Рішення № 72494964, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№225/7006/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з серпня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення про призупинення виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2017 року позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 85200, АДРЕСА_1), звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області (ідентифікаційний код 21970814, 85200, Донецька обл., місто Дзержинськ, вулиця 50 Років Жовтня, будинок 26) про визнання протиправною бездіяльності відповідача що полягає у не виплаті їй пенсії з серпня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії та утриматись від подальшого призупинення її виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач зареєстрований та проживає в місті Торецьк, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області як пенсіонер та отримує пенсію за віком. З серпня 2017 року позивачу припинено нарахування пенсії, з огляду на те, що відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. Вважає дії відповідача неправомірними, такими, що суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

03 січня 2018 року ухвалою Дзержинського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу №225/7006/17 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

06 лютого 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання, призначене на 26 лютого 2018 року позивач та представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

26 лютого 2018 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Також, 26 лютого 2018 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що з 01.07.2014 ОСОБА_1 змінила місце реєстрації з міста Донецька на місто Дзержинськ, взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області як внутрішньо переміщена особа. У зв'язку із відсутністю інформації про реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб місця проживання ОСОБА_1 виплата пенсії позивачу припинена до з'ясування фактичного місця проживання.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, з 19 листопада 2014 року проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 є пенсіонером за віком.

Розпорядженням від 12.03.2015 №10628 ОСОБА_1 взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області.

Листом від 18.12.2017 №259/К-01-01-08 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що виплату пенсії позивачу припинено 01.08.2017 з огляду на відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також зазначено, що всі особи, яки прописалися на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважаються внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Судом встановлено, що виплату пенсії позивачу з 1 серпня 2017 року припинено оскільки ним не надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Водночас статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Крім того, рішення про припинення виплати позивачу пенсії із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, відповідачем не приймалось.

Відповідно до положення абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, 19 листопада 2014 року його знято з реєстраційного обліку в місті Донецьк і в цей же день зареєстровано за новим місцем проживання в місті Дзержинськ.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, і не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Суд вважає неприйнятним посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 04.12.2017 №06 вх.6461 Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області та не спростовано відповідачем.

Вказані постанови приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 серпня 2017 року позивачу, припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13.02.2018 у справі № К/9901/163/17 №234/11095/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72288731).

Враховуючи викладене, задоволенню підлягає позовна вимога щодо зобов'язання поновити виплату пенсії позивачеві з 1 серпня 2017 року, а у задоволені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати пенсії слід відмовити, оскільки воно не приймалось.

Щодо позовних вимог про утримання відповідача від подальшого призупинення виплати пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами ст.ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 85200, АДРЕСА_2) до Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області (ідентифікаційний код 21970814, 85200, Донецька обл., місто Дзержинськ, вулиця 50 Років Жовтня, будинок 26) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з серпня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення про призупинення виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) з 1 серпня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) виплату пенсії з 01 серпня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.