Рішення № 72494788, 06.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року № 810/3571/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Університету Державної фіскальної служби України про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Університету Державної фіскальної служби України про стягнення вихідної допомоги при звільненні в сумі 12125,28 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати належних платежів за період з 01.01.2017 по 01.11.2017 у сумі 25261,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31.12.2016 її звільнено з посади начальника відділення навчальної роботи Факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету Державної фіскальної служби України за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення її зі служби в органах внутрішніх справ та органах податкової міліції, з урахуванням 2 років навчання у вищих учбових закладах, склала 16 років 4 місяці 10 днів. Бухгалтерією Університету Державної фіскальної служби України позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 8084,39 грн., яка у подальшому неодноразово коригувалася відповідачем. Однак, на час звернення позивача до суду із даним позовом відповідач не виплатив належноe їй суму одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач вважає, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, що здійснений відповідачем, є помилковим, оскільки не враховує відсоткову надбавку за наукову ступінь кандидата юридичних наук та відсоткову надбавку за вислугу 16 років. Виходячи з розрахунку позовних вимог, що доданий до позовної заяви, на думку позивача, розмір одноразової грошової допомоги, належної їй до виплати при звільненні, повинен становити 12125,28 грн.

До того ж, позивач вважає, що з урахуванням приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки належної їй до виплати одноразової вихідної допомоги при звільненні, який відповідно до розрахунку позовних вимог складає 25260,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

У судовому засіданні позивач підтвердила обставини, що викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, зазначив, що бухгалтерією Університету Державної фіскальної служби України цілком законно та обґрунтовано нарахована позивачу сума одноразової грошової допомоги з урахуванням 14 років вислуги та 25% місячного грошового забезпечення. Разом з тим, відповідач погодився із тим, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу при розрахунку місячного грошового утримання помилково не включено відсоткову надбавку за науковий ступінь кандидата наук (5% від посадового окладу на суму 87,30 грн.) та надбавку за вислугу років в розмірі 30%, що у свою чергу склало різницю в сумі 663,92 грн. одноразової грошової допомоги нарахованої позивачеві при звільненні. З огляду на зазначене позивачу у грудні 2016 року було донараховано різницю в сумі 633, 92 грн.

Стосовно не виплати нарахованої одноразової допомоги позивачу відповідач зазначив, що касир Університету ОСОБА_2 привласнила та розтратила майно, а саме грошові кошти в сумі 147756,69 грн., які належали Університету та перебували в її віданні. За даним фактом відкрито кримінальне провадження №120117110040000867. З огляду на зазначене виплата нарахованих позивачу сум є неможливою.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31.12.2016 позивача звільнено з посади начальника відділення навчальної роботи Факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету Державної фіскальної служби України за власним бажанням у відповідності до наказу №650-к від 14.12.2016 (том 1 а.с. 48).

Судом встановлено, що позивач відповідно до копії трудової книжки (том 1 а.с. 12-14) та послужного списку №М-054907 (том 1, а/с 16-21) перебувала на службі в органах внутрішніх справ та органах податкової міліції з 22.08.2002 по 31.12.2016, що становить повних 14 календарних років.

Позивач звернулася до бухгалтерії Університету Державної фіскальної служби України із вимогою щодо отримання нарахованої грошової допомоги при звільненні у розмірі 8084,39 грн., що підтверджується заявою від 23.05.2017 та доказами її направлення відповідачу (том 1 а.с. 26).

Відповідач, у відповідь на вищевказане звернення позивача, листом від 23.06.2017 №1609/01-18 (том 1 а.с. 27) повідомив про те, що служба бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету вчасно та в установлені законодавством строк нарахувала їй вихідну допомогу при звільнені для подальшої виплати в касі Університету. Разом з тим, старшим касиром нараховані кошти не відправлені на рахунок депонованих сум Університету, з приводу чого відкрите кримінальне провадження, у зв'язку з чим виплата нарахованих коштів є неможливою.

Разом з тим до позовної заяви позивачем додано довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 8207,50 грн. від 22.09.2017 №403 (том 1 а.с. 25).

Станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом відповідач не здійснив виплати одноразової вихідної допомоги при звільненні.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею ст.117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (далі - Порядок №393).

Відповідно до абз. 4 п. 10 Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, відповідно до п. 2 Порядку №393 особам, що перелічені у даному пункті до вислуги років додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців тільки при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У тому числі, відповідно до Порядку №393 розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи України від 04.07.2014 №638 (далі - Порядок №638).

У пункті 37.2 Порядку №638 зазначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, при звільненні зі служби за власним бажанням, у зв'язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1.2 Порядку №638 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до довідки про місячне грошове забезпечення (том 1, а/с 50) розрахунок місячного грошового забезпечення позивача складає 2526,10 грн. та складається з:

- посадовий оклад - 1746,00 грн.;

- оклад за спеціальним званням - 130,00 грн.;

- відсоткова надбавка за вислугу років (30%) - 562,80 грн.;

- відсоткова надбавка за науковий ступінь (5%) - 87,30 грн.;

(1746,00+130,00+562,80+87,30) =2526,10 грн.

Місячне грошового забезпечення позивача, що вказано у вищезазначеній довідці, розраховано із дотриманням п.1.2 Порядку №638. Окрім того, така сума місячного грошового забезпечення повністю співпадає із сумою місячного грошового забезпечення, що визначена у розрахунку позовних вимог (том 1 а.с. 8).

З урахуванням абз. 4 п. 10 Порядку №393 одноразова грошова допомога при звільненні позивача повинна складати 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні позивача становить суму: 2526,10 грн. * 25% * 14 років = 8841,35 грн.

Судом встановлено, що відповідач визнав помилковість нарахування суми одноразової грошової допомоги, що зазначена в довідці про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги №403 від 22.09.2017 (том 1 а.с. 25), що виявилася у неврахуванні до суми місячного грошового утримання відсоткової надбавки за науковий ступінь кандидата наук (5% від посадового окладу на суму 87,30 грн.) та надбавки за вислугу років в розмірі 30%, що у свою чергу склало різницю одноразової грошової допомоги нарахованої позивачеві при звільненні відповідно до довідки №403 від 22.09.2017 (том 1, а/с 25) в сумі 663,92 грн.

Даний факт підтверджується копією службової записки №446 від 19.12.2017 служби бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету Державної фіскальної служби України (том 1 а.с. 49). Окрім того, у даній службовій записці вказано, що в грудні 2017 року позивачу було донараховано вищевказану різницю в сумі 663,92 грн.

Відповідно до довідки №403 від 22.09.2017 (том 1 а.с. 25) грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги склало 8207,50 грн.

Отже, з урахуванням донарахованих у відповідності до службової записки №446 від 19.12.2017 (том 1, а/с 49) 663,92 грн., грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги, що нарахована відповідачем, складає 8841,42 грн.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем в порушення ст.116 Кодексу законів про працю України позивачу не сплачено належну їй при звільненні 31.12.2016 суму одноразової грошової допомоги, що не заперечується відповідачем, а відтак затримка виплати зазначеної грошової допомоги склала 13 календарних місяців.

Суд не погоджується із твердженням відповідача стосовно не можливості здійснення виплати нарахованої позивачу суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з кримінальним провадженням №120117110040000867, що порушено за фактом привласнення та розтрати працівником Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 147756,69 грн., що належали Університету Державної фіскальної служби України та перебували у її віданні, оскільки наявність даного кримінального провадження не встановлює та не спростовує жодних фактів, що підтверджують неможливість здійснення належної позивачу до виплати суми грошової допомоги не з вини відповідача. Окрім того, станом на час розгляду даної справи відсутній обвинувальний вирок, що набрав законної сили, яким би було встановлено вину ОСОБА_2 у присвоєнні та розтраті коштів, що належали до виплати саме позивачу.

У відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не доведено відсутності своєї вини щодо затримки виплати позивачу нарахованої їй одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, з урахуванням того, що середньомісячне грошове утримання позивача складає 2526,10 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги складає 2526,10 * 13 = 32839,30 грн.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень законодавства України, пояснень сторін та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні 8841,41 грн (вісім тисяч вісімсот сорок одна гривня 41 коп.)

3. Стягнути з Університету Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 32839,30 грн (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 30 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 01 січня 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 лютого 2018 р.