Рішення № 72494619, 28.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року справа № 810/2639/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградовою О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1 серпня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" (далі - позивач) з позовом до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) (з урахуванням уточненої позовної заяви) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р.;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28 лютого 2017 р. № 2074/10/10-17-12;

- зобов'язання відповідача відновити статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2017 р. (а.с. 122-123).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідачем винесено протиправно, оскільки позивачем повністю було виконано вимоги щодо повноти та своєчасності надання документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Стверджував, що ним було вчинено дії щодо сплати наявного станом на 1 січня 2017 р. боргу, проте, у зв’язку з технічною помилкою було сплачено заборгованість на інший рахунок місцевого бюджету. Крім того, зазначив, що сплата податку на рахунок не того місцевого бюджету не може бути підставою для втрати позивачем статусу платника єдиного податку четвертої групи та вважатись податковим боргом (а.с. 125-136).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до інформаційних баз ДФС України у позивача станом на 1 січня 2017 р. обліковувалась узгоджена податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1029 грн 54 коп. на підставі декларації від 19 вересня 2016 р. № 902186495. Стверджує, що згідно з вимогами п.п. 291.51 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг (недоїмку). Зазначив, що помилкова сплата позивачем самостійно визначеної заборгованості на інший рахунок місцевого бюджету не може вважатися належним виконанням податкового обов'язку зі сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання (а.с. 161-164).

20 лютого 2018 р. представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

5 січня 2001 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 562323 (а.с. 15).

З 1 січня 2014 р. позивач взятий на облік платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується довідкою про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від 3 листопада 2014 р. № 118 (а.с. 68).

28 лютого 2017 р. відповідач листом-рішенням № 2074/10/10-17-12 відмовив позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 р. (далі – лист-рішення № 2074/10/10-17-12) (а.с. 84).

У зв’язку з тим, що позивач вважає такі дії та лист-рішення протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до вимог п. 291.4 ст. 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як убачається з п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 298.8.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р., визнання протиправним та скасування листа-рішення № 2074/10/10-17-12, судом встановлено таке.

Позивач звернувся до відповідача для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 р.

Як вже зазначалося, 28 лютого 2017 р. відповідач листом-рішенням № 2074/10/10-17-12 відмовив позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 р. у зв’язку з тим, що станом на 1 січня 2017 р. у позивача обліковувався податковий борг у сумі 1029 грн 54 коп., що є порушенням вимог п. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України (а.с. 84).

Так названою нормою передбачено, що не може бути платниками єдиного податку четвертої групи суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

При вирішенні питання правомірності оскаржуваних дій та винесеного відповідачем оскаржуваного рішення, судом встановлено таке.

Згідно з вимогами п. 291.2 ст. 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Відповідно до вимог п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Згідно пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків відносяться до четвертої групи платників єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1 - 298.8.4 цієї статті (п. 298.8 ст. 298 ПК України).

Так, судом встановлено, що у 2016 р. позивач був платником єдиного податку четвертої групи.

Як убачається з п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Отже, платники єдиного податку четвертої групи щорічно зобов'язані підтверджувати статус такого платника податку, для чого до 20 лютого поточного року подають пакет документів, визначений пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вказаних вимог.

Так, позивачем відповідно до вимог ст. 49 та 203 ПК України було подано до відповідача:

- 17 лютого 2017 р. - податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 р., до якої долучено «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (а.с. 16-27);

- 16 лютого 2017 р. - податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 р. ., до якої долучено «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (а.с. 30-36);

- 16 лютого 2017 р. - податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 р. ., до якої долучено «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (а.с. 37-44);

- 16 лютого 2017 р. - податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 р. ., до якої долучено «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (а.с. 45-52);

- 16 лютого 2017 р. - податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 р. ., до якої долучено «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (а.с. 53-59);

- 16 лютого 2017 р. - податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. (а.с. 60-65).

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що відповідно до вимог п. 299.10 ст. 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

При вирішенні справи судом враховано, що відповідачем рішення щодо анулювання позивача як платника єдиного податку не приймалося.

Наведене свідчить, що у реєстрації платником єдиного податку може бути відмовлено за вмотивованою письмовою відмовою лише при реєстрації платником такого податку.

До того ж судом встановлено, що позивача вже було зареєстровано платником єдиного податку, а отже, підстави для застосування приписів п.п. 291. 5-1 ст. 291 ПК та відмови в реєстрації платником єдиного податку були відсутні.

Крім того, реєстрація позивача платником єдиного податку 4 групи є безстроковою та не здійснюється кожного року по новому, а отже, прийнявши рішення про відмову у підтвердженні статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи з січня 2017 року, відповідач порушив наведені вище вимоги ПК України.

Водночас, судом враховано, що наявність боргу на перше січня поточного року дійсно може бути підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.

Проте, оскільки позивач з 1 січня 2017 р. автоматично став платником єдиного податку четвертої групи, положення п.п. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

До того ж для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог п.8 ст. 298.2.3 ПК України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування, а безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу. Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи.

Тобто, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України, до яких не належить заборона, передбачена пп. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України, якою керувався відповідач.

Підстави та правові наслідки застосування до платника єдиного податку четвертої групи заборони, передбаченої пп. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України, встановлює п. 299.11 ст. 299 ПК України, відповідно до якого у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.51 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачу було відмовлено у визнанні його платником єдиного податку четвертої групи на 2017 рік без проведення виїзних документальних перевірок.

Отже, суд вважає оскаржувану відмову відповідача неправомірною.

Крім того, судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача, що узгоджена податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1029 грн 54 коп. (на підставі декларації від 19 вересня 2016 р. № 902186495) була помилково сплачена позивачем на інший рахунок місцевого бюджету.

Крім того, дане твердження підтверджується копіями:

- заяви позивача до відповідача від 30 січня 2017 р. вих. № 7, в якій він просив перерахувати сплачені позивачем кошти у сумі 1029 грн 54 коп. з рахунку № 31415513700479 на рахунок № 31418513700012 (а.с. 85);

- платіжних доручень від: 26 липня 2016 р. № 1270 на суму 514 грн 77 коп., 28 квітня 2016 р. № 1066 на суму 514 грн 77 коп., 27 січня 2016 р. № 805 на суму 103 грн 95 коп., 27 жовтня 2016 р. № 1509 на суму 514 грн 77 коп. (а.с. 86-89).

З тексту перелічених платіжних доручень убачається, що зазначені в них суми позивачем було сплачено як податок на нерухоме майно за конкретний період за нежитлові будівлі.

Наведене свідчить, що позивачем своєчасно було вчинено дії щодо сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, проте, у зв'язку з технічною помилкою сплату помилково було здійснено на інший рахунок.

Отже, такі дії позивача не можуть вважатися неналежним виконанням податкового обов'язку зі сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р., визнання протиправним та скасування листа-рішення № 2074/10/10-17-12 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2017 р., судом встановлено таке.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р., визнав протиправним та скасував лист-рішення № 2074/10/10-17-12, відповідно вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р. також підлягають задоволенню.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2016 р. (касаційне провадження № К/800/17511/16).

Крім того, як зазначав Верховний Суд України в своїх постановах, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту прав позивача у даному конкретному випадку буде саме зобов'язання відповідача відновити статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 200 грн 00 коп. (платіжні доручення від 11 липня 2017 р. № 2177 на суму 1600 грн 00 коп., 23 серпня 2017 р. № 2313 на суму 1600 грн 00 коп).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дій Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови Державному сільськогосподарському підприємству "Головний селекційний центр України" у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 р.

Визнати протиправним та скасування рішення Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 28 лютого 2017 р. № 2074/10/10-17-12.

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відновити статус Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" як платника єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2017 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" судові витрати у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.