Постанова № 72491529, 28.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа№ 910/21230/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Жук Г.А.

Калатай Н.Ф.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Косянчук В.В. (дов. №10-1-18/17 від 05.12.2017),

від відповідача: Ляхович С.О. (дов.№ 47-ЮВ від 18.12.2017),

Скрицький О.М. (дов. № 47-ЮР від 18.12.2017),

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, повний текст якого складений 19.12.2017,

у справі № 910/21230/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Державної судноплавної копанії "Чорноморське морське пароплавство"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 523 182, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у справі №910/21230/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на користь Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" заборгованість за договором № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006 у розмірі 244 767 грн.77 коп., за договором № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006 у розмірі 244 767 грн. 77 коп., та за договором №ЮВ-103 від 28.03.2011 у розмірі 497 грн.10коп., а також 3% річних у розмірі 16 855грн. 67коп., пеню у розмірі 10 506грн. 84коп., інфляційні втрати у розмірі 5 787 грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 7 847грн. 74 коп.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг відповідачу за договорами, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з їх оплати та має перед позивачем заборгованість за надані послуги за договором № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., та №ЮВ-103 від 28.03.2011 у розмірі 497,10 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, як і не надано заперечень стосовно розміру вказаної заборгованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.17р. у справі №910/21230/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом не з'ясовано та не перевірено вартість, факт замовлення і безпосередньо надання послуг, їх зміст та обсяг, вимоги про оплату яких заявлено позивачем.

Як зазначає скаржник, будь-який договір свідчить лише про намір виконати дії (господарські операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Телесистеми України", встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 02.02.2018р.

01.02.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначає про те, що в порушення взятих на себе зобов'язань плата за договорами № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006р.., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006р., № ЮВ-103 від 28.03.2011 відповідачем сплачувалась невчасно і не в повному обсязі, що потягло за собою формування заборгованості з 01.05.2015р. (остання сума у розмірі 519,80 грн. була внесена 19.08.2015р. - згідно акту звірки взаєморозрахунків).

Позивачем зазначає про те, що з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено, зокрема претензію про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем, у відповідь на яку від відповідача позивачем отримано лист, в якому відповідач визнав існування непогашеної заборгованості та просив доступ до телекомунікаційного обладнання з метою його демонтажу. У свою чергу, на лист відповідача позивачем направлено відповідь про те, що позивач не заперечує проти розірвання договорів, однак наполягає на сплаті заборгованості та підписанні Додаткових угод про розірвання договорів та актів прийому-передачі (повернення). В свою чергу позивач отримав лист відповідача про допуск представників підрядної організації для демонтажу та вивозу обладнання, у відповідь на який позивач повідомив, що заперечує проти допуску представників підрядної організації для демонтажу та вивозу обладнання на підставі існування заборгованості та не підписання Додаткових угод про розірвання договорів та актів прийому-передачі (повернення). Відповідь на зазначений лист від відповідача позивачу не надходила. Отже, як зазначає позивач, вже сам факт звернення відповідача до позивача свідчить про обізнаність факту існування заборгованості. (Копії листів, копії актів наданих послуг з доказами отримання відповідачем, позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

01.11.2006 між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство", як виконавцем, та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України", як замовником, укладено договір № S ODE ODE 0010 ( договір 1), відповідно до умов п.1.1 якого, на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець приймає на утримання і розміщує в погодженому сторонами місці (далі - місце розташування) обладнання базової станції замовника та антенно-фідерні пристрої зазначеної станції, які надалі разом іменуються "базові станції".

Відповідно до п. 1.2 договору місце розташування визначене сторонами на території, яка належить виконавцеві на праві власності, знаходиться за адресою: м. Одеса, Тираспільське шосе, 22-а (Дальницьке шосе, 22а) S 0010, має площу 50 кв.м. і складається з місця для розміщення контейнеру з радіотехнічною апаратурою та місця для встановлення антено-фідерних пристроїв.

01.11.2006 між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство", як виконавцем, та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України", як замовником, укладено договір № S ODE ODE 0015 (договір-2), відповідно до п.1.1 якого на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець приймає на утримання і розміщує в погодженому сторонами місці (далі - місце розташування) обладнання базової станції замовника та антенно-фідерні пристрої зазначеної станції, які надалі разом іменуються "базові станції".

Місце розташування визначене сторонами на території, яка належить виконавцеві на праві власності, знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 1 сайт ODE ODE 0015, має площу 50 кв.м. і складається з місця для розміщення контейнеру з радіотехнічною апаратурою та місця для встановлення антено-фідерних пристроїв.

Пунктами 3.1 договорів 1,2, в редакції додаткових угод №ДПС-574 від 01.10.2014 та №ДПС-573 від 01.10.2014, зазначено, що загальна вартість надання виконавцем послуг обумовлених цим договором, на підставі взаємної згоди сторін, становить 6000,00 грн. з урахуванням ПДВ, без урахування вартості спожитої електроенергії. Нарахування ПДВ на суму оплати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір плати за надання виконавцем обумовлених цим договором послуг за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати на індекс інфляції.

Відповідно до п. 3.4 договорів 1,2, в редакції додаткових угод №ДПС-574 від 01.10.2014 та №ДПС-573 від 01.10.2014, оплата послуг за цим договором проводиться авансовим платежем за наступний місяць згідно з щомісячно виставленим рахункам шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок чи вноситься до каси виконавця, не пізніше 25-го числа попереднього місяця. Замовник повинен самостійно одержати від виконавця оформлений рахунок та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 договорів 1,2, в редакції додаткових угод №ДПС-574 від 01.10.2014 та №ДПС-573 від 01.10.2014, у разі порушення термінів оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу від несплаченої суми, а також штрафні санкції у розмірі 3% від несплаченої суми. При затримці замовником оплати, виставлених виконавцем рахунків більше 10-ти банківських днів, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, стягнувши понесені збитки, в тому числі упущену вигоду.

Відповідно до п. 7.1 договорів 1,2, в редакції додаткових угод №ЮВ-83 від 01.01.2011 та №ЮВ-82 від 01.01.2011, данні договори набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діють до 31.12.2011, з можливістю їх подальшої пролонгації. За (2) місяці до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити дію договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на наступний такий самий строк.

28.03.2011 між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (власник мереж) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (споживач) укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №ЮВ-103 (договір - 3), відповідно до п.1.1 якого власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах, згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, вказані п. 4.1 цього договору.

За умовами п. 4.1.1 договору 3 споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" та за технічне обслуговування електричних установок споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатка "Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача".

Відповідно до п. 8.2 договору-3 у разі внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2011, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із сторін у порядку визначеному законодавством України (п. 10.6 договору 3).

Отже, умовами вищенаведених договорів сторони погодили зміст та обсяг зобов'язань позивача та відповідача, умови та порядок розрахунків, строк дії договорів та відповідальність за невиконання.

Матеріали справи містять претензію позивача №7-14/04 від 13.04.2016 (вих. №КС-306 від 14.04.2016) щодо сплати заборгованості у розмірі 208 069,18 грн. за вказаними договорами у строк протягом 30 днів з отримання цієї претензії. Вказана претензія отримана відповідачем 22.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6502610162034, проте відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять, як і доказів сплати вказаної заборгованості.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не з'ясовано та не перевірено вартість, факт замовлення і безпосередньо надання послуг, їх зміст та обсяг, вимоги про оплату яких заявлено позивачем до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

За вимогами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Договір згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з листа відповідача №00332 від 30.03.2017р. надісланого ПрАТ «Телесистеми України» позивачу, відповідач визнає існування заборгованості та гарантує сплату грошового зобов'язання у повному обсязі згідно акту звірки на рахунок позивача. Також відповідач просив про надання доступу до телекомунікаційного обладнання з метою його демонтажу та просив вважати укладені договори розірваними.

У відповідь на зазначений лист, позивачем направлено лист (відповідь) №КС-637 від 12.07.17р. згідно до якого позивач не заперечував проти розірвання договору, однак наполягав на сплаті заборгованості та підписанні Додаткових угод про розірвання договорів та актів прийому-передачі (повернення). Позивач в листі також зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006р.., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006р., № ЮВ-103 від 28.03.2011 ПрАТ «Телесистеми України» не сплачувалась плата, у зв'язку з чим утворилась заборгованість ( 509 771,12 грн.). Зазначений лист отриманий відповідачем 17.07.2017р., про що свідчить доданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу витяг з сайту «Укрпошта».

Згідно копії листа №00340 від 21.11.2017р., доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив допустити представників підрядної організації для демонтажу та вивозу обладнання, розміщеного за адресою: м.Одеса, вул. Дальницьке шосе, 22а.

У відповідь на зазначений лист відповідача, позивач листом №КС-1201 від 20.12.2017р. повідомив відповідача про те, що заперечує проти допуску представників підрядної організації для демонтажу та вивозу обладнання на підставі існування заборгованості та не підписання Додаткових угод про розірвання договорі та актів прийому-передачі (повернення).

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано акти надання послуг за період з травня 2015р. по жовтень 2015р. включно. Крім того, з доданих до відзиву на апеляційну скаргу листів позивача (а.с.117-131) вбачається, що відповідачу позивачем направлялись рахунки на сплату та акти наданих послуг.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач належним чином надавав відповідачеві зумовлені договором послуги, проте відповідач оплату за договорами проводив не вчасно і не в повному обсязі, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, а саме: заборгованість за договором № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., та №ЮВ-103 від 28.03.2011 у розмірі 497,10 грн., що підтверджується, крім іншого, актом звірки взаєморохрахунків за період з січня 2015р. по червень 2017р.

Оскільки позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг відповідачу за договорами, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з їх оплати, протилежного відповідачем належними доказами не доведено, отже відповідач має перед позивачем заборгованість за надані послуги за договором № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., та №ЮВ-103 від 28.03.2011 у розмірі 497,10 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, як і не надано обгрунтованих заперечень стосовно розміру вказаної заборгованості.

З урахуванням наведеного та встановленого вище, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № S ODE ODE 0015 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., № S ODE ODE 0010 від 01.11.2006 у розмірі 244 767,77 грн., та №ЮВ-103 від 28.03.2011 у розмірі 497,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договорів 1,2, в редакції додаткових угод №ДПС-574 від 01.10.2014 та №ДПС-573 від 01.10.2014, у разі порушення термінів оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу від несплаченої суми, а також штрафні санкції у розмірі 3% від несплаченої суми. При затримці замовником оплати, виставлених виконавцем рахунків більше 10-ти банківських днів, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, стягнувши понесені збитки, в тому числі упущену вигоду.

Відповідно до п. 8.2 договору-3 у разі несення платежів, передбачених п. 4.1 цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, який є обгрунтований та арифметично вірний вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 10 506,84 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який є обгрунтований та арифметично вірний, вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню в розмірі 16 855,67 грн. та 5 787,23 грн. відповідно.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/21230/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №№ 910/21230/17 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 01.03.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Г.А. Жук

Н.Ф. Калатай