Постанова № 72491610, 12.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/18046/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р.

у справі № 910/18046/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП"

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про визнання додаткової угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання додаткової угоди від 29.11.2016р. до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016р. недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач дізнався про існування додаткової угоди до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016р. випадково, з листа від 07.09.2017р. про розірвання Банком кредитного договору. Утім, будь-яких рішень про уповноваження директора ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" на вчинення такої додаткової угоди вищий орган управління Товариства не приймав, тому додаткова угода вчинена директором Товариства з перевищенням наданих йому повноважень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі № 910/18046/17 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

На думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що на час прийняття рішення матеріали справи не містили спірної додаткової угоди до кредитного договору, оскільки позивачем заявлялось відповідне клопотання про витребування вказаного правочину, яке задоволено судом, однак при розгляді справи банком не було надано витребуваних документів. При цьому, судом необґрунтовано розглянуто спір за наявними матеріалами справи та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки його представника в судове засідання 29.11.2017р. та надання витребуваних документів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 12.02.2018р.

29.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Частиною 6 статті 266 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 191 цього Кодексу.

Зі змісту частини 5 статті 191 ГПК України випливає, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Водночас 30.09.2016р. набрав чинності Закон України від 02.06.2016р. № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Відповідно до ч. 3 ст. 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Разом з тим, згідно з пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами здійснюється у судах апеляційної інстанції з 01.01.2018р.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Отже, з 01.01.2018р. представництво у судах апеляційної інстанції у справах, провадження у яких порушено після 30.09.2016р., має здійснюватися адвокатами.

Провадження у справі №910/18046/17 порушено Господарським судом міста Києва 20.10.2017р., тобто після набрання чинності Законом, а тому, позивач повинен був врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у судах апеляційної інстанції адвокатами.

Враховуючи, що клопотання апелянта про відмову від апеляційної скарги підписано ОСОБА_6 на підставі довіреності від 15.06.2017р. та те, що матеріали справи не містять доказів повноваження адвоката як представника позивача, тож така заява суперечить вимогам ч. 6 статті 266 ГПК України та підлягає залишенню без задоволення.

Представники позивача до судового засідання, що відбулось 12.02.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішеннями Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", оформленими протоколом №14/11-16 від 14.11.2016р., вирішено укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитний договір на суму 2 600 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності товариства, у зв'язку з чим доручено директору товариства підписати з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитний договір на вказану суму.

17.11.2016р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" (позичальник) укладено кредитний договір №4Н16124Г (надалі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого, з урахуванням розділу "А. Істотні умови кредитування", визначено, що Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 600 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абз. 3 п. 2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 14.10.2024р.

За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для сплати винагороди. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.

У відповідності до пунктів 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 Кредитного договору цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

07.09.2017р. листом №Е.65.0.0.0/3-106701 Банк звернувся до позичальника з письмовим повідомленням про те, що згідно п.п. А.3, А.8 Кредитного договору термін повернення кредиту становить 14.10.2017р., а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щоквартально (в листопаді, лютому, травні, серпні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, однак, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Банком було прийнято рішення про дострокове розірвання Кредитного договору з 25.09.2017р., а тому вказував на обов'язок позичальника погасити заборгованість із повернення тіла кредиту у розмірі 2 478 971 944,51 грн. та сплати відсотків у розмірі 160 272 141,28 грн.

За твердженням позивача, Банком було встановлено строк повернення кредиту - 14.10.2017р., в той час як згідно п. А.3 Кредитного договору строк користування кредитом був узгоджений до 14.10.2024р. При спілкуванні із співробітниками Банку позивачем з'ясовано, що відповідні зміни до Кредитного договору були внесені на підставі додаткової угоди від 29.11.2016р., укладеної шляхом накладення електронного цифрового підпису та електронної печатки між ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", в особі директора Матвієнка В.А. та Банком.

У той же час, вказуючи на відсутність будь-яких рішень загальних зборів ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" щодо уповноваження директора товариства на внесення змін до кредитного договору і зміну кінцевої дати повернення кредиту за Кредитним договором, позивач вказував про наявність підстав для визнання такої додаткової угоди від 29.11.2016р. недійсною, у зв'язку із її укладення від імені ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" директором з перевищенням наданих йому повноважень.

Колегією суддів встановлено, що на час винесення оскаржуваного рішення матеріали справи не містили тексту оспорюваної позивачем додаткової угоди від 29.11.2016р. до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016р. Позивач спірної угоди не подав.

Ухвалою від 08.11.2017р. Господарський суд міста Києва витребував текст договору від відповідача. Останній не виконав вимог суду, і своєчасно тексту оспорюваного правочину не надав. Натомість просив відкласти розгляд справи для можливості підготовки переліку необхідних документів, проте суд прийняв рішення по суті спору за наявними у справі матеріалами.

Господарський кодекс України у редакції, чинній на час розгляду спору судом першої інстанції, покладав обов'язок подання доказів на сторін спору (ст.ст. 32,33,34 ГПК Укрїани).

У разі невиконання ними вимог суду про подання доказів суд приймає рішення за наявними у справі матеріалами.

Згідно до статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відсутність тексту правочину означає, що такий не вчинено. Невчинений правочин не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків і не може порушувати прав та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції є вірним, підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення судова колегія не вбачає, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі № 910/18046/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі № 910/18046/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18046/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 27.02.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук