Рішення № 72495784, 28.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/429/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріата про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права на отримання одоразової грошової допомоги та стягнення 219600,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить

визнати незаконним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України від 06.10.2017 в частині визначення допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

визнати за ним право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 462300 грн. та стягнути солідарно із Міністерства оборони України та Житомирського оласного військового комісаріату недоплачену суму разової грошової допомоги виходячи із 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2017 року у сумі 219600 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що на виконання постанови Андрушівського районного суду від 22.05.2017 відповідачем прийнято рішення, а саме відповідно до п.6 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017, йому призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 243600 грн., яку він отримав. Вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги виходячи з 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, у якому йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, тобто з урахуванням отриманої суми, різниця, що підлягає виплаті складає 219600 грн. З огляду на це, вважає рішення Міністерства оборони України від 06.10.2017 в частині визначення йому допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму протиправним та просить стягнути солідарно з відповідачів вказану різницю.

Ухвалою суду від 29.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 09.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника Житомирського обласного військового комісаріата про розгляд справи в судовому засіданні з викликом стрін.

08.02.2018 на адресу суду від Житомирського обласного військового комісаріата надійшов відзив на позову заяву. В обгрунтування зазначив, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключно компетенцією Міністерства оборони України, ОСОБА_2 фінансів МОУ, а на Житомирський обласний військовий комісаріат покладено лише обов"язок по оформленню та подачі відповідних документів для вирішення питанння про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів. До ОСОБА_2 фінансів МОУ Житомирським обласним військовим комісаріатом був поданий висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а МОУ прийнято відповідне рішення. Тому, вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

19.02.2018 на адресу суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що днем виникнення права позивача, на отримання допомоги у розумінні пп.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та тп.3 постанови КМУ №975 є 26.08.2015, коли йому встановлено інвалідність внаслідок поранення та захворювання, пов"язаних з виконанням військової служби. Відповідно до п.б ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їхніх сімей", на час встановлення позивачу інвалідності, розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів ІІ групи складав 200-кратний розмір прожиткового мінімуму встановлений законом для працездатних осіб. Таким чином розмір допомоги для позивача складає 243600 грн. Саме цю суму і було йому перераховано. З огляду на викладене, просить у позові відмовити за безпідставністю.

У письмовому відзиві також міститься клопотання про розгляд вказаної справи у судовому засідання з викликом сторін, однак суд не вбачається підстав для призначення справи в судове засідання, оскільки така категорія справ підлягає розгляду за правилам ст.263 КАСУ. Крім того, суд відмічає, що таке клопотання має подаватися окремо від відзиву та відповідати вимогам ст.167 Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 26.08.2015 Житомирською обласною медико-соціальною комісією позивачу була встановлена друга група інвалідності, яка настала внаслідок поранення та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії. (а.с.5)

Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 22.05.2017 у справі №806/2593/16 визнано незаконними дії Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії.

Зобов'язатно Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На виконання постанови Андрушівського районного суду Житомирської області на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та їх компенсаційних сум прийнято рішення, оформленого протоколом від 06.10.2017 №104, п.6 якого призначено одноразову грошову допомогу старшому прапорщину в запасі ОСОБА_1, якого 19.02.1993 звільнено з військової служби та 26.08.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 243600 грн. (а.с.6)

Не погоджуючись з розміром виплаченої суми одноразової грошової допомоги, позивач через свого представника звернувся із заявами до Житомирського ОВК та Міністерства оборони України з проханням переглянути розмір допомоги в сторону збільшення.

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 20.12.2017 №248/3/6/4339 позивача повідомлено про те, що Постановою КМУ №975 передбачено, що у разі встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Отже, правовідносини мають розглядатися на час виникнення права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують питання призначення такої допомоги, в редакції, що діяла на час виникнення права, а не на час призначення допомоги, тобто на час настання інвалідності. (а.с.8)

Листом ЖОВК від 07.12.2017 №6434 представнику позивача було повідомлено, що ОСОБА_1 було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в повному обсязі відповідно до судового рішення та законодаства, яке діяло на момент виникнення права на призначення допомоги. (а.с.9)

Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, у якому йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 2 групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (пункт "б" частини 1 ст. 16-2 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 26.08.2015, тому саме з цієї дати він набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності саме відповідно до статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, в редакції на дату встановлення інвалідності.

Більш того, право на призначення та виплату одноразової допомоги позивачу, як інваліду 2 групи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності встановлено та підтверджено постановою Андрушівського районного суду від 22.05.2017 у справі №806/2593/16, яка в установленому законом порядку набрала законної сили.

Зокрема, постановою Андрушівського районного суду від 22.05.2017 у справі №806/2593/16 визнано незаконними дії Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії.

Зобов'язатно Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що судовим рішенням підтверджено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд вважає, що рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26.10.2017, прийняте на його виконання, відповідає вимогам чинного законодавства та є правомірним, а позов в цій частині безпідставним.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на тримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки правовідносини стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги, мають розглядатися на час виникнення права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують питання призначення такої допомоги в редакції, яка діяла на час виникнення права, тобто на час встановлення інвалідності, а не на час призначення чи фактичної виплати допомоги.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що п.6 Постанови КМУ від 25.12.2013 №975, яким передбачено призначення та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, був змінений Постановами КМУ від 18.05.2017 № 335 та від 15.11.2017 № 855, тому на позивача ця норма не розповсюджується.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови суду, враховуючи розмір прожиткового мінімуму встановлених для працездатних осіб на 2015 рік, відповідачем позивачу було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 243600,00 грн., що відповідає вимогам законодавства, що діяло на той час. Факт отримання вказаної допомоги сторонами не заперечується.

Оскільки ході розгляду справи підтверджено правомірність спірного рішення, а виплату одноразової грошової допомоги розраховано та проведено у розмірах та у відповідності до законодавства, що діяло на час встановлення позивачу інвалідності, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 462300 грн. та стягнення солідарно із Міністерства оборони України та Житомирського обласного військового комісаріату недоплачену суму разової грошової допомоги виходячи із 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2017 року у сумі 219600 грн. є безпідставними, з огляду на що у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект,6, м.Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 22990305), Житомирського обласного військового комісаріата (вул.С.Параджанова,4 м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права на отримання одоразової грошової допомоги та стягнення 219600,00 грн., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос