Рішення № 72494902, 21.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року № 810/4493/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Лапій М.С.,

за участю:

представника позивача - Корецької Т.Л.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вирій" до Києво - Святошинської об"єднаної державної податкової інпекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Вирій" з позовом до Києво - Святошинської об"єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001481404, № 0001501404 та № 0001491404 від 16.12.2016.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Каліакра"за за квітень 2015 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Також вказав, що однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення стало твердження перевіряючих про відсутність факту отримання товару від ТОВ " Каліакра ".

Позивач не погоджуються з вказаним рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі - ПК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2017 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

21.02.2018 підготовче провадження було закрито та за згодою учасників справи розпочато судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що в ході перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлено порушення позивачем вимоги ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а також призвело до заниження податку на прибуток.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та таким, що винесені відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Приватне півдприємство "Вирій" має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вид діяльності: роздрібна торгівля пальним.

Свою господарську діяльність, а саме торгівлю пальним, здійснює через власні автозаправочні станції.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Каліакра" за квітень 2015 року.

За результатими проведеної перевірки був складений акт від 28.11.2016 № 168/10-13-14-04/19424369 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Вирій" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Каліакра" за квітень 2015 року.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість та призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р.25 Декларації) на загальну суму 9 328,00 грн. в тому числі за квітень 2015 року і завищення від'ємного значення,що враховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду (р.24 Декларації) на суму податку на додану вартість - 71 246,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року;

п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72 517,00 грн., в тому числі 2015 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001481404, № 0001501404 та № 0001491404 від 16.12.2016.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір № К - 14 від 16.04.2015 з ТОВ "Каліакра" щодо поставки товару, а саме світлі нафтопродукти (бензин та\або дизельне пальне), паливо моторне альтернативне «Еліт Супер», Бензин А-92-Євро, Бензин А-95-Євро.

Відповідно до умов договору поставка здійснювалась партіями. По факту отримання та узгодження відповідних замовлень покупця, тобто ПП «Вирій».

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо нереальності вчинення фінансово - господарської операції, що знайшла своє відображення у вищенаведеному договорі.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Представником позивача під час проведення підготовчого засідання на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, договір № К-14 від 16.04.2015, розрахунок на оплату № 59 від 16.04.2015, № 71 від 21.04.2015, сертифікати відповідності, видаткова накладна № 75 від 21.04.2015, № 65 від 16.04.2015, виписки з банку за квітень 2005 року, які свідчать про рух коштів на рахунках, зокрема і оплату за отриманий товар (бензин) від ТОВ «Каліакра», податкові накладні № 13 від 16.04.2015, № 23 від 21.04.2015 та докази щодо їх реєстрації у відповідному порядку, квитанції, видаткові накладні № РН-0000250 від 30.06.2015, № РП-0000209 від 09.06.2015, № РН-0000165 від 05.06.2015, № РН-0000175 від 19.05.2015, № РН-0000193 від 02.06.2015, № РН-0000228 від 22.06.2015, № РН-0000191 від 28.05.2015, № РН-0000186 від 25.05.2015, № РН-0000183, РН-0000169 від 06.05.2015, № РН-0000221 від 17.06.2015, № РН-0000187 від 25.05.2015, № РН-0000161 від 27.04.2015, № РН-0000234 від 24.06.2015, № РН-0000249 від 30.06.2015, № РН-0000160 від 23.04.2015, № РН-0000182 від 22.05.2015, № РН-0000156 від 17.04.2015, № РН-0000167 від 27.04.2015, № РН-000231 від 23.06.2015, № РН-0000232 від 23.06.2015, які свідчать по подальшу реалізацію придбаного товару (бензин).

Також представником позивача було надано суду товаро - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2104-05 від 21.04.2015 та № 1604-02 від 16.04.2015, які підтверджують перевезення товару, також, позивачем надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими безпосередньо і було перевезено придбаний товар (бензин) та які належать ПП «Вирій».

Факт зберігання та перебування придбаного товару (бензин) позивач підтвердив наданими змінними звітами щодо руху нафтопродуктів по автозаправним станціям

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0001481404, № 0001501404 та № 0001491404 від 16.12.2016.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 331,35 грн. (платіжне доручення № 482 від 13.12.2017), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Києво - Святошинської об"єднаної державної податкової інпекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0001481404, № 0001501404 та № 0001491404 від 16.12.2016.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Вирій" (код ЄДРПОУ 19424369) судові витрати у сумі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 35 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво - Святошинської об"єднаної державної податкової інпекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 березня 2018 р.