Ухвала суду № 72491426, 01.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

01 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1545/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.,

перевіривши апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 (повний текст рішення складено 19.09.2017)

у справі № 916/1545/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю, визнано недійсним п. 2 договору від 02.11.2016 року по внесення змін до договору оренди від 02.10.2001 року (обліковий номер договору №2098409103) цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Котовський виноробний завод», яким передбачено: «П. 5.8. розділу 5 договору оренди викласти в новій редакції: « 5.8. протягом двох місяців з моменту підписання цих змін, Орендар зобов’язується сплатити до Державного бюджету України орендну плату, донараховану із 20.09.2011р. по 02.10.2016р. у розмірі 2 794 687, 94 грн., з урахуванням орендної ставки 25%». Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 19.02.2018 заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 14.09.2017 року, повний текст рішення складено 19.09.2017 року, отже строк на апеляційне оскарження рішення закінчився 29.09.2017 року, однак Заступник прокурора Одеської області направив апеляційну скаргу поштою 16.02.2018, суд апеляційної інстанції отримав скаргу 19.02.2018.

Обґрунтовуючи вимоги щодо поновлення строку на апеляційне оскарження Заступник прокурора Одеської області зазначає, що копію повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 Фондом, згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції, отримано 26.09.2017. Строки на апеляційне оскарження судового рішення прокуратурою не пропущені, оскільки прокуратура не була по справі учасником, а з матеріалами справи та змістом оскарженого рішення ознайомилась 01.02.2018.

Однак, судова колегія не вбачає підстав для поновлення прокуратурі пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, з огляду на наступне.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що прокуратура не приймала участь у даній справі в суді першої інстанції.

29.12.2017 року Прокуратура Одеської області звернулась з листом до господарського суду з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами справи. В даному листі було зазначено, що Прокуратурою Одеської області розглядається лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо можливості оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017.

Між тим, Прокуратурою Одеської області не зазначено дату звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області з листом до Прокуратури щодо оскарження в апеляційному порядку рішення та не надано копію листа.

Крім цього, судова колегія зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області є стороною у даній справі, представник останнього приймав участь в судовому засіданні 14.09.2017, коли було прийнято рішення, а отже Фонду було відомо про прийняття рішення та останній мав достатньо часу для оскарження рішення суду першої інстанції в межах процесуальних строків передбачених ст. 93 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженого рішення).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частини 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, чинне процесуальне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про поважність причин пропуску строку. Зазначена норма закону передбачає право, а не обов'язок суду поновити відповідний строк.

Виходячи з наведених положень, суд може визнати причини пропуску поважними та поновити такий строк, за умови доведення таки обставин, шляхом надання відповідних доказів у розумінні ст. 91 ГПК України.

Згідно зі ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Справа «Пономарьов проти України» суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. ОСОБА_1 з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_2 проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що скаржник не скористався своїм правом на звернення до суду у строки встановлені процесуальним законодавством, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску скаржником строку для подання апеляційної скарги, а тому відсутні правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вирішила відмовити у відкритті апеляційного провадження у даній справі з підстав, які визначені п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Крім цього, судова колегія зазначає, що 27.02.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» надійшла заява, в якій останнє заперечує проти поновлення строків прокуратурі на апеляційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтями 234, 119, 261 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 року у справі № 916/1545/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Діброва Г.І.

ОСОБА_1