Постанова № 72491335, 28.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа№ 910/16874/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Жук Г.А.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Поліщук В.А. (ордер серія КС № 249999 від 29.01.2018),,

від відповідача: Лисенко В.О. (дов.№ 14-197 від 11.12.2017)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017, повний текст якого складений 12.12.2017,

у справі № 910/16874/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі № 910/16874/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що обраний позивачем спосіб захисту не поновить порушені права позивача, оскільки період, за який позивач просить суд зобов'язати відповідача підтвердити номінацію і за який позивачем було спожито природний газ у визначених об'ємах минув, тобто, як зазначає суд, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не може забезпечити поновлення порушеного права позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.17р. у справі №910/16874/17 про відмову в позові, замінивши висновок зазначений у абзацах 2 та 4 сторінки 5 оскаржуваного рішення:

«… Отже, підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-22постачання природного газу від 27.10.2017, покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов'язків поставити природний газ підприємству як споживачу за договором та не є підставою для відключення споживача від газопостачання.

З огляду на викладене, обсяги споживання природного газу у січні місяці 2017 року позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу» на висновок про те, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» правомірно не надало номінацію та не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» у січні 2017 року у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», зокрема наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ, низький рівень розрахунків за всіма укладеними договорами, який становить нижче 90 відсотків та невиконання графіку погашення заборгованості, а тому відповідач правомірно не видав номінацію. У зв'язку із споживанням природного газу позивачем без підтвердження номінації, обсяги газу, спожиті у січні 2017 року у об'ємі 592,538 тис.куб.м., є несанкціоновано відібраними об'ємами газу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що станом на 27.12.16р. заборгованість позивача перед Компанією становила 34 698 859,85 грн., рівень розрахунків за всіма укладеними договорами складав 43 відсотків, що є порушенням абз.2, 3 та 4 п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», отже на кінець грудня 2016 року позивач не здійснював заходів на виконання вимог п.17 Постанови №758 (у тому числі й щодо укладення графіку погашення заборгованості), що призвело до неможливості здійснення поставки природного газу. Оскільки договір постачання природного газу від 27.10.2016р. №2556/1617-БО-33 укладений на підставі та в порядку Положення №758, відповідач не мав права здійснювати поставку газу позивачу у січні 2017 року, саме тому відповідач листами вмотивовано повернув позивачу акт приймання передачі природного газу за січень 2017р. не підписаним. Разом з тим, як зазначає скаржник, суд першої інстанції приходить до хибного висновку щодо постачальника природного газу у січні 2017 року, застосовуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р, постанову КМУ від 01.01.2015р. №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 02.02.2018р.

05.02.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. без змін та зазначає про те, що підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-33 постачання природного газу від 27.10.2017р. покладено на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від обов'язків поставити природний газ підприємству, як споживачу за договором, та не є підставою для відключення споживачів від газопостачання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №922/346/17 від 24.10.2017 та №922/310/17 від 01.11.2017р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу зобов'язано до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Між Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль", як споживачем, та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, 27.10.2016 укладено договір №2556/1617-БО-33 постачання природного газу, відповідно до умов якого сторони, керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", іншими нормативно-правовими актами дійшли згоди про наступне: постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Природний газ, що передається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4650 тис.куб.м., у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень - 200, листопад - 850, грудень - 1050, січень - 1000, лютий - 800, березень - 750.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.6 договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Херсонгаз", з яким споживач уклав відповідні договір (договори).

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у п. 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором), підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник, акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.6).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Між позивачем та відповідачем підписані додаткові угоди №1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 від 30.12.2016 та №4 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу від 27.10.2016р. №2556/1617-БО-33, якими вносились зміни до договору.

31.01.2017 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №04-1/208 в якому повідомив про те, що на січень поточного року постачальником не надана номінація заявлених обсягів природного газу для підприємства, що призвело до несанкціонованого споживання природного газу та просив вирішити питання надання номінації обсягів природного газу на січень-лютий поточного року.

Листом за вих. №26-849/1.2-17 від 30.01.2017 відповідач повідомив позивача про те, що внаслідок не дотриманням останнім графіку погашення заборгованості та не здійснення розрахунків за поточне споживання природного газу, позивачу не виділяються номінації щодо обсягу природного газу, який використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям у лютому місяці 2017 року. Із зазначеного листа вбачається, що НАК «Нафтогаз України», розглянувши надані листом ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 02.02.2017р. №04-1/250 акти приймання - передачі природного газу за січень 2017р. для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 8 467,851 тис.куб.м., для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 592,538 тис.куб.м. повернуло надані ПАТ «Херсонська ТЕЦ» акти приймання-передачі природного газу за січень 2017р., відповідно до договорів постачання природного газу від 07.09.2016р. №2343/1617-ТЕ-33 та від 27.10.2016р. №2556/1617-БО-33, без підписання.

Як зазначає позивача у позовній заяві 16.02.2017 ним складено комісійний акт приймання-передачі природного газу за період з 01 по 31 січня 2017 року, що засвідчує фактичне отримання та використання для виробництва теплової енергії природного газу в обсязі 8467,851 тис.куб.м для населення та 592,538 тис.куб.м для бюджетних організацій, всього 9060,389 тис.куб.м.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній станом на дату укладення договору між сторонами).

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не видала номінацію на планові обсяги поставки газу позивачу на січень 2017 року.

Відповідно до акту від 31.01.2017р. позивачем спожито у січні 2017 року 592,538 тис.куб.м для потреб бюджетних організацій, тобто позивач фактично прийняв обсяги газу, який узгоджується з обсягами природного газу, що передбачені укладеним між сторонами договором.

Не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки договір постачання природного газу від 27.10.2016р. №2556/1617-БО-33 укладений на підставі та в порядку Положення №758, відповідач не мав права здійснювати поставку газу позивачу у січні 2017 року, саме тому відповідач листами вмотивовано повернув позивачу акт приймання передачі природного газу за січень 2017р. не підписаним та посилання скаржника на те, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» правомірно не надало номінацію та не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» у січні 2017 року у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», зокрема наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ, низький рівень розрахунків за всіма укладеними договорами, який становить нижче 90 відсотків та невиконання графіку погашення заборгованості, а тому відповідач правомірно не видав номінацію. У зв'язку із споживанням природного газу позивачем без підтвердження номінації, обсяги газу, спожиті у січні 2017 року у об'ємі 592,538 тис.куб.м., є несанкціоновано відібраними об'ємами газу, з огляду на наступне.

Стаття 6 Закону України "Про теплопостачання" передбачає принципи державної політики у сфері теплопостачання, зокрема: забезпечення захисту прав та інтересів споживачів, забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання.

Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу зобов'язано до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

Отже, підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-33 постачання природного газу від 27.10.2017, покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов'язків поставити природний газ підприємству як споживачу за договором та не є підставою для відключення споживача від газопостачання.

З огляду на викладене, обсяги споживання природного газу у січні місяці 2017 року позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 886 затверджено Методику визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання, відповідно до п. 2 якої, метою визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання є недопущення виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а із змісту Методики (п 3, 4) вбачається, що технологічний мінімум повинен забезпечувати постачання газу виробникові теплової енергії у обсязі, який є достатнім для створення температури повітря закладів охорони здоров'я і дошкільних навчальних закладів +20°C, загальноосвітніх закладів і житлових будинків +18°C, температура гарячої води у споживачів становила не нижче +40°C.

Відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс), підтверджена номінація - це підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності), а підтверджений обсяг природного газу - це обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Згідно з положеннями п. 5 глави 1 розділу І Кодексу номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України номінація надається постачальником оператору газотранспортної системи, а з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" - до початку опалювального сезону 2016/17 років.

Нормами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Наведений у ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з'ясувати суть порушеного права.

З огляду на вказані позивачем обставини, спір у справі виник у зв'язку з відмовою відповідача підтвердити надання Приватному акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" номінації на поставку природного газу на січень місяць 2017 року за договором № 2556/1617-БО-33 постачання природного газу від 27.10.2016.

Однак обраний позивачем спосіб захисту не поновить порушені права позивача, оскільки період, за який позивач просить зобов'язати відповідача підтвердити номінацію і за який позивачем було спожито природний газ у визначених об'ємах минув, тобто обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не може забезпечити поновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/16874/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16874/17 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 01.03.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Г.А. Жук