Постанова № 72491359, 27.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа № 914/1919/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - не з’явився.

від відповідача – ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, вих. № 185 від 08 грудня 2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2017, суддя Запотічняк О.Д., повний текст складено – 28.11.17 року

у справі № 914/1919/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м.Львів,

про: стягнення 57 346, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” до відповідача: Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” про: стягнення 57 346, 72 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.12.2016 року о 13 год. 50 хв. на вул. Ярошинської, 2 у м. Львові, було пошкоджено застрахований у ПрАТ “УАСК “АСКА” автомобіль НОМЕР_1. Згідно постанови Личаківського районного суду м.Львова, винним у вчиненні даної ДТП було визнано водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ АСК “Скарбниця”. Однак відповідач незважаючи на вимогу позивача не відшкодував йому страхове відшкодування в сумі 57846,72грн, яке було виплачено позивачем його страхувальнику- власнику автомобіля НОМЕР_1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі № 914/1919/17 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” – 57 346,72 грн страхового відшкодування та 1600,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування за умовами договору страхування на загальну суму 57846,72 грн. Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, мотивуючи це тим, що до стягнення підлягає сума з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і чітко становить 40 597,81 грн., а не 57846,72 грн., як помилково зазначає суд у рішенні. Позивач не врахував коефіцієнт фізичного зносу при визначенні суми страхового відшкодування, а загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами ОСОБА_4 України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ”,за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, змінених у процесі відновлення транспортного засобу. При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодувати не зобов’язаний.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання позивач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що 31.05.2016 року між Приватним акціонерним товариством “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, (страховик) та ТзОВ “Трентова ЛТД” (страхувальник) укладено Договір страхування транспортного засобу за програмою БО-БИ-Б №3358638. Предметом даного Договору страхування є майновий інтерес, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом – “Land Rover Range Rover”, д.н.з ВС 1200 ЕН.

За програмою БО-БИ-Б у калькуляції збитку не враховується знос підлягаючих заміні частин та деталей ТЗ (п. 4.2.2 Договору).

Як вбачається з Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3016363334979010, 19.12.2016року о 13 годині 50 хвилин по вул.Ярошинської, 4 у м.Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу “Land Rover Range Rover”, д.н.з ВС 1200 ЕН, яким керував ОСОБА_5 та транспортного засобу “Peugeot Partner”, д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3.

Внаслідок даної дорожньо –транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб “Land Rover Range Rover”, д.н.з ВС 1200 ЕН, що також підтверджується рапортом аварійного комісара №3047.

Згідно постанови Личаківського районного суду м.Львова від 24.01.2017р. у адміністративній справі №463/20/17 судом встановлено, що ОСОБА_3, 19.12.2016р. о 13год. 50 хв., на вул. Ярошинської,2 у м.Львові, керуючи транспортним засобом марки “Peugeot Partner”, д.н.з. НОМЕР_3, під час руху заднім ходом не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС 1200 ЕН, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Згідно резолютивної частини постанови, суд визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст.35 ГПК України (у редакції ГПК України, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З наведеного вбачається, що винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_3.

20.12.2016р. страхувальник ТзОВ “Трентова ЛТД” звернувся до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” із заявою про заподіяння шкоди транспортному засобу та виплату страхового відшкодування по договору страхування № 3358638.

Відповідно до п.4.2 договору страхування №3358638, розмір матеріального збитку у випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі висновку експерта – авто товарознавця, складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України і чинної на дату настання події

26.12.2016р. СПД ОСОБА_6, який діяв на підставі сертифікату Фонду державного майна України №16632/14 від 20.06.2014р., свідоцтва №3633 від 11.06.2005р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №5951-ПК від 26.06.2015р., було проведено огляд пошкодженого автомобіля “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС 1200 ЕН, за результатами якого складено відповідний протокол №04-01-2017(а.с. 36).

Також СПД ОСОБА_6 складено звіт №04/01/17 від 11.01.2017р. про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС 1200 ЕН, в якому встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу - складає 57 846,72 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин складає – 40 597,81 грн., де коефіцієнт фізичного зносу становить = 0,36.

Деталізований розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС1200ЕН наведено в ремонтній калькуляції від 11.01.2017р. №04-01-17.

26.01.2017р. Позивачем складено страховий акт №3047/10, згідно якого визначено, що сума страхового відшкодування склала 57846,72 грн.

На підставі вищевказаних документів Приватне акціонерне товариство “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” здійснила виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ТзОВ “Трентова ЛТД” на суму 57846,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2017р. №4201 (а.с.43).

Таким чином, позивачем було виплачено страхове відшкодування за умовами договору страхування №3358638 на загальну суму 57846,72 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 57 346,72 грн.

Нормативна підстава позову, зазначена позивачем, - ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 16, 27 ОСОБА_4 України «Про страхування», ст.ст. 35,36,37 ОСОБА_4 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ОСОБА_4 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Згідно із ст. 27 ОСОБА_4 України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, у т.ч., шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, позивач, здійснивши страхову виплату за договором добровільного майнового страхування, набув право потерпілої особи. В той час, як страховик винної особи, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки. Проте, Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами ОСОБА_4 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, оскільки відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, у якого ця особа застрахувала свою цивільну відповідальність, для правильного вирішення спору у цій справі перш за все слід з'ясувати у яких межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, ОСОБА_4 України «Про страхування», ОСОБА_4 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 ОСОБА_4 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього ОСОБА_4 передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього ОСОБА_4.

ОСОБА_4 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями пункту 22.1 статті 22 зазначеного ОСОБА_4 передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим ОСОБА_4 порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ОСОБА_4 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим ОСОБА_4 та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3016363334979010, цивільна відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом “Peugeot Partner”, д.н.з. НОМЕР_3, була застрахована в ПрАТ АСК “Скарбниця” згідно Полісу АК/6019465, тому позивач звернувся до останньої із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 57846,72 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 20.09.2017р., однак задоволена не була.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У даному випадку страховим полісом страховика ПрАТ АСК «Скарбниця» АК 6019465, діючого на дату 19.12.2016 року, транспортний засіб Peugeot ВС3072ЕВ, передбачено : франшиза – 500, 0 грн., ліміт за шкоду майну – 100 000,0 грн.

У даному спорі, між сторонами існують розбіжності щодо розміру відшкодування, оскільки позивач вважає, що відповідач, як страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності, має йому відшкодувати повну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, а відповідач навпаки наполягає, що у нього існує лише обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а в даному випадку згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди СПД ОСОБА_6 (а.с 23).

Згідно із ст. 29 ОСОБА_4 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тому, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу не відповідає вищезазначеним положенням ст. 29 ОСОБА_4 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

У матеріалах справи наявний Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 04/01/17. З даного звіту вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу Ез для автомобіля “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС1200ЕН становить = 0,36, проте експерт зазначає, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників ктз строк експлуатації яких не перевищує – 5 років (для легкових КТЗ виробництва країн СНД), 7 років – для інших легкових КТЗ. Таким чином, зі Звіту вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин становить 40 597,81 грн., з відшкодуванням якої погоджується відповідач.

Слід зазначити, що звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу,

Відповідно до п.7.38. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Згідно п. 7.39 вищезазначеної Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у п. 4 таблиці 4.1 додатка 4.

У матеріалах даної справи відсутні докази наявності підстав для застосування п.7.39 даної Методики при розрахунку вартості матеріальної шкоди для автомобіля “Land Rover Range Rover Evoque”, д.н.з ВС1200ЕН. Зазначений автомобіль має рік випуску – 2014, а ДТП сталась - у 2016 році. Експертом як спеціалістом у даній галузі у Звіті таких пояснень також не надано. У зазначеному звіті відсутні будь-які пояснення спеціаліста стосовно такого розміру коефіцієнту фізичного зносу як 0,36 чи посилання на факти, які стали б підставою для застосування такого показника фізичного зносу.

Скаржник, покликаючись на вищезазначений Звіт спеціаліста СПД ОСОБА_6, вважає правильною суму стягнення в розмірі 40 597,81грн. та визнає позов саме в такому розмірі, проте жодних пояснень стосовно такого розміру вартості відновлювального ремонту не подає, як і не подає власного Звіту про оцінку вартості матеріального шкоди на підтвердження власних доводів, не зазначає показників формули для обрахунку наведеної ним суми в розмірі 40 597,81 грн.

А тому апеляційний суд, за таких обставин вважає, що в даному випадку з врахуванням ст. 29 ОСОБА_4 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та погоджується з такими доводами скаржника, проте апеляційний суд, за відсутності відповідних доказів та пояснень скаржника, вважає, що коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку дорівнює нулю, оскільки докази протилежного відсутні.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі № 914/1919/17 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника за розгляд справи в в суді апеляційної інстанції..

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, вих. № 185 від 08 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1919/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за скаржником - Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м.Львів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 287, 288 ГПК України.

ОСОБА_7 Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.І. Матущак

Повний текст постанови складений 28.02.2018 року.