Вирок № 72493085, 01.03.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/2138/14-к

1-кп/467/1/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

прокурора Періжок О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Сорочана В.О., Зятківського Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12014150000000084 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Южноукраїнська Миколаївської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, інваліда 1 групи, жителя АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, чим спричинив смерть потерпілої ОСОБА_4 за наступних обставин.

08 квітня 2014 року близько 02 години 45 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, слідував в нічний час доби по сухій асфальтованій проїжджій частині автодороги Р-06 "Ульянівка - Миколаїв" з боку м. Вознесенська Миколаївської області в бік м. Первомайськ Миколаївської області з невстановленою в ході досудового слідства швидкістю. У цей же час у зустрічному напрямку, по своїй смузі, рухався автомобіль НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 зі швидкістю приблизно 72,5 км/год.

При під'їзді до 109 км автодороги Р-06 "Ульянівка - Миколаїв", що розташований неподалік від м. Южноукраїнська Миколаївської області, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.2, 12.1, 13.1, 13.3 та п.1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність у дорожній обстановці, що склалася та її змінах, не контролював рух керованого ним транспортного засобу, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виконанні маневру обгону невстановленого вантажного автомобіля не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, пересік суцільну лінію розмітки і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив лобове зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3, що рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_5

В результаті ДТП пасажир автомобіля "ВАЗ - 2121" ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень у виді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, тяжкого забою головного мозку померла на місці пригоди.

Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, суду показав, що 8 квітня 2014 року близько 2 години 30 хвилин він рухався на автомобілі «ВАЗ» зі сторони м. Вознесенська до м.Южноукраїнськ з максимальною швидкістю 60 км/год. Транспортних засобів на дорозі не було. Коли розпочалося заокруглення дороги і він в»їхав у поворот, по ходу його руху вправо, різко виїхав назустріч вантажний автомобіль і зайняв половину його смуги руху. Оскільки його засліпило світло його фар, то він не встиг зреагувати та почав вивертали вправо. Він пам'ятає сильний удар, внаслідок якого грузовик вилетів на його автомобіль, після чого він втратив свідомість, навіть не встигнувши загальмувати. Удар фури відбувся в ліву сторону фари його автомобіля.

Потерпіла ОСОБА_6 надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Провина обвинуваченого також підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 8 квітня 2014 року та схеми до нього з фототаблицею вбачається, що на місці ДТП розташований труп ОСОБА_4, автомобілі "ВАЗ - 2121 р/н НОМЕР_1 та «DAF FT 95 XF430» р/н НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3, які мають механічні пошкодження, в т.ч. автомобіль НОМЕР_2 - ушкодження передньої лівої частини кабіни, автомобіль «ВАЗ» - 2121 р/н НОМЕР_1 - повна деформація кузова, сліди юзу та заносу автомобіля «ВАЗ 2121» довжиною 10,6 м, осип уламків від автомобілів, сліди гальмування автомобіля «DAF FT 95 XF430» довжиною лівих коліс 30,1 м та правих коліс 21,9 м.

Доводи обвинуваченого про те, що схема, що знаходиться у матеріалах справи, у ході досудового слідства була замінена на іншу, де місцерозташування автомобілів та розмір проїжджої частини вказано невірно, докази знищені і перенесені наступного дня на інші місця, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Також не заслуговують уваги твердження сторони захисту про те, що слідів юзу автомобіля ВАЗ та слідів осипу скла на схемі немає, а на фото вони є, оскільки сліди юзу та сліди осипу зображені на схемі за відповідними №№4 та 6.

З свідоцтва про смерть ОСОБА_4, виданого 9 квітня 2014 року виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області видно, що остання померла 8 квітня 2014 року. Згідно висновку експерта № 94 від 28 квітня 2014 року смерть настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, тяжкого забою головного мозку від дії тупих предметів, не виключається можливість виникнення тілесних пошкоджень в умовах ДТП від удару, ударів в частини, частинами салону автомобіля в момент ДТП. Померла отримала тяжкі тілесні пошкодження як небезпечні для життя у виді багатофрагментних переломів кісток зводу, основи, лицьового відділу черепу з розривами твердої мозкової оболонки, тяжких забоїв головного мозку, ран та саден в області голови. Також їй були заподіяні середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.

У ході ДТП ОСОБА_1 також отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку тяжкого ступеню, забитих ран на обличчі, волосистої частини голови, закритого перелому нижньої челюсті, закритої травми грудної клітини з забоєм легень, багаточислених саден на грудної клітині, відкритого багатооскольчатого перелому лівої стегнової кістки в середній треті з відсутністю фрагмента, закритого оскольчатого перелому правого стегна в середньої треті і з зміщенням, підшкірних гематом, кровопідтіків і саден нижніх кінцівок, виникнення яких в умовах не виключається, про що свідчить висновок експерта № 877 від 27 червня 2014 року.

Під час проведення слідчого експерименту 18 червня 2014 року водій ОСОБА_5 розповів про обставини ДТП та показав, що 08.04.2014 року близько 2 години 45 хвилин він рухався по автодорозі «Ульянівка - Миколаїв», по об'їзній дорозі м. Южноукраїнська, зі швидкістю 60 км/год з увімкненим ближнім світлом фар. На тій ділянці, де мається закруглення вліво по ходу руху його автомобіля у зустрічному напрямку рухався вантажний автомобіль з напівпричепом зі швидкістю 60 км/год. Коли він став розминатися із зустрічним вантажним автомобілем, а саме його кабіна знаходилася на рівні передньої частини причепу, то раптово на відстані 35-40 м із-за задньої частини зустрічного вантажного автомобілю виїхав легковий автомобіль на його смугу руху, який пересік суцільну лінію, що розділяє напрямки руху, у якого було увімкнено ближнє світло фар. Він раптово застосував міри екстреного гальмування, при цьому вивернув кермо вправо, так як легковий автомобіль прямо рухався йому назустріч, однак запобігти зіткненню не вдалося. Його автомобіль контактував передньою лівою частиною з лівою передньою частиною легкового автомобілю. В результаті удару легковий автомобіль розвернуло і він відлетів на свою смугу руху і зупинився правим боком на проїзній частині. Швидкість руху легкового автомобіля «ВАЗ 2121» була більше ніж 60 км/год.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 2/83 від 12 травня 2014 року по дослідженню технічного стану автомобіля НОМЕР_1 вказаний автомобіль знаходився технічно справному стані.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 2/82 від 15 травня 2014 року по дослідженню технічного стану автомобіля НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 ходова частина, робоча гальмівна система, рульове керування та світлові прилади автомобіля перебували в працездатному стані. Ходова частина напівпричепа перебувала в працездатному, але технічно несправному стані.

Доводи обвинуваченого про те, що причиною ДТП стали дії водія автомобіля «DAF FT 95 XF430», у якого колеса причепа «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 «лисі» спростовуються показанням експерта ОСОБА_7, даними у ході судового засідання та вказаним вище висновком експерта № 2/82 від 15 травня 2014 року, у відповідності до яких технічні несправності напівпричепу полягають у невідповідності вимогам п. 31.4.5 «а», «г» ПДР, однак причинний зв'язок між технічними несправностями ходової частини напівпричепа та ДТП не вбачається.

Згідно висновку транспортно - трасологічної експертизи від 20 травня 2014 року № 4/52 встановлено, що під час зіткнення автомобіль НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 розташовувався передньою лівою частиною до передньої лівої частини автомобіля НОМЕР_1, кут між транспортними засобами в момент зіткнення був близький до 180+- 5, зіткнення сталося в межах смуги руху в напрямку до м. Вознесенська, точне місце зіткнення транспортних засобів вказати не представилось можливим через відсутність необхідної кількості характерних ознак.

Твердження обвинуваченого, що для проведення вищевказаної експертизи використовувався інший автомобіль - «ВАЗ 2105», тоді як його автомобіль -«ВАЗ 2121» не заслуговують уваги, оскільки при написанні висновку експерт допустив описки у тексті у деяких місцях.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_7 показав, що місце зіткнення автомобілів ним визначалося на підставі вихідних даних, наданих слідством, у т.ч. і з урахуванням слідів гальмування автомобіля «DAF FT 95 XF430» у межах своєї смуги руху. Точно його визначити неможливо, однак це точно у смузі руху автомобіля «DAF FT 95 XF430». Осип скла може бути як під слідом автомобіля, так і над ним. Якщо автомобіль переходить у стан гальмування, тоді скло падає на слід. Викривлення дороги при проведенні трасологічної експертизи значення не має. Розлив рідини відбувається у місці зіткнення. Де знаходиться концентрація рідини і осипу дрібних уламків, то там і розташоване місце зіткнення автомобілів.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 1/75 від 1 серпня 2014 року в наведеній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_5 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, п. 12.2 та вимог п. 12.3 ПДР України. В діях водія автомобіля НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_5 з технічної точки зору не мається невідповідностей вимогам п. 12.4 та п. 12.3 ПДР України. Водій автомобіля НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_5 не мав технічної можливості попередити дану ДТП. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, п. 12.2 та вимог п. 12.1 і п. 10.1 та дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 ПДР України. В діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору маються невідповідності вимогам п. 12.4 та п. 12.1 і п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 шляхом дотримання технічних вимог п. 12.1 і п. 10.1 мав технічну можливість попередити дану ДТП. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, які не відповідали технічним вимогам п. 12.1 і п. 10.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вказаний вище висновок автотехнічної експертизи узгоджується з висновком комплексної комісійної транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № 958-959 від 02.09.2014 року, згідно якого в ході проведеного експертного моделювання було встановлено, що кут між поздовжніми осями транспортних засобів в момент початкового контактування склав близько 10 градусів, що відраховується від лінії поздовжньої осі автомобіля ДАФ до перетину з лінією поздовжньої осі автомобіля ВАЗ проти ходу годинникової стрілки. Первісне місце зіткнення автомобіля ДАФ з автомобілем ВАЗ-2121 розташовувалося на смузі руху автомобіля ДАФ в районі початку відображення правого сліду гальмування автомобіля ДАФ. Даний механізм зіткнення і подальше переміщення транспортних засобів після зіткнення до місця свого кінцевого знаходження в повній мірі підтверджують те, що контактування сталося на смузі руху автомобіля ДАФ в напрямку м.Вознесенськ. Тобто виїзд автомобіля ВАЗ-2121 на смугу зустрічного руху послужив причиною зіткнення. Фактично швидкість руху автомобіля ДАФ перед початком гальмування була більше 72,5 км/год. Рух автомобіля ДАФ під керуванням водія ОСОБА_8 в населеному пункті зі швидкістю понад 72,5 км/год не відповідає вимогам п. 12.4. Правил дорожнього руху відповідно до яких в населених пунктах (м.Южноукраїнськ) рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. Визначити швидкість руху автомобіля НОМЕР_1 перед зіткненням не представляється можливим. Належні дії водія автомобіля ДАФ в ситуації, що розглядається при об'єктивному виявленні факту виїзду зустрічного транспортного засобу на смугу руху автомобіля ДАФ та рух по зустрічній смузі, з деякого моменту (моменту неможливості повернення автомобіля ВАЗ-2121 на "свою" смугу руху) формально регламентовані вимогами п.12.3 ПДР, згідно з якими в такого роду ситуаціях водієві належить вжити заходів щодо зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Однак, оскільки перешкода - автомобіль - "порушник" знаходився в русі, то розгляд технічної можливості маневрування, як засобу запобігання можливості контактування, з експертної (технічної) точки зору є досить проблематичним. Розгляд же гальмування, як засобу запобігання події, в даній дорожньо-транспортній ситуації так само безпредметно в разі стійкого прямолінійного руху, а в даному випадку руху автомобіля ВАЗ-2121 по зустрічній смузі, оскільки навіть зупинка автомобіля ДАФ, в межах своєї смуги руху не виключала зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ-2121. Таким чином, водій автомобіля ДАФ ОСОБА_8 з моменту виїзду автомобіля ВАЗ-2121 на смугу зустрічного руху знаходився в аварійній ситуації, не маючи в своєму розпорядженні технічну можливість запобігти контактування. А оскільки автомобіль до моменту зіткнення рухався в загальмованому стані, то даний водій виконав вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_1 заходи до гальмування не застосовував, то навіть за умови повної зупинки автомобіля ДАФ, зіткнення мало б місце. Отже, перевищення допустимої швидкості (не більше 60км/год) руху автомобіля «ДАФ» в населеному пункті більш 72,5 км/годину не знаходиться в причинному зв'язку з даним зіткненням. У даних дорожніх умовах водієві автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_1 необхідно було керуватися вимогами п.п. 10.1, 11.2, 12.1, 13.1, 13.3. і 1.1 Дорожня розмітка Правил дорожнього руху. Своєчасне виконання водієм ОСОБА_1 вищевказаних вимог дозволило б йому запобігти аналізованих зіткнення. Отже, невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 11.2., 12.1., 13.1,13.3 і 1.1 (Дорожня розмітка) Правил дорожнього руху, знаходяться в причинному зв'язку з розглядаємим зіткненням.

Вказані вище висновки експерта узгоджуються з висновком № 1259 від 6 листопада 2014 року додаткової комплексної комісійної транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи, згідно якої швидкість автомобіля ДАФ перед зіткненням була біля 48 км/год, визначити швидкість автомобіля ДАФ неможливо. Величина безпечної швидкості руху автомобіля ДАФ за умовами видимості дороги в 68.5 м не повинна перевищувати 70 км/год. Швидкість, яку вибрав водій ОСОБА_9, відповідала вимогам п.12.2 ПДР. Рух автомобіля ДАФ зі швидкістю 72.5 км/год на даній ділянці дороги відповідав вимогам п. 12.6 «г» ПДР. Зупиночний шлях автомобіля ДАФ у даних умовах при екстреному зупиненні дорівнює 89 м, зупиночний шлях автомобіля ДАФ у даних дорожніх умовах дорівнює 51 м. З технічної точки зору показання водія автомобіля ВАЗ 2121 ОСОБА_1 про механізм ДТП є неспроможними. У даному випадку визначення моменту виникнення небезпеки для водія автомобіля ДАФ при умові видимості об'єкта, здійснюючого раптове пересікання осьової лінії з виїздом на смугу зустрічного руху з технічної точки зору можливо приймати з моменту раптової зміни напряму руху автомобіля ДАФ і пересічення автомобілем ВАЗ2121 суцільної осьової лінії. Повний час руху автомобіля ДАФ у заторможеному стані у даних дорожніх умовах дорівнює 5.03 с. Час, який витратив автомобіль ДАФ, рухаючись у заторможеному стані до місця зіткнення склав 1.73 с. Час, який витратив автомобіль ДАФ, рухаючись у заторможеному стані до місця зупинки склав 3.3 с. Відстань, на якій міг знаходитися автомобіль ВАЗ 2121 від місця зіткнення у момент початку реагування водієм автомобіля ДАФ на нього як на небезпеку склав 54 м. Час, який міг знаходитися автомобіль ВАЗ 2121 у полі зору водія автомобіля ДАФ з моменту реагування останнього на нього як на небезпеку для руху склав 3.2 с. Відстань, на яку виїхав автомобіль ВАЗ на смугу зустрічного руху від осьової лінії у момент зіткнення з автомобілем ДАФ могла складати біля 2.55 м. Автомобіль ВАЗ рухався по своїй смузі у зустрічному напрямі до пересічення осьової лінії і після її пересічення рухався вже по зустрічній смузі назустріч автомобілю ДАФ прямолінійним курсом, переміщуючись наліво без застосування будь-яких мір до гальмування. А водій автомобіля ДАФ в даний момент уже застосував міри до гальмування і рухався по своїй смузі руху, залишаючи сліди гальмування спочатку лівих, а потім і правих коліс автомобіля. Зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля ДАФ у районі відображення слідів гальмування автомобіля. Контактування відбулося передньою середньою і лівою частинами автомобіля ВАЗ з лівою передньою частиною автомобіля ДАФ. У момент зіткнення практично вся ліва передня частина автомобіля ВАЗ була підмята під ліву передню частину автомобіля ДАФ, а потім після зіткнення автомобіль ДАФ став переміщувати автомобіль ВАЗ 2121 по ходу свого первісного руху, розвертаючи ненавантажену задню частину. Деякий час автомобілі рухалися разом, залишаючи на проїжджій частині деталі кузовів обох автомобілів. У момент спільного переміщення задню частину автомобіля ВАЗ розвертало проти часової стрілки, а коли автомобіль ВАЗ отримав таку швидкість як і автомобіль ДАФ, то його викинуло вліво на смугу зустрічного руху автомобіля ДАФ, тобто на свою першоначальну смугу. Водій ОСОБА_9 з моменту виїзду автомобіля ВАЗ 2121 на смугу зустрічного руху знаходився в аварійній ситуації, не мав технічної можливості запобігти контактуванню. У даних дорожніх умовах водієві автомобіля ВАЗ-2121 ОСОБА_1 необхідно було керуватися вимогами п.п. 10.1, п.п. 1.2, 12.1, 13.1, 13.3 і 1.1 Дорожня розмітка, Правил дорожнього руху. Відстань, на якій міг знаходитися автомобіль ДАФ від місця зіткнення у момент реакції водія на небезпеку і застосування ним мір гальмування, рівна 40 м.

Відповідно до протоколу огляду від 20 жовтня 2014 року та листа служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 2 вересня 2014 року за № 04/1715 на даній ділянці автодороги у наявності крива в плані з радіусом заокруглення 625 м та з повздовжнім ухилом 10% (промилей). Дорожні знаки: 1.4.1/1.4.2. Напрямок повороту - 6 од. праворуч, 1.2 «Небезпечний поворот» ліворуч, 6.7 «Автозаправна станція» ліворуч, 5.53 «Покажчик напрямку» ліворуч. Дана ділянка дороги має заокруглення дороги вліво по напрямку руху від м. Первомайська в напрямку м. Вознесенська і згідно протоколу додаткового огляду довжина хорди складає 317,0 м, а висота сегменту складає 17,0 м.

З урахуванням викладеного суд вважає, що доводи обвинуваченого про неправдивість показань водія ОСОБА_5 і про правдивість його показань про обставини ДТП, наданих у ході судового розгляду та у ході слідчого експерименту, проведеного 24 травня 2017 року не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та також спростовуються висновком експерта від 17-2798 від 6.12.2017 року, у відповідності до якого покази водія автомобіля «ВАЗ 2121» про обставини розвитку пригоди з експертної точки зору являються технічно неспроможними, покази водія автомобіля «DAF FT 95 XF430» технічно спроможні.

Таким чином, суд вважає доведеною провину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує особу обвинуваченого, який не працює, є інвалідом 1 групи, має малолітню дитину, раніше не судимий, вперше вчинив тяжкий необережний злочин, відсутність претензій зі сторони потерпілої, а також те, що обвинувачений на обліку у облнаркодиспансері та Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває, однак згідно висновку судово-психіатричної експертизи у період часу, до якого відноситься інкримінуєме діяння, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, у дійсний час виявляє органічний розлад особистості внаслідок пошкодження головного мозку з легким ступенем порушень і може розуміти значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує та вважає достатнім і доцільним для виправлення та перевиховання призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Питання про речові докази підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід по справі не обирався.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

В судовому засіданні обвинувачений ініціював питання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є інвалідом першої групи та має дитину, якій не виповнилося 18 років, щодо якої він не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно до ч.2 ст. 86 КК України Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом.

Згідно п»г», «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 7 вересня 2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі па певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідом першої групи та особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Обвинувачений ОСОБА_1 отримав статус інваліда першої групи у 2015 році, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_10 НОМЕР_11, також він є батьком малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_12, виданого 27 квітня 2016 року Ленінським районним у м.Миколаєв відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, відносно якого він не позбавлявся батьківських прав на підставі листа служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 175 від 14 лютого 2018 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що обвинувачений підлягає звільненню від призначеного судом основного та додаткового покарання у відповідності до вимог п.п «в», «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п «в», «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 86 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертиз по справі у розмірі 11765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 91 к.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA 3Е» реєстраційний номер НОМЕР_3, переданий на зберігання ОСОБА_5 залишити йому як законному володільцю; автомобіль «ВАЗ - 2121» р/н НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на території Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції - повернути ОСОБА_1 як володільцю; диск DVD- R 16хVIDEX з фотознімками, що знаходиться у матеріалах справи - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Кологрива