Рішення № 72496002, 28.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року справа № 810/1150/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградовою О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

27 березня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2016 р. № 0008911405, 0008921405.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що відповідач дійшов передчасного висновку про реалізацію позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп., оскільки факт обліку перелічених в додатку до акту перевірки товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Стверджував, що невідомо яким методом відповідачем було здійснено заміри паливно-мастильних матеріалів на АЗС, чи було враховано температуру, при якій паливно-мастильні матеріали мають здатність до зміни густини, розширення чи звуження. Зазначив, що формування та передача електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітніх чеків реєстраторів розрахункових операцій на АЗС здійснюється автоматично. Крім того, зазначив, що якби позивачем не було забезпечено передачі електронних копій зазначених документів протягом 72 годин, відбулося б блокування проведення розрахункових операцій та виникла неможливість передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації. Також зазначив, що невідповідність суми готівкових коштів а місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 941 грн 05 коп. нічим не підтверджена, Вважає, що відповідач виніс 2 податкових повідомлення-рішення за одне порушення, яке було виявлене в результаті однієї перевірки (а.с. 2-5).

Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що перевіряючими було встановлено:

- факт здійснення реалізації не облікованих у встановленому порядку товарів на загальну суму 26 954 грн 77 коп. (перевіряючим не було надано накладні, акти прийому-передачі та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання);

- надлишок пального на АЗС на загальну суму 25 190 грн 03 коп.;

- зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме, напій алкогольний газований «Рево Вишня» ЖБ 0,5 л, 9%;

- факт неподачі до органів державної фіскальної служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книг та фіскальних звітніх чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р., а також не забезпечено виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z - звітів) за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р.;

- факт незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО у сумі 941 грн 05 коп. (а.с. 49-51).

20 лютого 2018 р. представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів..

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

10 жовтня 2014 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 34).

У період з 28 листопада по 2 грудня 2016 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку АЗС з магазином позивача, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 151, за результатами якої складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Тютюновими виробами та пального № 0158/28/10/РРО/39436796 (далі - акт перевірки) (а.с. 52-54).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:

- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп., а також встановлено на АЗС надлишок ДП у кількості 187, 82 л. на суму 3679 грн 39 коп., газу у кількості 879, 24 л. на суму 11 148 грн 77 коп., бензину Преміум 95 у кількості 225, 08 л. на суму 4274 грн 27 коп., бензину 95 Євро у кількості 111, 42 л.на суму 2561 грн 55 коп., бензину 92 у кількості 161, 08 л. на суму 3526 грн 05 коп. Загальна сума складає 25 190 грн 03 коп.;

- ст. 11 «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме: зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме: напій алкогольний газований «Рево Вишня», Жб, 0,5л., 9%;

- п.7, п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, а саме: неподання до органів державної фіскальної служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р., а також не забезпечено виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z - звітів) за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р.;

- п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 941 грн 05 коп. (а.с. 53).

23 грудня 2016 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008921405, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 104 460 грн 60 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0008921405) (а.с. 54)

Крім того, у період з 28 листопада по 2 грудня 2016 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку АЗС з магазином позивача, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3а, за результатами якої складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Тютюновими виробами та пального № 0159/28/10/РРО/39436796 (далі - акт перевірки) (а.с. 61-62).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:

- п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 190 грн 39 коп. (а.с. 61-62, 64).

23 грудня 2016 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0008911405, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0008911405) (а.с. 63).

У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 265/95-ВР (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як убачається з п. 7, п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Суб'єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в фіскальній пам'яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Згідно з вимогами п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Вимогами ст. 11 закону № 481/95-ВР визначено порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008921405, судом встановлено таке.

Як убачається з розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки № 0158/28/10/РРО/39436796, назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв'язку з порушенням позивачем на думку відповідача вимог:

- п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп., а також встановлено на АЗС надлишок ДП у кількості 187, 82 л. на суму 3679 грн 39 коп., газу у кількості 879, 24 л. на суму 11 148 грн 77 коп., бензину Преміум 95 у кількості 225, 08 л. на суму 4274 грн 27 коп., бензину 95 Євро у кількості 111, 42 л.на суму 2561 грн 55 коп., бензину 92 у кількості 161, 08 л. на суму 3526 грн 05 коп. Загальна сума складає 25 190 грн 03 коп. (нараховано штрафні санкції у сумі 104 289 грн 60 коп.);

- п.7 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, а саме: неподання до органів державної фіскальної служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р. (нараховано штрафні санкції у сумі 170 грн 00 коп.);

- п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 941 грн 05 коп. (нараховано штрафні санкції у сумі 1 грн 00 коп.) (а.с. 9).

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, судом встановлено таке.

Відповідач під час перевірки дійшов висновку про:

- здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп.;

- наявності на АЗС надлишку ДП у кількості 187, 82 л. на суму 3679 грн 39 коп., газу у кількості 879, 24 л. на суму 11 148 грн 77 коп., бензину Преміум 95 у кількості 225, 08 л. на суму 4274 грн 27 коп., бензину 95 Євро у кількості 111, 42 л.на суму 2561 грн 55 коп., бензину 92 у кількості 161, 08 л. на суму 3526 грн 05 коп. Загальна сума складає 25 190 грн 03 коп.

При вирішенні правомірності названого податкового повідомлення-рішення в частині здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп., судом встановлено таке.

Згідно з вимогами п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, дія Закону № 265/95-ВР поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, і не поширюється на суб'єктів господарювання, які таких операцій не здійснюють.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто, розрахункова операція у розумінні Закону № 265/95-ВР характеризується здійсненням розрахунків за товар в місці отримання такого товару.

Як убачається з акту перевірки, в ньому зафіксовано порушення, яке полягало у тому, що позивач не вів обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання.

Назване порушення передбачене п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Зазначена норма передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

При цьому відповідальність за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР передбачена ст. 20 Закону №265/95 ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз вимог п. 12 ст. 3, ст. 20 Закону № 265/95-ВР дає підстави для висновку, що цим законом передбачено обов'язок юридичних осіб, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації. За реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, за цінами реалізації.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у відповідності до положень ч. 1 ст. 9 вказаного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п. 6.1., 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24 травня 1995 р. (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером..

Наведене свідчить, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій. При цьому, відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. К/800/24889/16.

Відповідачем, як вже зазначалося, встановлено факт не облікування товарів у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп.

Перелік названих товарів зазначено у додатках № 1 та № 2 до акта перевірки "Додаток до акта перевірки від 28 листопада 2016 р. об'єкта торгівлі та громадського харчування" (а.с. 57 на звороті-59).

Проте, на підтвердження обліку названих товарів позивачем було надано суду:

- видаткові накладні від: 11 листопада 2016 р. № 68627/67507, 25 листопада 2016 р. № 72267/70714, 14 жовтня 2015 р. № 48758/45934, 15 жовтня 2015 р. № 62329/61445, 24 жовтня 2016 р. № 31174, 27 жовтня 2016 р. № 1143, 29 вересня 2016 р. № 57507/57856, 30 червня 2016 р. № 37849/36975, 26 травня 2016 р. № 1908, 29 квітня 2016 р. № 23737/23483, 26 березня 2016 р. № 16525/16241, 29 березня 2016 р. № РН-45-004229, 26 лютого 2016 р. № 10074/10065, 28 січня 2016 р. № 3925/3869 (а.с. 90-103, 106);

- товарно-транспортні накладні від: 25 лютого 2016 р. № 2203873662, 25 лютого 2016 р. № 2203873668 (а.с. 104-105);

- митні декларації від 11 серпня 2016 р. № 125150001/2016/705578, 24 листопада 2016 р. № 125150001/2016/709188 (а.с. 107-116)

Названі документи підтверджують облік зазначених в них товарів.

При вирішенні справи судом також взято до уваги, що згідно з наказом позивача № 1-А «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» визначено облікову політику підприємства (а.с. 83-89).

Водночас, згідно з п. 2 наказу позивача від 4 січня 2016 р. № 2-А «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства» первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину) отримує відповідальні особа та в день отримання здійснює оприбуткування товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах, до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом 2-х календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцігська, 15а (а.с. 88-89).

Водночас, відповідачем не надано суду жодного документа на підтвердження письмового витребування від позивача документів, на підтвердження обліку товарів у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 26 954 грн 77 коп.

До того ж фінансова санкція, встановлена Законом № 265/95-ВР може бути застосована до юридичної особи лише в тому випадку, коли така особа не веде облік товарних запасів або веде його з порушеннями визначеного законом порядку.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95-ВР.

Дана правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 р. у справі № 21-275а14.

Судом встановлено, що позивачем облік товарних запасів здійснювався відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується копіями первинних документів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено реалізацію товарів на загальну суму 26 954 грн 77 коп., які були обліковані у встановленому законом порядку, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні правомірності названого податкового повідомлення-рішення в частині встановлення наявності на АЗС надлишку нафтопродуктів, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що під час перевірки Головним управління ДФС в Одеській області було здійснено вимірювання фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах на АЗК позивача, результати яких відображені у додатку №3 до Акта перевірки (а.с. 60).

Порівнявши фактичні залишки пального з даними про залишки пального, що обліковується у реєстраторі розрахункових операцій (а.с. 59 на звороті), перевіряючими було виявлено надлишок ДП у кількості 187, 82 л. на суму 3679 грн 39 коп., газу у кількості 879, 24 л. на суму 11 148 грн 77 коп., бензину Преміум 95 у кількості 225, 08 л. на суму 4274 грн 27 коп., бензину 95 Євро у кількості 111, 42 л.на суму 2561 грн 55 коп., бензину 92 у кількості 161, 08 л. на суму 3526 грн 05 коп. Загальна сума складає 25 190 грн 03 коп. (а.с. 59 на звороті).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Згідно з вимогами п. 4.2.1 Інструкції №281 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до вимог п. 4.2.2 Інструкції №281 об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

+- 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

Значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976. Похибка методу не поширюється на визначення об'єму нафти і нафтопродукту в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Як убачається з п. 4.2.3 Інструкції № 281, об'ємно-масовим та масовим динамічним методами визначається маса нафти і нафтопродуктів безпосередньо у нафто- і нафтопродуктопроводах, а також при відпуску нафтопродуктів до автоцистерн та залізничних цистерн на автоматизованих системах наливу. За цими методами об'єм або масу нафти і нафтопродуктів вимірюють із застосуванням об'ємних або масових лічильників.

Границі допустимої відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,25% - під час вимірювання маси брутто нафти;

+- 0,35% - під час вимірювання маси нетто нафти;

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів від 100 т і більше;

+- 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

Границі допустимої відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976.

Похибка методу не поширюється на визначення об'єму нафтопродукту в транспортних мірах повної місткості.

Згідно з вимогами п. 4.2.4 Інструкції № 281 прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування середнього класу точності за ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования" з кількістю повірочних поділок не менше ніж 3000.

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів, а також маси бітумів;

+- 0,3% - під час вимірювання маси нетто пластичних мастил.

Маса брутто нафти і нафтопродуктів має бути в межах діапазону зважування ваг. Умови експлуатації ваг мають відповідати вимогам експлуатаційних документів на конкретні типи ваг.

Маса нетто нафтопродуктів визначається як різниця між масою брутто і масою води та тари.

Маса нетто нафти визначається як різниця між масою брутто і масою баласту та тари.

Відповідно до вимог п. 4.2.5 Інструкції № 281 об'ємним методом вимірюється лише об'єм нафтопродукту. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються ПРК і ОРК, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Як убачається з п. 4.1.1 Інструкції № 281, для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

Згідно з вимогами п. 4.1.3 Інструкції №281 повірці згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші ЗВТ, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.

Резервуари, які перебувають в оренді, подаються на повірку орендодавцем або орендарем (залежно від умов договору).

Зазначені ЗВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації у встановленому порядку згідно з ДСТУ 2708:2006 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення або ДСТУ 3215-95 Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення, відповідно.

Повірку ЗВТ здійснюються територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії, уповноважені згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на здійснення повірки відповідних ЗВТ.

Використання для вимірювань об'єму та маси нафтопродуктів ЗВТ, що не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.

Так, судом встановлено, що з досліджуваних у судовому засіданні Акта перевірки та додатків до нього не убачається, який саме метод та засоби (обладнання) були застосовані контролюючим органом при проведенні вимірювання фактичних залишків нафтопродуктів (бензину та скрапленого газу) під час проведення перевірки на АЗС, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 151.

До того ж таких доказів не було надано і під час розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що отримані результати замірів об'єму нафтопродуктів на АЗС позивача не є достовірними, а отже, не можуть бути підтвердженням фактичних залишків.

Крім того, виходячи з положень Інструкції №281, фактичний об'єм нафтопродуктів може бути встановлений за наслідками проведення інвентаризації.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 Інструкції №281 інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412.

Інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Згідно з вимогами п.п. 13.3, 13.5 ч. 13 Інструкції №281 основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Відповідно до вимог п. 13.13 ч. 13 Інструкції №281 під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: перевірити наявність готівки, талонів, торгових карток і відомостей на АЗС; визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію; визначити об'єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП. Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою № 23-НП та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою № 35-НП; якщо нафта або нафтопродукт зберігається в резервуарах з понтонами або з покрівлями, що плавають, то в процесі інвентаризації під час вимірювання в зоні спливання плаваючого покриття зливають продукт із резервуара до встановлення покриття на опори або доливають нафтопродукт до набуття покриттям плаваючого стану. У разі неможливості виконання цих робіт, а також відсутності градуювальних таблиць на зону спливання покриття рівень нафти або нафтопродукту в таких резервуарах визначають за даними бухгалтерського обліку; переважити розфасовані нафтопродукти; перевірити наявність готівки на АЗС; занести до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою № 24-НП і на АЗС - за формою № 25-НП, в танках наливного судна до акта інвентаризації нафтопродуктів (нафти) у суднах за формою № 26-НП, які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами; акт інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів скласти у двох примірниках, з яких перший примірник подається до бухгалтерської служби підприємства, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи; зробити на прибуткових документах на нафту та/або нафтопродукти, що надійшли на підприємство і прийняті під час проведення інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, позначку після інвентаризації з відміткою дати запису.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, судом встановлено таке.

Під час перевірки перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.7 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, а саме: неподання до органів державної фіскальної служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р.

При вирішенні правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині, судом встановлено таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Як убачається з п. 9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Так, судом встановлено, що позивач використовує апарат електронний контрольно-касовий спеціалізований для АЗС та АГНКС З КСЕФ "МАРІЯ-303А2" (паспорт 19095026.051.20.000 ПС).

Водночас, доказами про передачу електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій до органів доходів і зборів є «підтвердження» про передачу Z-звітів за 27 січня, 9 лютого, 25 березня, 16 червня, 14 липня, 2 та 29 вересня, 1, 12 та 24 жовтня 2016 р..

У зв'язку з введенням в дію з 1 січня 2013 р. норм п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР для суб'єктів господарювання є обов'язковим подання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Як убачається з п. 3.1.2 Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 8 грудня 2012 р. № 1057, РРО з модемом повинен забезпечувати:

- автоматичну із заданою сервером обробки інформації періодичністю передачу контрольно-звiтної інформації до сервера обробки інформації за протоколом передачі інформації (для РРО з КСЕФ та ЕККР, у тому числі передачу інформації про кожен надрукований розрахунковий документ);

- на запит органів ДПС України передачу інформації (для РРО з КСЕФ та ЕККР, у тому числі передачу інформації про кожен надрукований розрахунковий документ);

- захист контрольно-звiтної інформації від підміни, модифікації та перегляду під час передачі засобами МБ SAM;

- збереження у контрольній стрічці дати та часу передачі контрольно-звiтної інформації до сервера;

- прийняття та збереження у контрольній стрічці повідомлення від сервера обробки інформації про отримання контрольно-звiтної інформації, дати та часу прийняття цього повідомлення сервером;

- проведення персоналізації МБ SAM, вбудованого в РРО або модем;

- проведення персоналізації РРО, друкування даних для підтвердження виконання процедури персоналізації;

- повторну передачу контрольно-звiтної інформації у разі, якщо отримане від сервера повідомлення буде містити таку вимогу;

- накопичення контрольно-звiтної інформації у разі неможливості передачі її через порушення зв'язку із сервером обробки інформації з будь-яких причин та автоматичну передачу накопиченої інформації до сервера обробки інформації після відновлення зв'язку;

- індикацію справного та несправного стану модема та каналу передачі інформації;

- блокування проведення розрахункових операцій у разі: технічної несправності модема, який до нього приєднаний, за винятком несправності каналу передачі інформації (тільки для РРО з КСЕФ); неможливості передачі контрольно-звiтної інформації до сервера обробки інформації протягом 72 годин; переповнення у модемі пам'яті для накопичення збереження контрольно-звiтної інформації (тільки для РРО, що друкують паперову контрольну стрічку).

Отже, формування та передача електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків на АЗС здійснюється автоматично.

При цьому, доказів блокування проведення розрахункових операцій і як наслідок неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки відповідачем суду надано не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

І. Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, судом встановлено таке.

Перевіряючі під час перевірки дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 941 грн 05 коп. (а.с. 9).

Відповідно до вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів перевірки, оператором (касиром) АЗС, розташованого за адресою: м. Одеса ,вул. Отамана Головатого, 151, ОСОБА_1 у присутності посадових осіб контролюючого органу власноручно було здійснено перерахунок грошових коштів, у результаті якого встановлено, що на місці проведення розрахунків наявні готівкові кошти на суму 117 005 грн 45 коп. (а.с. 56).

Як вбачається з Х-звіту від 28 листопада 2016 р. № 0567, сума готівкових коштів у касі має становити 117 946 грн 50 коп. (а.с. 59 на звороті).

Будь-яких доказів або пояснень, які б спростовували встановлену під час перевірки невідповідність готівкових коштів, позивач суду не надав.

За таких обставин, суд погоджується з висновками відповідача про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано визначив позивачеві штраф у сумі 1 грн 00 коп., а податкове повідомлення-рішення у вказаній частині є правомірним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0008921405 підлягає частковому скасуванню у сумі 104 459 грн 60 коп., а позовні вимоги частковому задоволенню.

ІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008911405, судом встановлено таке.

Назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв'язку з порушенням позивачем на думку відповідача вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 190 грн 39 коп. (а.с. 61-62, 64).

Як убачається з акта перевірки, оператором (касиром) АЗС, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3а, ОСОБА_2 у присутності посадових осіб контролюючого органу власноручно було здійснено перерахунок грошових коштів, у результаті якого встановлено, що на місці проведення розрахунків наявні готівкові кошти на суму 112 541 грн 85 коп. (а.с. 64 на звороті).

Водночас, як вбачається з Х-звіту від 28 листопада 2016 р. № 8, сума готівкових коштів у касі має становити 112 732 грн 24 коп. (а.с. 64 на звороті).

Будь-яких доказів або пояснень, які б спростовували встановлену під час перевірки невідповідність готівкових коштів, позивач суду не надав.

За таких обставин, суд погоджується з висновками відповідача про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на притягнення його до відповідальності двічі за одне правопорушення, оскільки таке правопорушення було встановлено 2-ма різними актами перевірок та на 2-х різних об'єктах позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано визначив позивачеві штраф у сумі 1 грн 00 коп., а податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача в частині позовних вимог, оскільки, вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Водночас, судом не може бути взято до уваги обгрунтування позивача в частині позовних вимог, оскільки вони спростовуються наданими відповідачем доказами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 200 грн 00 коп. (платіжні доручення від 21 квітня 2017 р. № 120541 на суму 1600 грн 00 коп., 21 квітня 2017 р. № 120542 на суму 1600 грн 00 коп).

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України у сумі 3199 грн 93 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 р. № 0008921405 про застосування штрафних санкцій в частині 104 459 грн. 60 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" судові витрати у сумі 3199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 93 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.