Постанова № 72491201, 20.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 року м. Дніпро Справа № 915/704/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Астраханцева Л.Т., довіреність № 007Др-29-0118 від 19.01.2018 р., адвокат;

від відповідача: Антонова С.Ю., довіреність № 426 від 07.02.2016 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", м. Миколаїв на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2017 року у справі № 915/704/17, ухвалене суддею Колодій С.Б., повний текст якого складений 01.12.2017 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", м. Миколаїв

до Фізичної особи - підприємця Щербини Олексія Олексійовича, м. Кропивницький

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи укладеним в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2017 року у справі №915/704/17 (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у зв'язку з відмовою відповідача на пропозицію позивача укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, позивач, посилаючись на норми статті 641 Цивільного кодексу України, статті 179, 181, 187 Господарського кодексу України та норми пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ просить вважати укладеним Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, на умовах викладених в позовній заяві.

Зазначає, що судом прийнято рішення з порушенням ч. 1 ст.4-7, ч. 2 ст. 83 ГПК України, а саме без оцінки доказів, поданих сторонами.

Не погоджується з висновком господарського суду, що факт державної реєстрації права власності відповідача на газові мережі не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки суд не застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на 2009 рік, коли рішення суду про визнання права власності було підставою для державної реєстрації газопроводів. Крім того, Відповідач з власної волі не виявив бажання дооформити право власності на газопровід, що підтверджується наданими Позивачем до суду першої інстанції документами.

Крім того, судом не було застосовано до спірних правовідносин вимоги ч. 4 ст. 319 Цивільного Кодексу України, якою визначено, що власність зобов'язує та вимоги ч. 7 цієї ж статті, якою визначено, що власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном лише у випадках і в порядку встановлених Законом. При цьому ч. 2 та ч. 5 ст. 319 ЦК України визначено, що власник при здійснені своїх прав та виконання обов'язків зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства та не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Фізична особа - підприємець Щербина Олексій Олексійович у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін,, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду на 23.01.2018 року.

В судовому засідання 23.01.2018 року оголошено перерву до 20.02.2018 року.

В судовому засіданні 20.02.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі ліцензії від 09.04.2015 р. № 1228 Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (а.с. 37).

На підставі рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 6/86/09 від 26.02.2009 року Фізична особа - підприємець Щербина Олексій Олексійович є власником побудованого в смт. Арбузинка газопроводу, який класифікується як газорозподільні мережі (а.с. 19-23).

14.06.2017 року Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" направлено фізичній особі - підприємцю Щербині Олексію Олексійовичу пропозицію за № Мк023.2-СЛ-8808-0617 від 14.06.2017 року про укладення договорів експлуатації, господарського відання та користування газорозподільних систем, які призначено для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам і яка знаходиться в смт. Арбузинка, Арбузинського району Миколаївської області та складається з газопроводів середнього і низького тиску розташованих по вулицях зазначеного населеного пункту (а.с. 24-34).

Фізична особа - підприємець Щербина Олексій Олексійович розглянувши лист позивача від 14.06.2017 р. відмовився від укладення жодного з отриманих проектів договорів про, що направив на адресу позивача лист від 22.06.2017 р. (а.с. 35-36).

Оскільки сторони не прийшли до згоди в позасудовому порядку щодо умов договору, публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" звернулось з позовом про визнання укладеним договору на експлуатацію газорозподільної системи, у своїй редакції.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що в силу закону взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись на договірних засадах, оскільки відповідач є власником газопроводу, який входить до складу ЄГСУ, проте встановивши, що законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди, господарського відання чи користування з передачею на баланс, відчуження шляхом купівлі - продажу) і власник газопроводу відмовився від укладення запропонованого позивачем договору саме на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи, з огляду конституційні гарантії власника та приписи статті 14 Цивільного кодексу України в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина 2 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ж до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно -правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Тобто спонукання до укладення договору можливе лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.058.2015 № 285, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України, а також відповідає за технічний стан і безпечне користування, зокрема газопроводами.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу".

На виконання норм Закону України "Про ринок природного газу" було прийнято Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

Вказаною постановою затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.

Відповідно до розділу ІІІ Кодексу експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Пунктом 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

У пункті 4 Кодексу газорозподільних систем визначені значення термінів, які вживаються у цьому Кодексі. Так, Кодексом газорозподільних систем визначено, що власник - це юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об"єктом, зокрема газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи.

Фізична особа - підприємець Щербина Олексій Олексійович є власником побудованого в смт. Арбузинка газопроводу, який класифікується як газорозподільні мережі, що підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 року у справі № 6/86/09.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди, господарського відання чи користування з передачею на баланс, або відчуження шляхом купівлі-продажу), при цьому, договірні правовідносини щодо газорозподільних систем мають врегульовуватися лише між Оператором ГРМ та власником газорозподільних систем.

Як зазначалось вище, на підставі ліцензії від 09.04.2015 р. № 1228 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" здійснює діяльність розподілу природного газу.

Згідно з частиною 1 розділу ІІІ Кодексу експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Оператором газорозподільної системи є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Отже, Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" є оператором газорозподільної системи.

Згідно з частиною 2 статті 41, статі 13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, господарський суд дійшов правильного висновку, що в силу закону взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись на договірних засадах, оскільки відповідач є власником газопроводу, який входить до складу ЄГСУ, та встановивши, що законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди, господарського відання чи користування з передачею на баланс, відчуження шляхом купівлі - продажу) і власник газопроводу відмовився від укладення запропонованого позивачем договору саме на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи, з огляду на конституційні гарантії власника та приписи статті 14 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарським судом прийнято рішення з порушенням ч. 1 ст.4-7, ч. 2 ст. 83 ГПК України, а саме без оцінки доказів, поданих сторонами, оскільки у апеляційній скарзі не зазначено, у чому конкретно полягають ці порушення та які конкретно докази не досліджені судом.

В той же час, судове рішення прийнято за результатами обговорення усіх обставин справи, суд розглянув усі заявлені клопотання та заяви, що відображено у судовому рішенні. Тому суд абсолютно правомірно надав оцінку обставинам справи з урахуванням досліджених доказів та розглянув справу за наявними матеріалами.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що лише факт державної реєстрації речових прав дає підстави стверджувати про виникнення права власності на газові мережі, не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи зазначене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду за результатами вирішення справи по суті заявлених вимог.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Тому передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", м. Миколаїв - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2017 року у справі № 915/704/17 - залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін