Рішення № 72495232, 22.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/17931/17

номер провадження 2/201/936/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_2, Соборний відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на початку листопада 2017 року позивачу стало відомо про те, що 18 серпня 2015 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис за реєстровим № 4351 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNZORX99460067 від 23 грудня 2006 року у розмірі 57308,19 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотрималася вимог закону при вчиненні напису. Зокрема нотаріус не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо розміру заборгованості. Окрім того, кредитний договір укладався на строк з 23 грудня 2006 року по 23 грудня 2007 року, а отже банк у межах трирічного строку мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, однак цього не зробив (а.с.2-6).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2017 року указана цивільна справа передана судді Ходаківському М.П. 12 грудня 2017 року (а.с.1).

Ухвалою судді від 12 грудня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_2, Соборний відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.18).

Також 09 січня 2018 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18 серпня 2015 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 4351, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNZ0RX99460067 від 23 грудня 2006 року в розмірі 55608,19 грн., боржником за яким є ОСОБА_1В (ІПН НОМЕР_1). (а.с.26-27).

Представник позивача, що діє на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року (а.с.7), надала до суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі (а.с.65).

Представник відповідача ПАТ «КБ «Приватбанк» надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснити без його участі, проти задоволення позову заперечував.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надіслала на адресу суду пояснення на позов, у яких просила розглянути справу без її участі та ухвалити законне і справедливе рішення .

Представник Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та розгляд справи здійснити за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 18 серпня 2015 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4351, за яким у безспірному порядку запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNZ0RX99460067 від 23 грудня 2015 року у розмірі 57308,19 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1413,69 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 15830,49 грн., комісії 315,60 грн., пені у розмірі 35400,40 грн. та штрафу у розмірі 2648,01 грн. Також указаним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700 грн. Стягнення здійснено за період з 23 грудня 2006 року по 30 червня 2015 року (а.с.9).

Постановою державного виконавця органу Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ від 25 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження (а.с.13)

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3 пп. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

У відповідності до підп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримувала від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Суд також відзначає, що виконавчий напис про стягнення заборгованості видано нотаріусом за зверненням відповідача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за строк, який складає більше 8 років, що також є порушенням указаних приписів законодавства і положень укладеного між сторонами договору.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно з яким на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Ураховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18 серпня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 4351, яким у безспірному порядку запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNZ0RX99460067 від 23 грудня 2015 року у розмірі 57308,19 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1413,69 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 15830,49 грн., комісії 315,60 грн., пені у розмірі 35400,40 грн. та штрафу у розмірі 2648,01 грн., а також витрат пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський