Рішення № 72495499, 28.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. справа № 809/1885/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюк П.П., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 118125,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 118125,00 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2017 відкрито провадження у дані справі та зазначено що її розгляд здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0003362207 від 18.09.2015 року за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 118125,00 грн.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.02.2018 року (а.с. 45-46). Проти заявленого позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПК України).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.01.2006 року здійснено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32-34).

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 04.09.2015 року, на підставі направлень на перевірку від 01.09.2015 за № 362 та №363, провело фактичну перевірку туристичної фірми, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 За наслідками перевірки складено акт (довідка) про результати фактичної перевірки за № 090100 від 04.09.2015 (а. с. 18-21).

Висновками перевірки встановлено неоприбуткування готівки в касі, а саме: згідно квитанції за плачені послуги (товари) рахунок за №260 на суму 23625,00 грн від 18.12.2012 року, не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат та не виконані щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків, чим порушено пункт 2.6 постанови Національного банку України від 15.12.2004 за №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2011 за №1637 "Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення", наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579 "Про затвердження форми вимоги книги обліку доходів і витрат та порушення їх ведення".

Податковим повідомленням-рішенням 18.09.2015 року за №0003362207 контролюючим органом, на підставі акта (довідки) про результати фактичної перевірки №090100 від 04.09.2015, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 за №95, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118125,00 грн (а.с. 15).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську за №0003362207 від 18.09.2015 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 118125,00 грн (справа № 809/4337/15).

Постановою від 16.06.2017 року Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 809/4237/15, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області за №0003362207 від 18.09.2015 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 118125,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області задоволено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року у справі № 809/4237/15 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено (а.с. 10-14).

При цьому, даною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду встановлено, що ДПІ в м.Івано-Франківську виявлено та доведено факт порушення ФОП ОСОБА_1 норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, а саме: неоприбутковано готівку в касі згідно з квитанцією за оплачені послуги (товари) розрахунок № 260 на суму 23625,00 грн. від 18 грудня 2012 року, не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку доходів і витрат та не виконані щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків, а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003362207 та застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штраф) у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми сумі - 118125,00 грн. (23625 грн.?5) відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, штрафні (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 118125,00 грн, визначені винесеним Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, є узгодженим грошовим зобов'язанням.

У поданому відзиві від 16.02.2018 року відповідач вказує, що висновок позивача про не оприбуткування готівки, зроблений в Акті № 090100 про результати фактичної перевірки від 04.09.2015 року, на підстав якого виник податковий борг, про стягнення, якого заявлено позов, є припущенням. В даному випадку мова йде виключно про порушення хронології записів у книзі обліку доходів і витрат (здійснення обліку з недотриманням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637) та не виконання щоденних записів про рух готівки та суми розрахунків, що у свою чергу не свідчить про не оприбуткування готівки в касі (нездійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат).

Суд констатує, що висновки позивача зроблені в акті перевірки № 090100 від 04.09.2015 року, на підставі, яких винесено податкове повідомлення - рішення №0003362207 від 18.09.2015 року в сумі 118125,00 грн, не підлягають дослідженню в даній адміністративній справі, оскільки предметом розгляду даного адміністративного позову є стягнення податкового боргу за даним податковим повідомленням - рішенням. Вказані у відзиві обставини були досліджені в адміністративній справі № 809/4237/15.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог, про те, що кошти в сумі 23625,00 грн, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_2 згідно рахунку № 260 від 12.12.2012 року, були повернуті в повному обсязі, що підтверджується відповідними записами на звороті рахунку, який доданий до відзиву.

З цього приводу, Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 13.09.2017 року зазначив, що жодних доказів на спростування цього факту, а також факту повернення позивачем ОСОБА_3 коштів, суду не надано і судом таких не здобуто.

Таким чином, суд не може брати до уваги твердження та докази, які не були предметом дослідження у справі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, при розгляді справи щодо стягнення грошових сум, що грунтуються на такому рішенні.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу від 01.03.2016 року № 6131-25 (а.с. 30). На час розгляду справи вищезазначена податкова вимога є не оскаржена та не відкликана.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у адміністративному позові зазначення джерела погашення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Водночас відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позивач має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, та за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним узгодженого податкового боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 118125,00 грн є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок готівки, в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 118125 (сто вісімнадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 39394463) вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1: (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) АДРЕСА_1.

Суддя Грицюк П.П.