Ухвала суду № 72493066, 26.02.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1274/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Висоцької Г.А.,

при секретарі судового засідання – Муха О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська матеріали скарги № 473/1274/16-ц Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними та визнання постанови про закінчення виконавчого документу неправомірною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк») звернувся до суду із скаргою в якій зазначає, що 22.12.2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 53171621 з приводу виконання виконавчого листа, що був виданий 05.10.2016 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» судових витрати в розмірі 8466 грн.05 коп., було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно актового запису № 384 зареєстрованого Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області боржник ОСОБА_2 помер 26.07.2017 року.

Представник ПАТ «Ощадбанк» зазначає, що дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ ОСОБА_1 є неправомірними і не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки при винесенні оскаржуваної постанови в межах виконавчого провадження, яке допускає правонаступництво, не вживалося заходів та не виконано жодних дій, спрямованих на визначення кола правонаступників - спадкоємців або встановлення факту відсутності останніх, що є з його боку неправомірною бездіяльністю, а тому просили скаргу задовольнити.

В судове засідання представник заявника ОСОБА_3 не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, вимоги зазначені в скарзі підтримує в повному обсязі.

Головний державний виконавець Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, проти задоволення скарги заперечує.

Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку із відсутністю учасників процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження № 53171621 суд встановив наступне.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, в редакції 03.10.2017 року, яка діє на час подання скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч.2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діє на час оскаржуваних дій державного виконавця та оскаржуваної постанови) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що 22.12.2016 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53171621 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судових витрати в розмірі 8 466 грн 05 коп.

Державним виконавцем 22.08.2017 року було виявлено, що боржник ОСОБА_2 помер 26.07.2017 року, актовий запис № 384, про що ним складено акт державного виконавця.

Згідно відповіді в.о. завідувача Першої Вознесенської державної нотаріальної контори від 13.12.2017 року за № 1495/02-17 державному виконавцю відмовлено в наданні інформації по померлому 26.07.2017 року ОСОБА_2 з Спадкового реєстру.

Відповідно до листа ПАТ «Державний ощадний банк України» від 11.09.2017 року банк, як стягувач звернувся до ДВС з проханням звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_2

22.12.2017року головним державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 53171621 на підставі п. 3 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення провадження у зв’язку тим, що згідно актового запису № 384 зареєстрованого Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області боржник ОСОБА_2 помер 26.07.2017 року.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній станом на 22.12.2017) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII набрав чинності 05.10.2016.

Отже, про смерть боржника державному виконавцю стало відомо під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

З огляду на зазначене, державний виконавець після смерті боржника фізичної особи мав закінчити виконавче провадження незалежно від того, чи допускають його обов’язки перед кредитором правонаступництво, зважаючи на ту обставину, що на час прийняття оскаржуваної постанови відповідно до положень ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ще не минув.

До того ж п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 15 цього Закону, тобто якщо відомо що є спадкоємець ( правонаступник), тобто державний виконавець Бутковський І.В. станом на 22.12.2017 року не міг, а ні зупинити виконавче провадження, оскільки спадкоємця ( правонаступника) за законом ще не було визначено і таке звернення до суду було б передчасним, ні продовжити примусове виконання виконавчого документа.

Враховуючи, що дії відповідача щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження № 53171621 від 22.12.2017 року були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 447, 450-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними та визнання постанови про закінчення виконавчого документу неправомірною та її скасування відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївського області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2018року.

Суддя Висоцька Г.А.