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідмолення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.01.2018 року №0004931202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд" (вул. Хімічна, 2,Сонцедарівка, Краснокутський район, Харківська область,62052 код ЄДРПОУ 03581836) судові витрати в загальному розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м.Харків, 61057 , код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.02.2018 року.

Суддя О.М. Тітов