Рішення № 72493616, 27.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/1977/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Укрліссервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного підприємства «Укрліссервіс» (далі - ПП «Укрліссервіс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 38218,18 грн. та пені в сумі 4815,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2016 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-ХІІ).

Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 44 особи, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році для відповідача повинен становити 2 особи. Проте, такий норматив не був виконаний у кількості 1 особи, що є згідно із статтею 20 Закону № 875-ХІІ підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 38218,18 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму адміністративно-господарських санкцій, тому вона підлягає до стягнення в судовому порядку. Крім того, відповідач порушив строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача пені, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 4815,72 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарські санкції в сумі 38218,18 грн. та пеню в сумі 4815,72 грн. за невиконання у 2016 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а всього стягнути 43033,90 грн.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.01.2018 (а. с. 20-22) відповідач проти позову заперечив та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідач у 2016 році виконав обов'язок з інформування центру зайнятості щодо утворення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, а обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

22.01.2018 за вх. № 943/18 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 42-44), у якій додатково вказав, що відповідач подавав центру зайнятості звіти № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не за всі місяці 2016 року, а лише 26.12.2016, а відтак роботодавцем не вчинено усіх дій, необхідних для працевлаштування інвалідів, тому підстави для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону № 875-ХІІ, у даному випадку відсутні.

Відповідач заперечення в порядку статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не подав.

Крім того, на запит суду надійшов лист Волинського обласного центру зайнятості від 19.02.2018 № 548/05-5 з наданням інформації щодо подання відповідачем до Ківерцівського районного центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.12.2017 ПП «Укрліссервіс» подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 44 особи (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особу (рядок 02 звіту), яким є ОСОБА_1, інвалід 3 групи. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, повинна складати 2 особи (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2016 році становив 1681,6 тис. грн. (рядок 04 звіту) (а. с. 9).

08.12.2017 за вих. № 81-17/102 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило ПП «Укрліссервіс» претензію щодо добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій та пені (а. с. 10), яка листом від 23.12.2017 була залишена відповідачем без задоволення (а. с. 23-24).

Судом також встановлено, що наказом від 31.08.2015 № 15/1 до штатного розпису ПП «Укрліссервіс» з метою забезпечення виконання вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ було введено посаду підсобного робітника у кількості двох одиниць з місячним окладом 1218,00 грн. (а. с. 26) та 01.09.2015 відповідач подав до Ківерцівського районного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у якій вказав про наявність вакансії підсобного працівника для працевлаштування інваліда (а. с. 63).

Як вбачається з листа Волинського обласного центру зайнятості від 19.02.2018 № 548/05-5, протягом 2015 - 2017 років ПП «Укрліссервіс» подало до Ківерцівського районного центру зайнятості 11 звітів за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». При цьому, протягом 2016 року роботодавцем подано інформацію про потребу в 6 працівниках, які мають гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (інваліди), 1 особа була працевлаштована за сприяння центру зайнятості на ПП «Укрліссервіс». В 2016 році на обліку в Ківерцівському районному центрі зайнятості перебували 117 осіб з інвалідністю (а. с. 50).

Крім того, судом встановлено, що у 2016 році ПП «Укрліссервіс» подало до Ківерцівського районного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» 04.04.2016, 06.05.2016, 06.06.2016, 22.12.2016, у яких вказувало про наявність вакансій для працевлаштування інваліда (а. с. 58-62).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році становила 44 особи (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2016 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місця. Проте, протягом 2016 року цей норматив був виконаний частково у кількості 1 особи.

За приписами частин першої - четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, відповідач фактично створив окреме робоче місце для працевлаштування інвалідів, систематично шляхом подання у 2016 році звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» інформував Ківерцівський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Отже, у 2016 році одна посада для працевлаштування інвалідів у відповідача була вакантна з незалежних від відповідача причин та, на думку суду, відповідач ужив усіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, за змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, на підприємство не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Вказана правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.04.2013 (справа № 21-81а13).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не вчинив необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, шляхом щомісячного подання до центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», оскільки відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2015 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Тобто, законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щомісячно подавати звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Крім того, порушення відповідачем строку подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ (звіт було подано відповідачем 08.12.2017, тоді як відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 за № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів) не може бути самостійною підставою для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що за вказаних вище обставин до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році згідно із частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх