Постанова № 72491246, 28.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 справа № 905/2461/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_5 – за довіреністю; не з’явився; ОСОБА_6 – за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київна ухвалу господарського суду Донецької областівід14.12.2017 р.у справі№ 905/2461/16 (головуючий суддя: Ніколаєва Л.В., судді: Паляниця Ю.О., Попов О.В.)за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоміст», м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція», м. Харцизьк, м. Зугреспро за участюстягнення 24 764 186,26 грн. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017р., позов ТОВ “Енергоміст” задоволено частково: стягнуто з ТОВ “ДТЕК Східенерго” в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” на користь ТОВ “Енергоміст” основний борг в розмірі 20 523 113,47 грн., 3% річних в розмірі 302 683,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 825 777, 86 грн., судовий збір в розмірі 180 719,87 грн.

29.03.2017р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2017 р. роз’яснено резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16 наступним чином:

Виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16 може бути реалізоване як за рахунок майна юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (85612, Донецька обл., Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 31831942), так і за рахунок майна, що перебуває на балансі її відокремленого підрозділу - “Зуївська теплова електрична станція” (86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100, ідентифікаційний код 26160818, п/р №26003962507911 у відділенні ПАТ “РЦ в м. Київ” ПУМБ, МФО 334851).

У разі неможливості виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16 за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (85612, Донецька обл., Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 31831942) (недостатності чи відсутності майна тощо), рішення суду підлягає виконанню за рахунок майна, що перебуває на балансі ОСОБА_7 підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” (86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100, ідентифікаційний код 26160818, п/р №26003962507911 у відділенні ПАТ “РЦ в м. Київ” ПУМБ, МФО 334851).

У разі неможливості виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16 за рахунок майна, що перебуває на балансі ОСОБА_7 підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” (86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100, ідентифікаційний код 26160818, п/р №26003962507911 у відділенні ПАТ “РЦ в м. Київ” ПУМБ, МФО 334851) (недостатності чи відсутності майна тощо), рішення суду підлягає виконанню за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (85612, Донецька обл., Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 31831942).

ТОВ «Енергоміст» звернулося до в.о. начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ із заявою № 1/74 від 16.08.2017 р. про відкриття виконавчого провадження з проханням прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області № 905/2461/16 від 29.03.2017 р.

Повідомленням № 54634436/21 від 06.09.2017 р. ВПВР Департаменту ДВС МЮУ про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з тим, що у пред’явленому на виконання виконавчому документі не зазначено ім’я та по батькові посадової особи, яка його видала.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2017 р. виправлено помилку у наказі господарського суду Донецької області від 29.03.2017 р. № 905/2461/16 шляхом зазначення ім’я та по батькові судді Ніколаєвої – Лариса Вікторівна.

Заявою № 1/96 від 05.10.2017 р. ТОВ «Енергоміст» повторно звернулося до в.о. начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ з проханням прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області № 905/2461/16 від 29.03.2017 р.

Повідомленням № 55017295/20.1/10 від 27.10.2017 р. орган ДВС повідомив стягувача про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судом фактично визнано існування двох боржників за виконавчим документом, проте у поданому на виконання виконавчому документі не визначено щодо якого боржника видано наказ.

Не погоджуючись з вказаним повідомленням органу ДВС стягувач звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою № 1/110 від 08.11.2017 р., в якій просив:

- визнати дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_8 незаконними щодо відмови в прийнятті до примусового виконання та повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2461/16, виданого 22.03.2017 р.;

- зобов’язати головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_8 прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області № 905/2461/16, виданого 22.03.2017 р.

В обґрунтування скарги стягувач посилався на безпідставне повернення виконавчого документа, у зв’язку з його невідповідністю ч.2 ст. 4 ЗУ “Про виконавче провадження”.

В подальшому стягувачем додатково подавались пояснення до скарги № 1/117 від 20.11.2017 р., б/н, б/д (т. 2, а.с. 124).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. скаргу ТОВ «Енергоміст» задоволено у повному обсязі:

- визнано дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_8 щодо повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2461/16, виданий 29.03.2017р. на виконання рішення цього суду від 18.01.2017р., що набрало законної сили 22.03.2017р., про стягнення з ТОВ “ДТЕК Східенерго” в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” на користь ТОВ “Енергоміст” боргу на загальну суму 21 832 294,91 грн. незаконними;

- зобов’язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області № 905/2461/16, виданий 29.03.2017р. на виконання рішення цього суду від 18.01.2017р., що набрало законної сили 22.03.2017р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоміст” боргу на загальну суму 21 832 294,91 грн.

Ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог скарги.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р., Департамент ДВС МЮУ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ «Енергоміст» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Департамент ДВС МЮУ зазначає, що при роз’ясненні рішення суду ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2017 р. судом фактично визнано існування двох боржників за виконавчим документом, однак у поданому на виконання виконавчому документі не визначено щодо якого боржника видано наказ.

В апеляційній скарзі заявник стверджує, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.10.2017 р. № 55017295/20.1/10, винесене головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_8, є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

15.02.2018 р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Енергоміст» просить апеляційну скаргу органу ДВС залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін. 16.02.2018 р. через канцелярію суду надійшов оригінал вказаного відзиву.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник органу ДВС у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлені вимоги до виконавчого документа, а саме, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. (ч.ч. 1, 2, 3, п. 6. ч. 4, абз.2 ст. 4 вказаного Закону).

Приписами ст.18 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень Статуту ТОВ “ДТЕК Східенерго”, останнє створено на невизначений строк і здійснює свою діяльність до моменту припинення своєї діяльності у випадках та в порядку, передбачених Статутом товариства та чинним законодавством України. Товариство має всі права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Товариство має самостійний баланс. Товариство відповідає за власними зобов’язаннями лише належним йому на праві власності майном. Майно товариства складають основні фонди, інше майно, що належить товариству на праві власності, обігові кошти, майнові права, а також інші цінності, вартість яких обліковується на самостійному балансі товариства. Товариство має право в порядку, встановленому чинним законодавством України відкривати поточні (розрахункові), вкладні (депозитні) та інші рахунки в національній валюті та/або іноземній валютах на території України і за її межами, мати власні печатки, штампи, зареєстровані знаки для товарів і послуг, бланки, емблеми та інші реквізити юридичної особи; створювати на території та за її межами філії та представництва, інші відокремлені та структурні підрозділи.

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ “Зуївська теплова електрична станція” ТОВ “ДТЕК Східенерго”, відокремлений підрозділ не є юридичною особою і діє від імені ТОВ “ДТЕК Східенерго” в межах повноважень, наданих цим Положенням. Обсяг повноважень відокремленого підрозділу може бути змінено ТОВ “ДТЕК Східенерго”. ОСОБА_7 підрозділ має незакінчений баланс, що є частиною самостійного балансу ТОВ “ДТЕК Східенерго”, поточні рахунки в установах банку, печатку, штампи зі своїм найменуванням. Відомості про відокремлений підрозділ включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ОСОБА_7 підрозділ створено з метою сприяння виконанню ТОВ “ДТЕК Східенерго” встановлених завдань щодо здійснення виробничо господарської діяльності та інших видів діяльності, передбачених Статутом ТОВ “ДТЕК Східенерго”. За договорами (правочинами), вчиненими від імені ТОВ “ДТЕК Східенерго” ОСОБА_7 підрозділом, повноваження на вчинення яких визначені наказами ТОВ “ДТЕК Східенерго” та/або виданими довіреностями, або за договорами (правочинами), переданими для виконання до відокремленого підрозділу від ТОВ “ДТЕК Східенерго”, відокремлений підрозділ самостійно несе відповідальність щодо їх реалізації. ОСОБА_7 підрозділ самостійно несе відповідальність по інших взаємовідносинах, які виникають з його господарської діяльності. ОСОБА_7 підрозділу становлять закріплені за ним основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у окремому незакінченому балансі відокремленого підрозділу. Майно відокремленого підрозділу є власністю ТОВ “ДТЕК Східенерго”. Майно закріплюється за відокремленим підрозділом для використання в процесі здійснення видів діяльності, передбачених у розділі 3 цього Положення. Виробнича та господарська діяльність ОСОБА_7 підрозділу здійснюється за рахунок матеріальних ресурсів та грошових коштів, якими ТОВ “ДТЕК Східенерго” наділяє відокремлений підрозділ.

За приписами ст. ст. 80, 96 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно з ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно зі ст.15 ЗУ “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Приписами ст. 52 ЗУ “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що належне юридичній особі майно є її власністю незалежно від того чи було воно відокремлене її структурним підрозділам. На нього може бути звернене стягнення як за борги філій, представництв, структурних підрозділів, так і за борги самої юридичної особи, що їх створила. Факт наділення майном філії, представництва, структурного підрозділу пов'язується лише з веденням бухгалтерського обліку: майно враховується на окремих балансах останніх.

Отже, зазначення у наказі господарського суду Донецької області № 905/2461/16 від 29.03.2017р. боржника - ТОВ “ДТЕК Східенерго” в особі відокремленого підрозділу “Зуївська теплова електрична станція” не означає наявність двох боржників, оскільки “Зуївська теплова електрична станція” є саме відокремленим підрозділом юридичної особи ТОВ “ДТЕК Східенерго”, який наділений майном останнього, а не іншою юридичною особою – боржником. Виходячи з того, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями (в т.ч. за зобов’язаннями її структурного підрозділу) усім належним їй майном, стягнення основного боргу в розмірі 20 523 113,47 грн., 3% річних в розмірі 302 683,71 грн., інфляційних втрат в розмірі 825 777,86 грн., судового збору в розмірі 180 719,87 грн. за рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі № 905/2461/16 може бути реалізоване як за рахунок майна самої юридичної особи - ТОВ “ДТЕК Східенерго”, так і за рахунок майна, що перебуває на балансі її відокремленого підрозділу - “Зуївська теплова електрична станція”, про що і зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 27.07.2017 р. у даній справі.

Враховуючи, що наказ господарського суду Донецької області № 905/2461/16 від 29.03.2017 р. повністю відповідає вимогам ст. 4 ЗУ “Про виконавче провадження”, в т.ч. в частині визначення у наказі одного боржника, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про безпідставне повернення зазначеного наказу суду без прийняття до виконання та про ухилення державного виконавця від вчинення виконавчих дій.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що про ухилення органу ДВС від вчинення виконавчих дій, всупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», також свідчить і те, що при первісному поверненні наказу господарського суду Донецької області № 905/2461/16 від 29.03.2017 р. ВПВР Департамент ДВС МЮУ не зазначалось про невідповідність даного виконавчого документу п. 6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до абз. 1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до абз. 2 п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Отже, господарський суд вправі зобов’язати державного виконавця здійснити певні дії для найбільш ефективного поновлення прав стягувача.

Наразі, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. у справі № 905/2461/16 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. у справі № 905/2461/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду з дня складення її повного тексту.

У судовому засіданні 28.02.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2018 р.

Головуючий суддя: Н.В. Будко

Судді Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3